Більше російських церков по світу – більше терористів… Як «агенти ФСБ у рясах» вербують прихильників

Як і що роблять «агенти ФСБ у рясах» у країнах Євросоюзу, начебто відомо і зрозуміло. Але цілісного структурного аналізу цієї діяльності, що охопив би більшість країн ЄС та чітко окреслив принципи та способи дії агентури як на церковне, так і на політичне середовище, поки не здійснено.

Одним з кроків до такої праці стала міжнародна науково-практична конференція «Релігійна політика як зброя гібридної війни: напрями реалізації та механізми протидії», яку організували Науково-дослідний інститут українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Офіс генерального прокурора, Державна служба з етнополітики і свободи совісті та Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, зазначає видання РІСУ.

Особливо плідно попрацювали учасники сесії «Діяльність РПЦ за кордоном: мережа церков як центрів поширення російської пропаганди та деструктивної роботи». Юристи, релігієзнавці, політологи, соціологи, психологи, співробітники місій ОБСЄ та ООН, медійники з різних країн пазлик до пазлика складали картину технологій російського впливу, що є однаковим на всіх світових теренах, на які претендує Кремль.

«Остання країна, де християнство має значення…»?

Фахівчиня у сфері політики і міжнародних відносин Кембриджського університету, експертка ЄС з глобальної діаспори (EUDiF), співробітниця Міжнародного центру політики міграції (ICMPD), Андра-Люсія Мартинеску розповіла про мережі Російської Церкви у різних країнах та їхні тактики поширення свого впливу через вербування майбутніх агентів впливу, фінансування та використання потенціалу діаспорних громад.

Пані Мартинеску розкрила цю тактику на прикладі «виховної роботи» з конкретним священником Румунської Православної Церкви – Кіпріаном Мегою. Ще в 2010 році його, 24-річного, відправили на Кіпр окормляти громаду новозбудованої там для діаспорян румунської церкви Святого Миколая в Нікосії.

Фінансували будівництво російські олігархи, вклавши декілька мільйонів євро. «Останніми роками Кіпр став сховищем для російських грошей і оплотом російських олігархів і мафії, – пояснює науковиця. – Також російські олігархи інвестують величезні гроші в побудову нових церков».

Через три роки храм, де служив отець Мега, був включений до Тамасської єпархії Православної Церкви Кіпру, яку очолює митрополит Ісая, близький соратник російського Патріарха Кирила. Розслідування Румунської Православної Церкви виявило, що молодого отця фактично готували як кремлівського посередника.

«Інвестиції Москви в отця Мегу принесли дивіденди протягом наступного десятиліття, – продовжує пані Мартинеску. – Наприклад, за підтримки тіньових спонсорів, серед яких російський олігарх, він керував будівництвом двох нових церков: на Кіпрі та в його рідному місті Орадя».

Коли отець Мега повернувся до Румунії з Кіпру, то став покровителем проросійських політичних діячів у Румунії. Скажімо, просував колишнього кандидата в президенти, крайнього ультраправого антисеміта-путініста Келіна Джорджеску. Священник приймав на своїй парафії російських посланців, а з парафіянами «працював» так, щоб закарбувати в них симпатії до Росії та підривати Румунську Церкву зсередини.

Та ще зняв пропагандистський художній фільм «21 рубін», у 2024 році відзначений на Московському кінофестивалі. Сам і сценарій написав, і зрежисував. Румунську Церкву тут показано як корумповану й аморальну служницю Євросоюзу. Кілька героїв стрічки – представники ЛГБТ, червона нитка сюжету: «демократи» нічим не кращі «комуняк».

Цікаво, що у фільмі нікому не відомого режисера-самоучки знялися знані актори – син Алена Делона Ентоні, Мікі Рурк (завжди п’яний «держсекретар амерканського уряду») та Елізабета Пелліні (представниця Єврокомісії, бісексуалка). Бюджет фільму та його спонсорів поки тримають у секреті. За словами отця Меги, цей фільм заборонили в Румунії і змогли показати тільки в Росії, адже «це остання країна, де християнство досі має якесь значення». Після показу священника запросили на зустріч із Путіним.

