Олімпіада – стоп! Як МОК карає росіян: резонансна справа Садулаєва у деталях

Не всі російські атлети, навіть визнані «нейтральними» своїми міжнародними федераціями, доїхали до Парижа-2024 – окрема комісія МОК власними додатковими перевірками частину з них зносила.

Щонайменше один з них, російський борець Абдулрашид Садулаєв, звернувся до Спортивного арбітражного суду (CAS) в Лозанні, позиваючись до МОК щодо невизнання його «нейтральним». Про це йдеться у нещодавно опублікованому рішенні CAS, де імʼя Садулаєва прямо не називається, але випливає з контексту змісту рішення.

Як працювала процедура: МОК збирав комісію, звертався до Sportradar – ті звертали увагу і на публікації українських медіа

Головна новина з рішення – не стільки щодо Садулаєва безпосередньо, скільки щодо того, що нарешті прочинитися завіса таємничості процедури прийняття МОК рішень щодо «нейтральності» атлетів. Адже до того ми знали лише те, що вони мають відповідати критеріям – але не те, наскільки глибоко відповідність їм перевірялася.

Рішення щодо цього всього приймала Комісія з перевірки відповідності атлетів (далі AINERP) – вона, своєю чергою, обрала Sportradar Integrity Services «як незалежного зовнішнього експерта для проведення комплексної перевірки кожного «нейтрального» атлета».

2 квітня Sportradar надав AINERP звіт щодо порушень, у якому, зокрема, зазначав про «приналежність Садулаєва до клубу [«Динамо»], який вважався організацією, пов'язаною з російським [Міністерством внутрішніх справ]» (тут і далі у квадратних дужках – доповнення авторів щодо інформації, опущеної у публічному рішенні CAS – прим.).

Окрім цього, Sportradar також встановив факти активної підтримки війни Садулаєвим:

«а) [24 лютого 2022 року], у день вторгнення Росії в Україну, російська збірна [з боротьби]  перебувала на тренувальному таборі в […], Росія, звідки в Instagram було опубліковано відео, на якому команда сидить під прапором президента Володимира Путіна з написом російською мовою, але в перекладі: «Російська […]. За сильну Росію! За сильного президента!»

б) [18 березня 2022 року] Апелянт брав участь у [мітингу] на [«Лужніках»], Росія, [Москва], на якому Апелянта оточували спортсмени та російські військовослужбовці, які носили символ «Z», що використовується як російський військовий знак розрізнення, так і як публічний символ вторгнення Росії в Україну. Крім того, був банер з написом російською мовою в перекладі «Мир без нацизму, за Росію», що натякало на нібито «денацифікацію» України, яка є частиною заявленої Кремлем підстави для вторгнення.

в) Апелянт відвідав захід, присвячений пам’яті російських правоохоронців, загиблих у Донецьку та Луганську, Україна, під час «спеціальної військової операції» Росії, на якому Апелянта сфотографували разом із російськими чиновниками під банером із символом «Z», який з російської перекладається як «[...] турнір, присвячений пам’яті правоохоронців, загиблих під час спецоперації на території ЛНР, ДНР та України».

г) У [2022 році] Апелянт відвідав як гість [турнір], присвячений пам’яті військовослужбовців-[казбеківців], які загинули у війні проти України.

д) Згідно з дописом у Твіттері (тепер X), опублікованим Base of Ukrainian Sports у листопаді 2023 року, Апелянт поставив лайк допису в Instagram, опублікованому [борцем Наурузом Темрезовим], із символом «Z» та на підтримку війни в Україні. З того часу Апелянт видалив свій лайк із зазначеного допису.

е) У [2024 році] Апелянта сфотографували з російським солдатом у військовій формі (Олександром Федорчуком – прим. авторів), який нібито брав участь у війні в Україні».

На основі цього звіту «сторона В» (найімовірніше – United World Wrestling, міжнародна федерація) прийняла рішення щодо того, що Садулаєв не відповідає критеріям нейтральності, а на звернення самого Садулаєва сказала, що «МОК визнав його таким, що порушує критерії, оскільки Апелянт мав контракт [із «Динамо»]». Про це ж йшлося і у публічній комунікації UWW.

