Волейболістка Дар'я Шаргородська: Бути мозком команди – це складно

Перемога жіночої збірної України з волейболу на Золотій Євролізі – знакова для нашого командного спорту. Війна вдарила по ньому значно болючіше, ніж по змаганнях, де атлети виступають в індивідуальних дисциплінах. Реальність така, що частина клубів зникає, інші втрачають фінансування. Для командних збірних багато що зараз вирішує форма лідерів команд, що виступають за кордоном.

Один із таких прикладів - зв'язуюча (гравець, чиє основне завдання – передавати м'яч нападаючим для атаки) збірної України з волейболу Дар'я Шаргородська, яка була визнана найціннішим гравцем "Фіналу чотирьох" Золотої Євроліги.

Про свої успіхи на майданчику та життя поза спортом вона розповіла кореспонденту Коротко про.

Ліга Націй – для нас виклик

- Дар'є, ви разом із командою стали чемпіонками Золотої Євроліги. Що особисто для вас означає це досягнення?

- Я вважаю, що ця перемога була заслуженою. І для нас це не просто медаль, а підтвердження того, що ми, як команда, рухаємося в правильному напрямку.

- У чому полягає секрет такої сильної та стабільної гри команди протягом турніру?

- Ми як одне ціле, ми команда, в якій усі підтримують одне одного. Ми намагалися не втрачати фокус незалежно від обставин на паркеті. А секрет - напевно, довіра, самовіддача та наполегливість на кожному тренуванні.

- Що далі? Які перспективи у команди? Чи є у неї потенціал для Ліги Націй?

- Ми хочемо показати себе на вищому рівні. Ліга Націй - це виклик і можливість показати, на що ми здатні. Головне - зберегти командний дух і продовжити свій розвиток.

Зв'язуюча - це мозок команди

- У 2024 році ви переїхали до Казахстану, де стали частиною клубу «Жетису». Там вдалося виграти чемпіонат, Кубок і Суперкубок, а також Лігу чемпіонів Азії. Як вам у Казахстані?

- Мені дуже комфортно в Казахстані. У клубі все чудово. Є взаємоповага та професійне ставлення. І всі дівчата дуже допомагають та підтримують. З боку колективу та тренерського штабу йде дуже велика підтримка.

- Який стан справ в українському волейболі? Війна призвела до зникнення багатьох команд, передусім через нестачу фінансування. Чи правильно я розумію, це той фактор, який відкидає наш волейбол на багато років назад?

- На жаль, так. Багато клубів припинили існування і втратили можливість конкурувати через те, що немає фінансування. Тому багато хороших гравців поїхало грати за кордон. Через це рівень чемпіонату став значно нижчим. Однак, разом із тим, є ті, хто продовжує грати, боротися, продовжує показувати хороший волейбол, незважаючи на війну в країні, і це викликає велику повагу.

- Чи краще для збірної, що багато дівчат тепер грають за кордоном? Це робить команду сильнішою?

- Так, однозначно. Чим більше гравців мають досвід у сильних лігах, тим якіснішим є рівень збірної. Коли ти граєш проти топових суперниць світового рівня - це дійсно дає прогрес. Коли ми приїжджаємо до збірної, щороку ми показуємо щось нове, чого навчилися там.

- Ви зв'язуюча. Якими ігровими якостями потрібно володіти? І чи є вони у вас? Чи хочете щось покращити у своїй грі? І що саме?

- Зв'язуюча - це мозок команди. Це складна та відповідальна позиція. Потрібно бути спокійною, рішучою, вміти читати гру, швидко мислити, бути психологічно витривалою. Потрібно мати довіру партнерок і знати, що вони завжди допоможуть, тому що не завжди все йде гладко. Так, хочеться покращити свою гру, тому що завжди є куди рости. Не потрібно зупинятися на досягнутому.

Дружба переросла в кохання

- Ви заміжня. Складно поєднувати сімейне життя і спорт?

- Коли поруч той, хто тебе підтримує і розуміє, то все можливо. Мій чоловік мене підтримує на всі 100 відсотків. І це дає силу та мотивацію.

- Розкажіть про свого чоловіка Іллю. Як ви познайомилися і з чого почалася ваша історія кохання?

- Познайомилися, насправді, випадково. Через спільного знайомого. Спочатку ми спілкувалися як друзі. Проводили літо разом. Але потім сталося так, що все переросло у щось більше, і ось ми тепер разом, він моя опора і мій найкращий друг.

- В Instagram ви завжди усміхнена і мила. Але яка ви в житті за характером?

- Напевно, така ж, як і в Instagram. Завжди усміхнена і мила. Я завжди відкрита до нових знайомств. Однак вмію відстоювати свої кордони і завжди готова прийти на допомогу. З близькими я дуже тепла - завжди допоможу, завжди підкажу.

- Як любите проводити вільний від спорту час?

- Його не так і багато, тому що спорт у моєму житті кожного дня. Але коли він є, то намагаюся провести час спокійніше. Хочеться побути вдома з рідними, почитати, подивитися фільм, можливо, виїхати кудись на природу.

- Яка музика, кіно і книги вам подобаються?

- Музика, напевно, щось легке. Можливо, щось атмосферне. З початку війни максимально перейшла на українських виконавців. Кіно мені подобається - фантастика або трилери. А з книг більше заходить щось художнє або психологія.

- Яка кухня подобається?

- Конкретних уподобань у мене немає. Але найбільше, мабуть, мені подобаються українська та італійська кухні. Паста і піца - це те, що я завжди замовляю в кафе і ресторанах. З нашого, звісно, – борщ і вареники.