Серйозно ризикуєте: чому не варто приручати лисенят і чим вони загрожують

Спроби приручити диких лисенят можуть обернутися серйозними проблемами для людини. Навіть після тривалого спілкування з людьми ці тварини залишаються непередбачуваними і можуть напасти.

Дикі інстинкти нікуди не зникають, попри всі намагання їх "одомашнити". Про це "Телеграфу" розповів Віталій Смаголь, провідний науковий співробітник Інституту зоології НАН України, кандидат біологічних наук.

Науковець дивується, навіщо взагалі займатися лисенятами, коли навколо стільки безпритульних цуценят. У Бородянці, Пирогово, Димидівці повно покинутих собак, які чекають на своїх господарів, каже він.

Смаголь порівнює приручення лисиць з історичними спробами "поліпшити" собак через схрещування з вовками. Сибірські мисливці колись випускали самок для парування з вовками, сподіваючись отримати сильніше потомство. Проте дикість передавалася нащадкам разом із силою.

Приручене лисеня рано чи пізно повертається до дикої природи, де стикається з агресією своїх диких родичів. Укуси інших лисиць можуть спровокувати захворювання, зокрема сказ. Інфікована тварина згодом може повернутися до людського житла і напасти на тих, хто її годував.

Смаголь пояснює небезпеку таких експериментів і додає, що сам не зайнявся б подібними справами. "Я б цим не займався, чесно. Я не рекомендував би", — підсумував він.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що в Україні зник рідкісний вид лисиць. Експерт розповів про її особливості.