Війна за ресурси: чому Росії потрібна вода з Донбасу та як це змінює карту боїв

За повідомленнями агентства Reuters, під керівництвом Південної Кореї (NIS), існує ймовірність, що КНДР направить додаткові військові сили до Росії вже в липні або серпні 2025 року. Це має відбутись в рамках підготовки масштабної наступальної операції РФ проти України.

Член парламенту Південної Кореї Лі Сонг‑Квун заявив, що результати розвідки вказують на те, що Росія може розпочати широкомасштабний наступ саме в другій половині літа. Формальне мобілізаційне розгортання у Північній Кореї вже розпочалося. У межах співпраці між Південною Кореєю та Росією передбачено обмін: Пхеньян надає артилерійські боєприпаси та ракети, а натомість отримує технологічну підтримку у сфері запуску супутників і систем наведення ракет.

У червні 2024 року лідери Північної Кореї та Росії уклали договір про всеохопне стратегічне партнерство, який слугує основою для такого воєнно‑технічного обміну.

Корейці на боці росіян: скільки солдат КНДР підуть у великій наступ на Україну

Опитані Фокусом експерти скептично ставляться до появи корейських солдатів на українській землі.

"Я не думаю, що в Україну масово поїдуть північнокорейські війська. Це не буде 100 чи 150 тисяч людей, які могли б забезпечити Путіну рішучий прорив. Якщо й надішлють — максимум 30–50 тисяч, і то не одразу, а поетапно. Та й Кім Чен Ин не настільки безрозсудний, щоби ризикувати життями своїх солдатів. Він, наприклад, і досі не дозволив їм заходити на українську територію. Усі бойові дії північнокорейці проводили виключно на території самої Росії — найімовірніше, у межах міждержавного договору, який офіційно називається "угода про стратегічне партнерство", — каже Фокусу військовий експерт Олег Жданов.

За його словами, реалістичніше припустити, що війська КНДР можуть частково замінити російські підрозділи, які зараз охороняють державний кордон РФ. Але навіть 30–50 тисяч солдатів, на думку Жданова, не змінять ситуацію на полі бою кардинально. Значно більшу загрозу становить інше: ті 160 тисяч російських призовників, яких наразі готують як оперативний резерв — саме з весняної хвилі мобілізації.

Старший аналітик Українського центру безпеки та співпраці Антон Земляний вважає, що якщо росіяни дійсно використовуватимуть північнокорейські сили в боях на території України, то навряд відбудеться їх розгортання безпосередньо в серпні.

"Оскільки Пхеньян тільки збирається у серпні відправити до Росії до 6 тисяч військових. Відповідно для їх розгортання та участі в бойових діях необхідний буде ще додатковий час. Водночас відзначаємо, що вплив підтримки Пхеньяну неможливо точно оцінити без інформації про розмір і склад контингенту, який КНДР відправить в Росію.

Попри це, потенційне залучення додаткових людських ресурсів з КНДР на стороні Кремля — це додатковий виклики для СОУ та ще одна серйозна загроза", — каже Фокусу Земляний.

Новий великій наступ РФ: пріоритетні напрямки ворога

За словами експертів, в першу чергу увага росіян зосереджена на Донеччині, а Покровський напрямок залишається в центрі головного удару росіян. Варто відзначити і район Костянтинівки де росіяни також намагаються просуватись і рухатись по трасі Т-0504.

"З напрямків де росіяни можуть посилити тиск виділяється Куп’янський напрямок та район Оріхова на Запоріжжі. У росіян в останні тижні були територіальні здобутки на цих напрямках, зокрема окупаційні війська просунулись на півночі Кам’янського та намагались прорватись до Степногірську, паралельно проводячи наступу в напрямку Оріхова. А в районі Куп’янська росіяни розширили зону контролю в районі населеного пункту Радьківка, що фактично є передмістям Куп’янську, вочевидь намагаючись вийти до дороги Чугуїв-Шевченкове-Куп’янськ, щоб ускладнити логістику до міста", — каже Земляний.

За його словами, ймовірно в серпні росіяни спробують реалізувати минулі тактичні здобутки, щоб розвинути їх до більш стратегічного рівня. Проте СОУ також готуються і виконують задачі з метою зірвати плани ворога.

"В цьому контексті варто відзначити кампанію з атак на залізничні пункти та вузли росіян в Ростовській області, які почались в другій половині липня. Головна мета таких атак — це порушення логістичних маршрутів, які забезпечують практично все російське військове угрупування на тимчасово окупованих територіях України", — продовжує експерт.

