Київ тоне після кожної зливи: чому столиця перетворюється на "Венецію" і чи є вихід із гідрокошмару

Після кожної сильної зливи стрічки столичних каналів заповнюються фотографіями та відео того, в якому стані перебувають вулиці Києва. Зазвичай, на таких проїжджі частини підтоплені, що ускладнює рух і автомобільного, і громадського транспорту. І це в столиці триває вже далеко не перший рік.

"Телеграф" спробував розібратися, в чому полягає суть цієї проблеми та чи є варіанти її вирішення.

Приклад 28 липня

В ніч на понеділок, 28 липня, крім російського комбінованого обстрілу, на Київ спустилася сильна гроза: звуки грому мешканці столиці плутали зі звуками роботи ППО, а негода затрималася – сильний дощ продовжує заливати вулиці.

Мешканці міста вже публікують фото та відео своїх маршрутів на роботу:

Опади не планують йти й найближчим часом, зокрема в Укргідрометцентрі 29 та 30 липня також прогнозують дощі, проте вже без грози. І якщо для киян та гостей столиці це означатиме полегшення – принаймні, вже не доведеться лякатися гучних звуків, то система каналізації міста не буде в захваті від цих новин.

Як працює дощова каналізація Києва

Дощова каналізація столиці — це складна мережа інженерних споруд, яка має забезпечити швидкий відвід опадів із вулиць, дворів і дахів. Її головна мета — запобігати підтопленням і захищати інфраструктуру, але система давно потребує модернізації.

Дощоприймальні решітки, колодязі, трубопроводи, великі колектори, насосні станції та іноді очисні споруди — так виглядає дощова каналізація Києва. Решітки, розташовані вздовж доріг і тротуарів, збирають воду та затримують сміття. Після цього вода самопливом або за допомогою насосів прямує через підземні труби до головних колекторів, а звідти — у водойми або на очисні споруди.

Основний напрям — у Дніпро та його притоки, зокрема Либідь і Сирець. Частина стоків проходить очистку, але більшість потрапляє у водойми без жодного фільтрування, що створює екологічні ризики. Наприклад, у Бортничі скидають побутові та дощові води зі старих кварталів. Також у місті діють великі колектори — Либідський, Подільський, Дарницький.

Під час сильних злив вода може накопичуватися в регулювальних камерах або шлюзах, які зменшують ризик перевантаження системи.

Зміни залишилися на папері

Заступник міністра освіти, депутат Київради та доктор економічних наук Андрій Вітренко заявив, що Київ із кожною зливою опиняється на межі інфраструктурної катастрофи, а зливова каналізація давно не відповідає потребам міста.

Він нагадав, що у 2020 році Віталій Кличко дав старт міській програмі реконструкції зливової каналізації — передбачали інвентаризацію мереж, створення технічних паспортів і передачу нових ділянок у комунальну власність. Програму затвердили до 2026 року, але, за словами Вітренка, жодного реального результату вона не дала.

"Усе залишилось на папері. Київ — беззахисний перед кожною зливою, попри гучні обіцянки мера", — зазначив він.

Вітренко наголосив, що системні рішення відсутні, а міська влада лише споглядає згори. Він закликав до негайного створення публічного і професійного плану модернізації дощової інфраструктури столиці.

Чому Київ тоне

Одна з головних причин регулярних підтоплень у Києві — критично зношена й застаріла дощова каналізація, яка не відповідає сучасним кліматичним і урбаністичним реаліям. Про це йдеться в проєкті рішення про Комплексну цільову програму підвищення енергоефективності та розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на 2021-2025 роки.

Більшість колекторів і труб була прокладена ще в 1950-1970-х роках, коли проєктувались значно нижчі обсяги опадів та менш щільна забудова. Сьогодні мережі часто мають малий діаметр, тріщини або повністю забиті, що суттєво знижує їхню пропускну здатність.

Ситуацію ускладнює комбінована система каналізації в центральних районах столиці — коли побутові й дощові стоки йдуть одним колектором. У період сильних опадів така система миттєво перевантажується. Яскравий приклад — Либідський колектор, який обслуговує правобережну частину Києва й регулярно не справляється з навантаженням.

Під час злив навантаження на систему зростає на 20-40%, а іноді навіть до 50%. Усі аварійні ділянки в таких умовах перевантажуються, а деякі колектори — руйнуються.

Особливо небезпечною є ситуація з Головним міським каналізаційним колектором, термін експлуатації якого завершився ще у 1992 році. Через корозію він перебуває в аварійному стані, і подальша робота без ремонту може призвести до техногенної катастрофи. У незадовільному стані також перебувають дюкерні переходи через Дніпро та більшість колекторів, збудованих у 1950–1980-х роках.

Згідно з проєктом рішення про Комплексну програму підвищення енергоефективності та розвитку ЖКІ Києва на 2021–2025 роки, щороку необхідно замінювати щонайменше 50 км найбільш зношених мереж.

Найгостріші проблеми водовідведення Києва:

• аварійний стан Бортницької станції аерації та мулових полів;
• критичний знос напірних і самопливних колекторів;
• потреба в терміновому ремонті дюкерних переходів;
• загроза колапсу через корозію та відсутність оновлення.

"Телеграф" надіслав запит до комунальних служб Києва, аби дізнатися, які методи боротьби з затопленням вулиць вони використовують та чи відбувається модернізація водостічних систем столиці зараз.

Нагадаємо, раніше ми писали, що серпень традиційно вважається сухим і сонячним місяцем літа. Через антициклони, що формуються в цей час над Східною Європою, встановлюється спекотна та маловітряна погода з мінімальною кількістю опадів. Однак у серпні нерідко трапляються грози та інші небезпечні метеоявлення.