Рецензія на фільм «Щасливчик Гілмор 2» / Happy Gilmore 2

25 липня на платформі Netflix прем’єрувався черговий фільм з популярним коміком Адамом Сендлером, нагадаємо, в рамках тривалої угоди актора із стримінговим сервісом — цього разу це спортивна комедія «Щасливчик Гілмор 2». Як неважко здогадатися, вона є сиквелом стрічки, що вийшла у далекому 1996 році та розповідала про психічно неврівноваженого хокеїста-невдаху, якому довелося змінити ключку для хокею на ключку для гольфу. Чи знайшлися приводи для щирого сміху під час перегляду — нумо розбиратися в рецензії нижче.

«Щасливчик Гілмор 2» / Happy Gilmore 2

Жанр спортивна комедія
Режисер Кайл Ньюачек
У ролях Адам Сендлер, Джулі Бовен, Крістофер Макдональд, Бен Стіллер, Гейлі Джоел Осмент, Бенні Сафді, Джон Дейлі, Марґарет Кволлі, Денніс Дуґан, Стів Бушемі
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Після подій першого фільму Щасливчик Гілмор продовжив успішну кар’єру у гольфі, одружився на красуні Вірджинії Веніт, і здавалося, ніщо не могло зіпсувати їхнє щасливе життя. Та якось на одному з турнірів Гілмор випадково вбиває власну дружину і стає батьком-одинаком з п’ятьма дітьми. Він зарікається більше ніколи не брати ключку у руки, а горе топить в алкоголі.

Це призводить до банкрутства, внаслідок якого у колишнього гольфіста знову забирають бабусин будинок, а самому Щасливчику доводиться влаштуватися звичайним продавцем у супермаркеті. Але тамтешньої платні точно не вистачить, щоб відправити свою надзвичайно талановиту доньку у Паризьку балетну школу, тож недолугому алкоголіку знову доведеться взятися за ключку і згадати ті навички, завдяки яким він колись став видатним спортсменом. Щобільше, саме від Гілмора залежатиме подальша доля класичного гольфу.

Популярний комік Адам Сендлер далеко не вперше береться зображати на екрані зірок спорту чи дотичних до нього персонажів. Окрім власне Щасливчика Гілмора можна згадати про гравців в американський футбол Боббі «Водоношу» Буше та Пола Кру з рімейку «Все або нічого», а також про втомленого від життя баскетбольного скаута Стенлі Шугермана з «Дороги до НБА» (2022), де Сендлер вкотре продемонстрував свій драматичний талант. Цього разу актор дістає із засіків запилену ключку для гольфу навіть попри те, що з моменту виходу призабутого оригіналу пройшло 29 років.

Примітно, що «Щасливчик Гілмор 2» з’явився майже одночасно з фіналом іншого стримінгового проєкту, присвяченого тому ж виду спорту — драмедійним «Королем гольфу». З Гілмором тамтешнього героя у виконанні Овена Вілсона ріднить те, що обидва — підстаркуваті невдахи, які вийшли в тираж і які добряче прикладаються до пляшки. Плюс в обох присутній трагічний бекграунд, щоправда, розкривається він у них абсолютно по-різному з огляду на різну тональність оповіді.

Як не дивно для комедії з Адамом Сендлером, але початок історії давав привід сподіватися на щось більш-менш адекватне, на кшталт вищезгаданого «Все або нічого» (2005). Перші хвилин 30-40, які зосереджені здебільшого на поверненні пияку спортивної форми, налаштовують не лише на майбутні перемоги, але й на щось притомне саме в комедійному плані. При цьому гумор тут, що ґрунтується в основному на фізичній комедії, підкріпленій запальною музикою, не скочується в примітивну клоунаду найгірших зразків Happy Madison.

Серед найвдаліших жартів — зміна орієнтирів у так званому «щасливому місці» Гілмора — тепер замість фантазій про гарячу білявку в еротичній білизні з глечиками канадського лагера напереваги у 58-річного головного героя дещо інші маленькі радощі життя. Так, гумор пенсіонерський, однак тут можна вгледіти і дотепний метакоментар стосовно того, як жартували раніше і що в сучасних представниках легковажного жанру сцени аля відеожурнал Playboy навряд чи побачиш.

На жаль, усе те хороше і справді смішне тьмяніє на тлі типового сендлерівського балагану, що постає перед глядачем у повну силу в другій половині стрічки. Якщо трохи перефразувати одного з місцевих спортивних коментаторів — скажений фільм стає ще скаженішим, а рівень кричущої безглуздості і крінжу досягає апогею. Численні камео заради камео з професійним спортсменами, коментаторами, коміками, зрештою, донькою, дружиною, друзями Сендлера (куди ж без Роба Шнайдера) тощо зовсім не рятують ситуацію, а подекуди, як у випадку з появою одного мегапопулярного реп-виконавця, роблять ще гірше.

Творці стрічки режисер Кайл Ньюачек, котрий працював із Сендлером у «Загадковому вбивстві» (2019), сценарист Кайл Герлігі, фільмографія якого рясніє сендлерівськими опусами, та сам зірка цього шоу, почали весело, та у підсумку звели на журбу. І коли перегляд стає практично нестерпним, великі глечики з пінним здадуться не такою вже й поганою ідеєю.