Росія свідомо спланувала теракт, – сестра вбитого в Оленівці навела конкретні докази

Насамперед про це свідчить той факт, що за декілька днів до теракту в Оленівці 193 українських військовополонених, зокрема, бійців полку "Азов", були переведені в окрему будівлю за списками. Про це 24 Каналу розповіла сестра вбитого в Оленівці Ксенія Прокопенко.

"Цей теракт був спланований. Насамперед той факт, що буквально за декілька днів до вибуху 193 наших українських військовополонених, зокрема, бійців полку "Азов", були переведені в окрему будівлю за попередньо складеними списками. Тобто у росіян був список, за яким вони викликали, переводили військовополонених у цей барак", – сказала вона.

Це був ізольований барак на території колишньої виправної колонії в тимчасово окупованій Оленівці. Раніше він ніяк не використовувався для проживання людей. Він був швидко переобладнаний за декілька днів до переселення туди військовополонених. Ймовірно, саме з метою проведення цього злочину.

Вже 28 липня близько 23 години у цьому бараці стався вибух. Досі достеменно невідомо, яка зброя використовувалась для теракту. Але базуючись на наявних фото, відео та свідченнях, ООН виключили можливість того, що для теракту був використаний HIMARS, як намагалися переконувати росіяни.

Але все одно того, що було зроблено міжнародними організаціями, на мою думку, недостатньо для того, щоб притягнути виконавців теракту до відповідальності. Тому що, наприклад, ні ООН, ні Міжнародний комітет Червоного Хреста досі не засудили Росію за теракт. Зараз не відбувається жодних офіційних розслідувань теракту. Тому що місія ООН була розпущена ще у 2023 році,
– наголосила сестра вбитого.

Найбільш обурливе у свідченнях Росії

Ксенія Прокопенко пригадала, що після самого теракту в Оленівці намагалась не ознайомлюватись зі свідченнями окупантів, тому що було дуже боляче. Але з новин вони дізнавалися, що росіяни маніпулюють, що без будь-якого розслідування з боку міжнародних або українських організацій почали стверджувати, що причиною вибуху нібито стали ракети HIMARS, що нібито це українці не хочуть забирати своїх полонених додому.

Але вже за фото та відео матеріалами, які росіяни самі викладали в інтернет, було зрозуміло, що уламки HIMARS були занесені до місця вибуху пізніше, не після того, як стався теракт. Тобто очевидно, що окупанти це зробили з метою маніпуляції та обвинувачення України. Для мене це було обурливо. Навіть тоді, попри свій моральний стан, я розуміла, що це неправда,
– поділилася вона.

Вже пізніше різні експерти, включаючи ООН, базуючись на свідченнях тих військовополонених, які бачили теракт, виключили цю версію.

Понад два місяці родина не мала звісток

Прокопенко Ігор Ігорович з січня 2018 року служив у Нацгвардії України. З січня 2022 року він перевівся в полк "Азов", за місяць до повномасштабного вторгнення. Останній раз сестра бачилась з ним у січні 2022 року. Після новорічних свят військовий поїхав на навчання. Відтоді родина його вже не бачила.

Ігор Прокопенко / Фото з архіву Ксенії Прокопенко

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ігор Прокопенко стояв на захисті нашої країни у місті Маріуполь. Також перебував на "Азовсталі" з Маріупольським гарнізоном.

За весь час перебування я змогла поговорити з ним максимум шість разів. Майже щоразу ми говорили про ситуацію в Маріуполі. Він казав, що не вийде у полон. Усі розуміли, що росіяни роблять з нашими людьми у полоні. Але 16 травня 2022 року, як я зараз знаю від його побратимів, які повернулись з того полону, він за наказом вищого військового керівництва України вийшов в російський полон, як понад 2400 його побратимів з Маріупольського гарнізону,
– зазначила Ксенія Прокопенко.

Ігор Прокопенко / Фото з архіву Ксенії Прокопенко

Родина не була впевнена, чи взагалі Ігор Прокопенко виходив в полон з "Азовсталі". Вони не знали, що він перебуває в Оленівці. Тобто два місяці взагалі не мали жодної звістки від нього.

29 липня 2022 року я побачила перші відео та фото з підірваного барака. Те, що публікували окупанти у своїх медіа. І 30 липня в російських медіа я побачила два списки – загиблих і поранених. Під другим номером я знайшла в списку загиблих свого брата,
– розповіла сестра вбитого.

За її словами, потім був дуже довгий шлях. Спочатку вони чекали, щоб росіяни передали тіла в Україну. Потім – української ДНК-експертизи. Згодом ще робили міжнародну ДНК-експертизу в Нідерландах. Тільки у вересні 2024 року родині вдалося поховати Ігоря Прокопенка.