Чим насправді могли харчуватися неандертальці — версія вчених

Високі показники азоту в останках неандертальців довгий час змушували вчених вважати їх майже виключно м’ясоїдними. Проте нове дослідженняамериканських антропологів вказує на менш очевидне джерело цього азоту — личинки мух.

Про це пише Independent.

Раніше аналіз стабільних ізотопів у кістках неандертальців показував, що їхній раціон був схожий на харчування таких гіперхижаків, як леви чи гієни — з великою часткою м’яса. Але вчені знали: люди не здатні довго виживати на дієті, яка на 70% або більше складається з білка. Такий раціон викликає білкове отруєння — стан, відомий як “кролячий голод”.

То що насправді їли неандертальці?

Нові дані можуть дати відповідь: вчені припускають, що частину їхнього раціону могли становити личинки мух — опариші. Вони багаті на жир, доступні у великих кількостях після забою тварин, і, що найцікавіше, мають дуже високий вміст ізотопу азоту-15.

Ізотопи розкривають, що їли предки

Ізотопний аналіз — це дослідження співвідношення азоту-15 до азоту-14 у викопних рештках. Чим вищий цей показник (δ¹⁵N), тим вищу сходинку у харчовому ланцюгу займала тварина. У неандертальців цей показник стабільно високий — як у хижаків, які їдять переважно м’ясо.

Але аналіз даних із судово-медичних досліджень, де вивчали сучасні м’язи й личинки мух, показав: у личинок, які харчуються мертвими тканинами, δ¹⁵N може сягати від 5,4 до 43,2 проміле. Це майже вчетверо більше, ніж у давніх травоїдних.

Їжа, багата на азот, була під ногами

На думку дослідників, неандертальці могли регулярно споживати личинок разом із збереженим або підмороженим м’ясом — як джерело жирів і додаткових поживних речовин. Це й могло призвести до високих показників азоту-15 у їхніх останках.

Їжа, яку сучасна людина вважає неприйнятною, могла бути важливою частиною раціону неандертальців. Дослідники припускають: звичка їсти гниюче м’ясо та личинок була культурною практикою, що прямо впливала на хімічні сліди в їхніх кістках.

У 2017 році антрополог Джон Спет висунув гіпотезу: високі значення δ¹⁵N у неандертальців могли бути наслідком регулярного споживання м’яса, що вже почало гнити. Таку їжу, за історичними джерелами, охоче їли арктичні мисливці-збирачі. Для багатьох корінних народів повністю розкладена тваринна їжа — не крайній випадок, а звичайна традиція, часом навіть делікатес.

Попри відразливий запах, таке м’ясо вважалося смачним. Його свідомо залишали на тривалий час, дозволяючи гнити й кишіти личинками. Європейські мандрівники часто описували нудоту від запаху, але самі мешканці казали: “Ми не їмо цей запах”.

Їжа, яку не споживають хижаки

На думку авторів дослідження, саме такі культурні практики — ферментація, обробка, консервування м’яса — відрізняли дієту неандертальців від звичайного хижацтва. Личинки, ферментований вміст шлунків та інші продукти, пов’язані з гниттям, не входять у раціон звичайних хижаків, але могли систематично споживатися гомінінами.

Ці продукти містять високі концентрації азоту-15, що й могло формувати враження про гіперхижу дієту неандертальців. Дослідники припускають, що джерелами такого ізотопного профілю були жирна тканина, частково розкладене м’ясо, ферментовані нутрощі тварин і личинки — живі або мертві.

Питання лишаються

Водночас дослідники визнають: поки що не можна стверджувати, що саме личинки дали той самий ефект, який фіксують у викопних рештках. Серед відкритих питань — скільки личинок потрібно з’їсти, щоб отримати значення δ¹⁵N, які бачимо у неандертальців? І як змінюється поживна цінність таких продуктів із часом?

Автори закликають до подальших експериментальних досліджень, які допоможуть точніше визначити вплив традиційної обробки та зберігання їжі на ізотопний профіль. Це дозволить краще зрозуміти, що насправді їли наші предки — і чому їхні хімічні сліди іноді вводять у оману.