Як США витісняє РФ з ринку газу та енергетики. І до чого тут Китай

Нова торговельна угода між США та ЄС закладає фундамент для більш стабільних економічних відносин між сторонами. Водночас вона розв’язує їм руки для жорсткішої політики щодо Росії та Китаю, посилюючи шанси на мир.

Масштабне збільшення імпорту американських енергоносіїв до Європи витісняє Москву з європейського енергетичного ринку, що позначиться на її бюджеті і здатності продовжувати війну.

ЄС рухався в цьому напрямку й раніше, хоча й не без проблем з боку деяких «пропутінських» і водночас «протрампівських» столиць, зокрема Братислави і Будапешта. Це робилося не лише для підтримки України, а й для зміцнення власної енергетичної безпеки на тлі агресивної політики РФ. Зацікавленість Вашингтона полегшує досягнення цих цілей.

Енергетичні домовленості свідчать також про відмову США від курсу на відновлення постачання російського газу до Європи під вивіскою американських компаній-посередників. Велика американо-російська угода, яку планував Трамплін як стимул для припинення припинення війни з боку Москви, стає дедалі примарнішою.

Домовленості між Брюсселем і Вашингтоном також передбачають масштабні закупівлі американської зброї. Хоча цифри не оприлюднюються, вони, очевидно, є значними – на цьому особливо наголосив президент США Дональд Трамп, презентуючи ключові аспекти угоди з ЄС. Ці закупівлі спрямовані не лише на переозброєння Європи, а й на посилення військових спроможностей України.

Про зміну курсу Трампа – з прагнення домовленостей із Кремлем на жорсткий тиск – свідчить його вчорашня заява про скорочення терміну ультиматуму Путіну з 50 до 10-12 днів. Водночас не зрозуміло, наскільки жорсткими будуть американські санкції, якщо Москва не припинить бойові дії. Адже йдеться, зокрема, про вторинні санкції, які зачіпають інтереси не лише РФ, а і її ключових торговельних партнерів з самим Вашингтоном.

Якщо з Індією та Туреччиною ситуацію ще можна владнати без масштабної митної війни, то у випадку з Китаєм це не очевидно.
Вашингтон перебуває на фінішній прямій до укладення нової торговельної угоди Суттєвого прориву, як у випадку з ЄС, поки не очікується. Ймовірним результатом може стати продовження тарифного «перемир’я» на існуючому рівні строком до 90 днів.

Але чи буде готовий Вашингтон порушити цей мораторій і ще більш ускладнити й без того непрості торговельні відносини з Пекіном? Адже самі переговори стали наслідком непоступливості Китаю та складнощів для економіки США, спричинених розривом торговельних зав’язків з цією країною.

Втім, повністю виключати різкі кроки Трампа не варто. Особливо, якщо Пекін демонструватиме незговірливість. Вторинні санкції можуть стати додатковим важелем тиску на Китай з метою досягнення прийнятних для США домовленостей.

Задля посилення тиску на Москву США можуть також приєднатися до 18-го пакету санкцій ЄС або його положень, а загрозу вторинних санкцій використати у якості «останнього попередження».