А вже 23 травня 2024 року AINERP (тобто безпосередньо установа МОК) визнала Садулаєва таким, що порушує критерії нейтральності – і не допустила до Олімпіади. 

Вони також додатково встановили звʼязок Садулаєва з «Динамо»: «Апелянт досі вказаний на вебсайті [«Динамо»] як один із його спортсменів-членів, а також вказаний як член [«Динамо»] у списку Міністерства спорту Росії […], і досі знаходиться в тому ж списку для […]. Немає жодних письмових доказів того часу, що Апелянт завершив свої відносини з [«Динамо»]». І відзначили, що однією з умов допуску на Олімпійські ігри є допуск з боку міжнародної федерації – а «сторона В» не вважала на той момент його нейтральним.

Як Садулаєв намагався переконати CAS, що він є «нейтральним» атлетом

У документі зазначається, що Садулаєв у своїй апеляції вимагав: 

• Скасувати рішення МОК про недопущення його до Олімпійських ігор у Парижі
• Зобов’язати МОК та UWW дозволити йому взяти участь в Олімпійських іграх

Садулаєв стверджував, що він «не має контракту з російськими військовими чи органами національної безпеки і не повинен бути позбавлений права брати участь в Олімпійських іграх у Парижі 2024 року на цій підставі». 

Окупанти після початку російської агресії у 2014 році потрапляли до полону. Вони теж починали розповідати, що «не мають жодних зв'язків з армією», «звільнилися з армії два тижні» тому і т.д. Схожу тактику захисту обрав і молодший лейтенант Росгвардії Абдулрашид Садулаєв.

«Минула приналежність Апелянта до [«Динамо»] не означає, що він має контракт з військовими чи органами національної безпеки у значенні Принципів AIN. [«Динамо»] – це велика організація, яка історично пов’язана з [МВС РФ], але не вважається «органами національної безпеки». У будь-якому разі, Апелянт більше не є членом [«Динамо»] з […]. Апелянт став фінансово незалежним після […] і зміг припинити всі зв’язки з [«Динамо»]. Апелянт не має жодних інших контрактів, зв’язків чи подібних домовленостей з російською армією, збройними силами, поліцією, правоохоронними органами чи іншими подібними агентствами чи установами», – намагався переконати CAS Садулаєв.

Титулований борець також стверджував, що він не підтримував «активно» війну в Україні.

«Спортсмени, які залишаються «нейтральними», не висловлюючи жодної думки, не можуть вважатися такими, що підтримують зазначену війну, особливо враховуючи, що спортсмени, які проживають у Росії, не можуть вільно висловлювати свою думку щодо ситуації в Україні», – Садулаєв, заради можливості потрапляння на Олімпіаду, фактично визнав існування офіційної цензури в Росії.

На що тільки не довелося піти молодшому лейтенанту Росгвардії, щоб спробувати потрапити на Ігри.

«У своїх особистих акаунтах у соціальних мережах Апелянт не висловлює та не демонструє жодної підтримки війни в Україні та навіть не демонструє жодного російського прапора. Апелянт ніколи не робив жодних публічних заяв на підтримку війни в Україні та завжди займав «нейтральну» позицію», – зазначається в документі.

Можливо, Садулаєв вирішив, що, якщо він прибрав зі своїх соціальних мереж незручні відео і лайки (про це йтиме мова далі), то про них вже ніхто і не дізнається.

Садулаєву також повідомили про документи, надані Національним олімпійським комітетом України та Міністерством спорту України щодо нього, але росіянин вважає, що «вони є неправильними та оманливими». У них йшлося про конкретні факти підтримки війни Садулаєвим – погляньмо на те, що він стверджував на свій захист. 

Фото з окупантом Олександром Федорчуком

У CAS Садулаєв заявив, що «він не знав, що ця людина є солдатом, і думав, що він просто з охорони». Борець заявив, що він не знав про існування цієї фотографії та не перепублікував її.

Лайк під дописом з літерою Z

Садулаєв стверджує, що «не знав про цей факт та перевірив, що це неправда».

Насправді ж, після того, як Україна передала інформацію до МОК про цей факт підтримки борцем війни, він одразу прибрав лайк з публікації. Але інтернет все пам’ятає. 