Наразі Москва до кінця 2025 року планує розширити зону окупації на сході України, вважає Антон Земляний. Зокрема, росіяни планують захопити Донецьку та Луганську області, а також створити "буферну зону" вздовж північного кордону з Росією — до кінця року.

"Щодо планів на наступний рік вони трохи глобальніші. Так росіяни спробують окупувати всю Україну на схід від річки Дніпро. А також захопити південні регіони — Одесу і Миколаїв, аби відрізати Україну від Чорного моря.

Водночас головна стратегічна ціль Кремля та Путіна незмінна — це ліквідація української держави, знищення української ідентичності та повна окупація української території", — каже експерт.

Екологічна катастрофа на Донеччині і новий наступ РФ: чому це вже війна за ресурси

Олег Жданов підкреслю, що Росія стикається ще й з екологічною катастрофою в Донецькій області.

"Це не новина — цього можна було очікувати. Ще Гіркін, який розпочав війну в 2014 році, чудово розумів, з чого починати. Недарма тоді росіяни першим захопили Слов’янськ. Чому саме його? Бо там розташована насосна станція першого підйому — вона качає воду з Сіверського Дінця, і ця вода живить буквально всю Донецьку область аж до Маріуполя.

Зараз ситуація така: коли спорожніло останнє водосховище біля Донецька, місто фактично залишилося без води. У 2013 році росіяни аплодували військовим діям — тепер вони аплодують водовозці, яка під’їжджає вночі до їхнього будинку", — розповідає експерт.

За словами Жданова, цей дефіцит води змушує російське військове командування змінювати свої плани. Ймовірно, головний удар готують саме на Лиманському й Сіверському напрямках. Північний фланг — це спосіб обійти Лиман з півночі, а з Лиманського — піти в лобову атаку. Мета — прорватися до Слов’янська вздовж межі Донецької області.

"Ключова ціль — водозабір. Поки Росія не захопить джерела води для Донбасу, вона не зможе гарантувати контроль над регіоном. А далі — Часів Яр і Костянтинівка. Якщо їх візьмуть, Слов’янськ і Краматорськ опиняться в напівоточенні", — продовжує експерт.

Ми фактично бачимо, як війна за контроль над територією перетворюється на війну за ресурси. Саме на це й буде орієнтована літня наступальна кампанія Росії — насамперед за воду.

Перспективи Росії на новий великій наступ на Україну: чого слід очкувати

Жданов зазначає, подальший розвиток подій на фронті значною мірою залежить від того, як швидко й у якому обсязі Україна отримуватиме допомогу від західних союзників.

"Зараз Росія активно завдає ударів по наших аеродромах — зокрема у Василькові, Івано-Франківську та Старокостянтинові. Причина очевидна: наші партнери надали Україні боєприпаси для авіації — французькі HAMMER і американські JDAM. І тепер наші літаки здатні знищувати тилові позиції противника на відстані до 50 кілометрів від лінії фронту", — каже експерт.

У відповідь Росія вдалася до жорсткої тактики. Їхнє командування діє примітивно, але жорстоко: або солдати йдуть у штурм — або їх розстрілюють. У таких умовах ворог використовує так звану "тактику просочування": надсилає на позиції невеликі штурмові групи.

"І хоч це виглядає як економія сил, для нас це навпаки — проблема. Адже для знищення такої групи потрібно витратити майже стільки ж боєприпасів, як і на велику. Це означає: більше витрат — мінометів, артилерії, снарядів, патронів. Саме тому ми робимо ставку на дрони. Російські воєнкори навіть не приховують: їхня головна мета зараз — не "вибивати" нашу піхоту, а нищити техніку. Вони чудово розуміють, що в нас її менше, і без техніки ми не зможемо підтримувати логістику.

У відповідь Україна намагається організувати ефективний вогневий контроль над полем бою. Але проти нас іде російська піхота, як сарана — у великій кількості, постійно. Ми просто не встигаємо знищувати її в потрібному темпі. Нам гостро не вистачає боєприпасів, особливо касетних, які ефективні саме проти масового скупчення живої сили. Потрібні вагони боєприпасів. Без цього — не зупинимо натиск", — продовжує Жданов.

Нагадаємо, Фокус розбирався скільки насправді Україна отримає установок Patriot  та коли саме це станеться.

Також Фокус писав про те, що попри мільярдні інвестиції та десятки кодифікованих моделей, у ЗСУ скорочують підрозділи, що використовують наземні роботизовані комплекси.