Польща зробила величезний крок у цивілізаційному сенсі, але у ментальному - це повний провал, - митець Онух

Про це заявив митець, арткуратор і письменник Єжи Онух в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо.

Він розповів про вибори президента.

"Я можу відкритим текстом сказати, за кого я голосував. Я  - за пана Тшасковського. Не тому, що це найкращий вибір. Я в політиці намагаюся голосувати за тих, хто мені найменш огидний. Я позиціоную себе від певного часу "червоним консерватором". Була така тенденція колись в кінці 50-х і 60-х років у Канаді. Називалася "Red Tories", - сказав Онух.

Він сказав, що це є освічений консерватизм. 

"Не популістський, не примітивний, тільки освічений. Це люди з певною свідомістю, що до нас хтось був. І ми в тому ланцюгу історії тільки коротким періодом. І тому треба жити гідно, чесно і справедливо. Я вважаю, що люди, яким в житті це вдалося, на різних рівнях, від економічних до наукових, вони зобов'язані бути солідарними і допомагати тим, яким в житті аж не так вдалося. На цьому будується "Red Tories№. Певні елементи консерватизму, але з такою величезною свідомістю суспільної справедливості", - зазначив митець.

Арткуратор додав, що "лібераліст" дуже гарно звучить, але він, на мою думку, задуже спрямований на одиницю - "Я, я, я і мені". 

"А тут ми не "жиємо" тільки самі і для себе. Ми є частиною суспільства. На жаль, таких консервативних партій майже не існує. В якомусь сенсі це може схоже з тим, що є християнська демократія. Але я цей елемент релігійний відсуваю. Можна сказати, що є соціальна демократія. Але в соціальній демократії мені бракує того витонченого "елементу абсолюту", щоб ми не були божі діти. Коли я голосую - то намагаюся голосувати за партії, я це називаю стратегічним голосуванням. Не завжди за те, що мені ближче серцю, тільки за те, що менш огидне від іншого, і має шанс на перемогу. Колись, наприклад, у Канаді я голосував за лібералів. Хоч я маю багато закидів до них, але розумію, що вони мають великий шанс на перемогу. І мій голос може допомогти. Мені можуть бути близькі, наприклад, "зелені". Але я не буду голосувати за "зелених", бо це марнування голосу. Вони не спроможні зробити ніяких серйозних змін. Краще, хай впливають, щоб потужні й мейнстрімові партії мали ці елементи. Бо вони можуть багато обіцяти, багато говорити. Але ніколи не дійдуть до влади", - вважає Онух.

На його думку, в Польщі є трошки інша ситуація і є дуже жорсткий розподіл. 

"Для мене те, що сталося, було зрозумілим. І не тому, що ті партії успішні. Це – криза ліберального блоку. І це проблема польських еліт і з одного, і з іншого боку. Вони не працюють із народом. Є такий польський вислів "Варшавка". Ну то ті з Варшави думають, що вони "by definition" краще знають про все. З часів комуни, як була якась проблема і дискусія і десь хтось не мав вже аргументу, то казав: "Проше пана, я єстем з Варшави". І цей елемент досі залишився в тих партіях. А людям говорять багато, обіцяють різне, але цього не дотримуються. Чому "ПІС" такий успішний був? Тому що вони обіцяли дуже прості речі і пізніше їх реалізували", - сказав митець.

Онух додав, що Польща зробила величезний крок у цивілізаційному сенсі. 

"Коли приїжджаю туди – то бачу це. Натомість – у такому ментальному - це просто повний провал. Тобто, повернення десь до рівня дискусії початку XX століття. От це є величезна проблема. Ну і освіта. Бо то все "береться" з браку освіти", - сказав він.

Він додав, що люди є неосвічені, просто нерозумні.

"Ми недавно їхали з дружиною в такій місцевості Завєрче по дорозі до Катовіце, взяли таксиста і він каже: "Ну, я голосував на Навроцького". Ми питаємо: "А чому?". А він відповідає: "Бо Уряд мені не подобається, і, може, він щось поміняє". Але ця людина не розуміє, яка роль президента, що президент в Польщі не може поміняти уряду. Він майже нічого не може. Він може, по суті, "пхати палки в колеса", - зазначив письменник. 

На його думку, люди просто не мають поняття. 

"Одного разу ми їхали "Убером". За кермом був молодий хлопець -  ну, може, років 19. Моя дружина завжди любить заводити такі розмови, тому й питає його: "А за кого ви голосували?". Хлопець відповідає: "У першому турі голосував за Менцена". Я перепитую:  "А чому?". "Бо я хочу, щоб щось змінилося", - каже він. Зміни - це добре, але які саме? Що саме ви хочете змінити? "Ну… мені ані "ПІС", ані коаліція не подобаються. Просто потрібні зміни", - розповів він.  

Онух додав, що "просто потрібні зміни" - цілком зрозуміле бажання, але воно не конкретизоване. 

"Які зміни? В чому саме? Що ви хочете поміняти? І тут мене справді турбує одна річ – особливо, коли йдеться про молодь: це своєрідна образа на Європейський Союз. Мовляв, ЄС забирає в нас нашу ідентичність. Навіть нашу прекрасну "злотувку" хочуть відібрати й нав’язати оте "німецке" євро. Але я кажу: подивіться навколо! Усе, що ви сьогодні маєте в цивілізаційному сенсі, - це завдяки Євросоюзу. Подорожуєте Польщею - на кожному пероні є ліфт, що може опустити вас вниз (ну, хіба що крім Перемишля). Нові потяги - комфортні, сучасні. Покращення всюди. Усе це - стандарти Європейського Союзу. Усе це - завдяки Унії. І тут питання: вам це не подобається? Ви навіть не до кінця розумієте, що саме вам не до вподоби. І найголовніше - які саме зміни ви хочете?", - підсумував арткуратор.