«Наразі, після розслідування, уже цього року, Румунська Православна Церква відсторонила його та публічно засудила як російського троянського коня – підсумовує пані Мартинеску. – Цей кейс демонструє повний цикл російського методу: виявити схильного до співпраці священника, індоктринувати його за кордоном, повернути назад у його громаду для проведення операцій впливу під релігійним прикриттям. А загалом, мета такої підривної роботи – це впровадити порядок денний російської держави в структуру православного християнства у всьому світі».

Майно і «соотєчєствєнніки»

Військовий спостерігач ООН, інспектор НАТО, екс-співробітник Міністерства оборони Франції Девід Пігет звернув увагу учасників конференції на Центр російської культури та духовності в Парижі. «Це бункер, – каже пан Девід. – Там, безумовно, більше розвідників, ніж у російському посольстві. Цей центр був організований та відкритий тодішнім президентом Ніколя Саркозі. А французька спільнота дуже добре знає, що президент Саркозі брав участь у багатьох конференціях, які оплачувала Росія».

Нагадаємо, що для будівництва цього Центру з кафедральним собором Московського Патріархату Управління справами президента РФ придбало у 2010 році чималу ділянку землі в центрі Парижа поряд із Єлисейським палацом. Згідно з розслідуванням публіцистки Анни Добантон, для цього керуючий справами із Кирилом Гундяєвим «інтенсивно обробляли паризьких урядовців».

Невдовзі оборудкою зацікавилися французькі спецслужби, припускаючи, що в храмі культури розмістяться розвідники. А журналіст-розслідувач Вінсан Жовер тоді стверджував, що побудова такого собору в центрі Парижа рівноцінна заяві про поновлення російського впливу у Франції і взагалі у Західній Європі.

Нагадаємо, що 2010 рік став переломним для Московського Патріархату. 5 січня 2010-го Путін разом із новим Патріархом Кирилом проголосили кампанію з передачі Російській Православній Церкві майна «релігійного значення» за кордонами Росії.

Упродовж року інформаційний простір стрясали повідомлення, як росіяни відбирають храми в емігрантських громад РПЦЗ (незалежної Російської Православної Церкви за кордоном). «Як правило, використовується метод розколу спільнот, утворення «паралельних» церковних рад із нещодавно прибулих представників «російської мафії», які розпочинали виснажливі судові процеси зі старими емігрантськими радами», – писав Вінсан Жовер.

У лютому 2011-го тодішній президент Дмітрій Медвєдєв заявив перед учасниками Архиєрейського собору РПЦ, що «держава поки що недостатньо ефективно працює зі співвітчизниками за кордоном і в цьому потребує підтримки Російської Православної Церкви», і що Церква має консолідувати багатомільйонний «русскій мір» за кордонами Росії. Тоді ж розпочалося бурхливе зростання кількості парафій РПЦ у різних країнах світу – КНДР, В’єтнамі, Індонезії, Філіппінах, Ірані, Іраку, ОАЕ, ПАР, Ісландії тощо.

Обитель з видом на військову базу

Російські «православні» центри в європейських країнах стають не лише ретрансляторами кремлівської пропаганди та осередками вербування агентів впливу, а й пунктами спостереження за військовими та стратегічними об’єктами.

Доктор наук з державного управління кафедри національної безпеки і глобалістики КНУ імені Тараса Шевченка Рена Марутян переконана, що російська церква серйозно загрожує критичній інфраструктурі європейських країн. Вона розповіла про дослідження, здійснене Інститутом розвідки «Мольфар» в 11 країнах ЄС наприкінці 2024 року, яке виявило закономірність розташування російських церковних будівель поблизу стратегічних об’єктів.

Так, у шведському місті Вестерос, що за півтори години їзди від Стокгольма, росіяни збудували «монастир» на честь ікони Казанської Божої Матері. За 500 метрів від будівлі – аеропорт (VST), який зі вступом країни до НАТО знову набув стратегічного військового значення. За 4 кілометри від «обителі» – завод, що виробляє ядерне паливо.