Участь в мітингу «Zа мир без нацизма»

Садулаєв стверджує, що «він не знав, що це був захід на підтримку війни в Україні». Борець на власний захист стверджує, що «він не носив жодного одягу з літерою «Z», на відміну від інших учасників.

Під час слухання Садулаєв визнав, що, беручи участь у мітингу він зрозумів, що захід не був присвячений «прославлянню спорту та спортсменів». Борець також стверджував, що «як тільки він усвідомив справжню мету мітингу, перебуваючи на сцені, він більше не міг піти і був змушений залишитися».

Участь у відкритті «Республіканського турніру з вільної боротьби, присвяченого пам'яті військовослужбовців казбеківців, які загинули під час проведення СВО в Україні»

«Апелянта запросили як спеціального гостя, і хоча це правда, що там були світлини, присвячені війні в Україні, Апелянта не можна вважати відповідальним, якщо він іноді з'являється на фотографіях з плакатами чи знаками про війну, і це не означає, що Апелянт підтримує будь-які такі повідомлення», – стверджує захист Садулаєва.

Він лише чомусь у своїх поясненнях забув додати одну важливу річ: відео з цього турніру зі всіма плакатами на підтримку війни та літерами Z він теж запостив до свого профілю в Instagram. А потім  оперативно видалив, як тільки Україна повідомила МОК про ці факти.

Окрім того, вже під час розгляду справи сторона Садулаєва надала CAS лист Мінспорту РФ, у якому ті наполягали, що у документах, які підтверджували причетність борця до «Динамо», насправді була допущена помилка у назві фізкультурно-спортивної організації – і вони буцімто її виправили.

Підсумовуючи зазначене вище, можна стверджувати, що Садулаєв (та/або його юристи) обрав тактику вдавати з себе у CAS зовсім недалекого персонажа. Він не знає, як одягаються у Росії охоронці. Він не знав, що мітинг у Москві був на підтримку війни. А коли дізнався, то чомусь вже не міг з нього піти. Зате він знав, як прибрати з Instagram незручне відео чи лайк. 

Основний висновок рішення CAS – важливо не те, що говорить росіянин, а як його дії реально сприймаються

CAS доволі очевидно не повірила Садулаєву та стороні його захисту – зазначили, що у цій справі він мав би очевидно спростувати усі (!) випадки порушень, і навіть будь-який один з них суперечив би мирній місії Олімпійського руху, що робило б його недоступним для участі в Олімпіаді.

Окремо судді розглянули проблему трактування критеріїв – у контексті того, що саме варто вважати підтримкою війни:

«Вимога не «діяти проти мирної місії Олімпійського руху шляхом активної підтримки війни в Україні» є об’єктивною. Відповідним стандартом є те, чи можна поведінку – з погляду об’єктивного та розсудливого стороннього спостерігача – тлумачити як активну підтримку війни в Україні. Якщо це так, особу можуть виключити з участі в Олімпійських іграх незалежно від того, чи – суб’єктивно – спортсмен підтримує війну чи ні. Оскільки саме ці дії та інтерпретація цих дій громадськістю дискредитують МОК, якщо така особа братиме участь в Олімпійських іграх. Тому ментальні застереження або суб’єктивна думка відповідної особи під час вчинення цих дій не мають значення. Таким чином, якщо спортсмен активно бере участь у поведінці, яка підтримує війну в Україні, судді не зобов’язані розслідувати мотив такої поведінки, оскільки остання не має значення. Відповідно, судді не враховуватимуть наміри та політичні переконання Апелянта. Для того, щоб Апелянта було виключено з участі в Олімпійських іграх у Парижі 2024 року, достатньо, щоб він вчинив дії, що демонструють активну підтримку війни в Україні, причому його наміри не є частиною вимоги Принципів AIN».

Далі судді зазначили, що попри надані Садулаєвим пояснення, він, зокрема, не пішов з мітингу в «Лужніках», слухав там виступ Путіна та стояв оточений людьми з символами «Z» – і що пояснення про те, що він це усвідомив аж тоді, коли вже стояв на сцені, є сумнівним. І загалом неважливо, коли саме до нього дійшло це усвідомлення – вирішальним є те, що «він брав участь у зазначеному [мітингу] і таким чином «активно» брав участь у заході, який «підтримував війну в Україні».

Костянтин Варварик, Tribuna.com

Артем Худолєєв, «Главком»