Новая война или иллюзия угрозы: что стоит за большими учениями армии РФ в Беларуси

У вересні на території Білорусі мають пройти нові російсько-білоруські навчання "Захід-2025".

Подібні навчання у 2022 році стали фінальною підготовкою до російського повномасштабного вторгнення в Україну, а нинішні - стануть першими великими маневрами у Білорусі від початку великої війни.

Тож не дивно, що до цих навчань буде прикута чимала увага не лише в Україні, але також у ЄС і НАТО.

Ще у квітні Володимир Зеленський висловлював застереження стосовно того, що РФ може планувати агресивні дії, прикриваючись навчаннями.

"НАТО зберігає пильність і дуже уважно стежить за військовою активністю Росії, включаючи її навчання", – стверджують в Альянсі.

Варто уточнити: оцінюючи ризики "переростання" навчань у реальну військову агресію, зазвичай говорять не про ризик відкриття нового фронту проти України, а про можливість агресії проти сусідніх із Білоруссю країн ЄС: Польщі та Литви.

Проте, чи виправдані такі побоювання? За яких обставин такий сценарій може реалізуватися?.

Традиція погрожувати НАТО.

Ще у далекому 2009 році було ухвалено рішення про регулярне проведення спільних білорусько-російських навчань, тож відтоді маневри "Щит Союзу" або "Захід" проходили у форматі оперативно-стратегічних кожні два роки.

Вперше про серйозну загрозу з боку таких маневрів заявили у 2017 році, коли тодішній головнокомандувач ЗСУ Віктор Муженко оцінював їх як прикриття для реальних цілей Кремля.

Втім, традиційно саме такі навчання розглядалися скоріш як загроза для країн ЄС, адже.

ці навчання від початку планували як репетицію бойових дій з країнами НАТО.

Зокрема, навчання "Захід-2021", які виявили рекордними за чисельністю (участь у них взяли 200 тисяч осіб особового складу з Росії, Білорусі та союзників по ОДКБ), проходили під сценарієм, що умовна "Полярна Республіка" нападатиме на "Центральну Федерацію".

Втім, навчання 2021 року все ж стали підготовкою для вторгнення до України – після навчання частина армійських батальйонів РФ не залишила Білорусь, а була розміщена біля кордону з Україною.

А вже наступні військові навчання, причому формально набагато меншого обсягу, й стали завісою для початку повномасштабної війни проти України.

А після початку повномасштабної війни масштабних навчань у Білорусі вже не проводили.

Хоча у 2023 році мали відбутися чергові навчання "Щит Союзу", їх скасували.

Так само масштабних маневрів оперативного чи стратегічного рівня не було і у 2024 році.

Натомість після лютого 2022 року певною альтернативою навчанням великого калібру стали менш масштабні маневри окремих родів військ, передусім військово-повітряних сил.

Зокрема, на початку 2023 року в Білорусі відбулися спільні льотно-тактичні навчання, у країну перекинули ОТРК "Іскандер-М", а фокус маневрів змістився з оборонного на наступальний.

Втім, як згодом з’ясувалося з оприлюднених секретних документів Пентагону, всі ці дії були спрямовані на те, щоб переконати українську розвідку в реальній загрозі повторного нападу з території Білорусі.

Своєрідною "вишенькою на торті" стало оголошення про розміщення в Білорусі тактичної ядерної зброї.

А особливо – незвично гучним для такого типу дій інформаційним супроводом цього кроку.

За подібним сценарієм розгорталися і раптові навчання з перевірки носіїв нестратегічного ядерного озброєння у травні 2024 року.

Минулорічні маневри не надали жодних доказів того, що на території Білорусі справді розміщується ядерна зброя, однак запам’яталися незграбними спробами білоруських військових видати підвісні паливні баки штурмовиків Су-25 за бомби з нібито ядерним зарядом.

Таким чином, військові навчання, що проходили у Білорусі після 2022 року були, серед іншого, інструментом тиску на Захід.

Чи не стане "Захід-2025" винятком?.

Загроза реальна, але не зараз.

Ключове питання – чи здатна Росія за умов ресурсних обмежень виділити значну кількість військ, здатних створити реальну загрозу країнам-членам НАТО.

Тим паче, що на відміну від попереднього циклу навчань "Захід-2021", коли вже з другої половини липня до Білорусі почали прибувати ешелони з російською технікою – цьогоріч, за винятком декількох рейсів військово-транспортної авіації ВКС РФ, значного переміщення сил і засобів зафіксовано не було.

Серйозної загрози нарізі не бачать й західні політики.

Так, генеральний секретар НАТО Марк Рютте не вважає реальним сценарій нападу Росії на Альянс після завершення навчань "Захід-2025".

Подібні скептичні заяви лунали з Вільнюса, де очільник Комітету національної безпеки та оборони Гедрімас Еглінскас не підтвердив жодних незвичайних рухів, а також із Варшави – очільник МЗС Польщі Радослав Сікорський заявив, що Росія "застрягла" в Україні.

Ще одним аргументом на користь зниження загрози могла би стати риторика Мінська.

Напочатку липня самопроголошений президент Білорусі Александр Лукашенко заявляв про зміну параметрів навчань: зменшення чисельності військ майже вдвічі та перенесення місця проведення маневрів углиб території Білорусі, якомога далі від кордону із західними країнами.

Крім того, білоруська сторона повідомляла про запрошення західних партнерів у ролі міжнародних спостерігачів.

Втім, через три тижні риторика Мінську змінилася – начальник білоруського Генштабу Павло Муравейко почав погрожувати перекиданням окремих підрозділів ближче до кордону з Польщею та Литвою у відповідь на навчання "Захисники Європи-2025", які восени цього року проводитимуть країни-члени НАТО.

І це – доказ того, що найгірший сценарій все ще залишається реальним.

Попри те, що цьогорічна безпекова загроза є відносно низькою, ймовірність агресії проти країн-членів НАТО залишається, хоча – й у більш віддаленій перспективі.

Москва й надалі використовуватиме інтеграційні механізми "Союзного государства" як інструмент розширення контролю над безпековим сектором Білорусі.

І нинішні військові навчання можуть виявитися ще одним кроком до цієї мети.

Спроби офіційного Мінська збалансувати російський вплив наразі виглядають не дуже успішними, а відповідно – зростає ймовірність подальшого політичного та військового поглинання Білорусі.

Такий сценарій розширить можливості Кремля вже у найближчі роки перетворити східний фланг НАТО на нову гарячу точку у протистоянні Заходу з Росією.

Цьому сприяє як спільний кордон, так і вразлива географія регіону: наприклад, Вільнюс розташований усього за 50 кілометрів від білоруського кордону, а країни Балтії з’єднані з континентальною Європою лише через вузький Сувальський коридор.

Спектр можливих сценаріїв залишається досить широким, тому країнам-членам НАТО слід уже зараз готуватися до потенційного конфлікту з РФ та повністю "інтегрованою" до Росії Білоруссю.

Автори: Павло Радь, Ярослав Чорногор,.

Рада зовнішньої політики "Українська призма".