За 5 хвилин ходу – ключова автомагістраль Швеції E18, що сполучає схід і захід країни та проходить через центр командування та управління шведської армії. Цікаво, що на сайті ерефівського «Фонду підтримки християнської культури та спадщини», який курує «Росатом», вказано вартість будівництва «обителі»: 35 мільйонів крон (3,2 мільйона євро). Цей фонд, до речі, фінансує різні «духовні проекти» у багатьох країнах.

Російські «храми» є і в інших містах Швеції, включно зі столицею Стокгольмом. Так, у місті Євле парафія розташована майже над залізничною колією та всього за кілометр від військового полігону. В Уппсалі «храм» стоїть недалеко від авіабази. У Ґетерборзі парафія притулилася неподалік від великої електростанції. У Болідені будівля РПЦ стоїть майже при вході до гірничодобувної компанії, що добуває стратегічні корисні копалини.

Розслідувачі «Мольфара» зазначають: «ця схема у Швеції фактично стала викривальним сигналом для решти Європи».

Від Лісабона до Владивостока

«“Русскій мір” можна назвати світоглядним нацизмом», – заявила на конференції доктор наук з державного управління кафедри національної безпеки і глобалістики КНУ ім. Т. Шевченка Рена Марутян. Вона запропонувала почати використовувати цей термін у публічних виступах, наукових статях, особливо в іноземних виданнях.

Пані Рена наголосила, що наразі йдеться вже не про інформаційну війну, а про когнітивну. Це війна, яку провадять у людській свідомості, вона змінює переконання людей. Дослідниця нагадала, що в листопаді 2023 року відбувся Всесвітній російський собор, де очільник РПЦ Кирил назвав війну проти України «священною». За рік до цього, у 2022-му, РФ затвердила стратегію гуманітарної політики за кордоном. Згідно з нею, контрольовані державою релігійні громади в різних країнах мають боротися за культурний вплив та «нейтралізувати антиросійські настрої».

Релігієзнавець, доктор філософських наук, провідний науковий співробітник Інституту філософії НАНУ Павло Павленко присвятив свою доповідь «православному колориту» євразійської ідеології в сучасній Росії. Ця ідеологія зародилася в білоемігранських колах у 1920 – 1930-ті роки і стала основою так званого російського фашизму. У 1991 році, уже на території РФ, був започаткований новий рух на її основі. Його курує Александр Дугін.

«Євразійство, на відміну від московського православ’я, охоплює практично все, – пояснив пан Павленко. – Це загарбницька ідеологія, яка простягає свої щупальці на весь європейський і азійський континент. Це мікс різних релігійних течій, напрямків, навіть культур. За ідеєю євразійців, росія територіально має поширюватися від Лісабона, тобто від західної крайньої точки Європи, до Владивостока».

Але як утрамбувати ці ідеї в голови мільйонів жителів країн Європи та Азії? Для цього закордонні філії РПЦ намагаються використати будь-який суспільний розкол, дестабілізувати ситуацію і потім силовими методами «принести мир». Про це розповів антрополог, психоаналітик, доктор з психопатології із США Патрік Джеймс Крістіан.

«Московський державний університет щороку випускає багато психологів, – зазначив науковець. – Але вони не йдуть працювати туди, де можуть допомогти людям. Вони працюють на ФСБ, розробляють програми психологічної війни. Щоб зробити людей некерованими і змусити вбивати один одного». Як пояснив пан Патрік, «бійці психологічного фронту» ідентифікують різні підгрупи суспільства і запускають в них брехню, у якій є крихта правди. Намагаються нацькувати одну групу на іншу. Так працює фейкова російська православна церква – фейкова маленька Росія.

«Християнські цінності» у кривому дзеркалі

За словами Рени Марутян, Росія грає на будь-яких соціальних проблемах у Європі через ІПСО. Це класика: знайти соціальні проблеми і почати з ними «працювати», доводячи до масштабу «національної катастрофи». Доктор філософських наук, директор Інституту українознавства Роман Додонов нагадав, що в лютому 2021 року Спеціальний комітет ЄС з іноземного втручання в демократичні процеси зазначив, що РФ використовує активність РПЦ для побудови власної мережі в державах Євросоюзу під приводом захисту від ісламізації Європи, збереження «білого» населення й християнських цінностей, наприклад, традиційних шлюбів.

Звичайно, пропаганда дуже дорого коштує. Тому Кремль експлуатує олігархів, аби її фінансували. Так, у 2011 році російський мільярдер Константін Малофєєв заснував у Криму «Благодійний фонд Святителя Василія Великого». Свій канал Царьград-ТВМалофєєв використовував для пропаганди наративів РПЦ на територію Росії і зарубіжжя. Разом з Захаром Прілєпіним і Александром Дугіним він на каналізакликав до боротьби проти «гнилого Заходу». До речі, цей мільярдер став одним зі спонсорів анексії Криму.

Малофєєв є також активістом Всесвітнього сімейного конгресу. «Ця американська організація демонструє свою турботу про традиційні шлюби, боротьбу з ЛГБТ, християнську мораль, – пояснює Рена Марутян. – Там всі великі європейські країни мають своїх представників. Росія вкладає чималі гроші в цю організацію. Відповідно, її представники перетворюються на її прихильників і ретрансляторів.

Наприклад, французьке представництво наполягає, що Європа має стати союзницею Росії, щоб створити міцну християнську основу від Атлантичного до Тихого океану». Утім, участь Малофєєва у такій високоморальній всесвітній організації не завадила йому розлучитися з дружиною, покинувши трьох дітей, та в 2024 році одружитися з Марією Львовою-Бєловою, яка курує «перевиховання» викрадених українських дітей.

Більше церков – більше терористів…

Власне, на парафіях РПЦ по світу також провадиться чимала робота. «Люди, які відвідують російські церкви, зазвичай, підтримують дії Росії, – каже експерт з гуманітарних питань з Нідерландів Карло Ліппольд. – Вони також транслюють наративи проти України». Дослідник робить висновок, що чим більше якісь території охоплені російським впливом, тим більше там виступів проти НАТО і ЄС.

Він продемонстрував учасникам конференції карти Європи, на яких позначено взаємозв’язок між кількістю представництв Російської Церкви або афілейованих з нею структур та активністю терористичних організацій або ж акцій протесту. «Це помітно, зокрема, у Греції та на Кіпрі, де використовувалися церковна дипломатія та закулісні переговори, щоб запобігти приєднанню цих країн до західних санкцій проти Росії, – каже дослідник. – Сьогодні так чинять на Балканах, а також в Угорщині та Словаччині».

Завідувачка відділу філософії і геополітики Інституту українознавства, доктор соціологічних наук Катерина Настояща наголосила, що розгалужена структура РПЦ в країнах ЄС охоплює понад 400 центрів впливу, десятки організацій і тисячі людей. У великих обсягах надходять урядові кошти та гроші олігархів для підтримки діяльностіцерковних структур, які просувають інтереси РФ у Європі.

Зокрема, інтереси в тому, щоб підготувати населення на різних територіях до майбутнього збройного захоплення. Для цього використовуються різні види деструктивної діяльності з використанням суспільних розколів: системна критика західного способу життя як «сатанинського», підтримка консервативних партій, ескалація конфліктів за участі радикальних угрупувань мусульман і християн, представників ЛГБТ та «борців з ними», поширення антиукраїнської риторики, виправдання російської агресії. Також РПЦ формує у прихожан культ особи президента РФ як «рятівника християнських цінностей».

Наслідки такої системної праці для зміни свідомості на основі брехні в мільйонів людей на величезних територіях нескладно передбачити. Та чи не стократ потужнішими були б результати дій на міцному фундаменті правди, у збереженому середовищі реальної християнської Церкви, дієвої в молитві і праці?