Румунський тріумфатор українського футболу: 8 яскравих історій про Мірчу Луческу

"Я погодився на роботу в 75 років, і це підтверджує, що вік для мене ніколи не був тягарем", – сказав одного разу Мірча Луческу в інтерв’ю італійському виданню Tuttosport. У 2020 Мірча здійснив контраверсійний хід, який ще раз вписав його в історію українського футболу: очолив київське Динамо, маючи за спиною 12 років щасливої історії з Шахтарем.

Мірча Луческу – більше, ніж просто головний тренер. Це авторитет, мудрець, якоюсь мірою — шоумен. І не побоюся цього слова — тріумфатор українського футболу. Бо вплив румунського фахівця на історію гри мільйонів в Україні важко переоцінити. Ювілей Мірчі Луческу – чудовий привід згадати яскраві історії з його кар’єри.

Дав дорогу в великий футбол Андреа Пірло

Вболівальники з великим досвідом добре пам’ятають часи, коли Луческу тренував міланський Інтер, а згодом і турецькі Галатасарай та Бешикташ. Але ще до Інтера Луческу зробив собі ім’я в Італії, де в 90-ті роки працював із такими командами, як Піза, Брешіа та Реджана. У 1994 році Луческу помітив талановитого хлопця у юнацькій команді Брешії і долучив його до тренувань із основою. На одному з тренувань проти юного Пірло грубо зіграли у підкаті. Мірча не витримав і крикнув на гравця, який пішов у відбір: "Що ти робиш? Це ж другий Баджо!". 

Взагалі, про майбутню легенду італійського футболу Мірча Луческу говорив наступне: "Вперше я побачив його на “Сан-Філіппо”, стадіоні юнацької команди. Пірло вже грав у старшій віковій групі. Мені казали, що в той день гратиме видатний футболіст, тож я вирішив поглянути на нього. Коли ж побачив, то відразу зрозумів, про кого йде мова. Андреа грав дуже просто, але ж раптом створював щось неймовірне. Це вражало. Пірло будь-якою дією привертав до себе загальну увагу", – розповідав Мірча Луческу італійським ЗМІ.

У 1995 Луческу залишив Брешію, а от Пірло – навпаки, почав отримувати все більше ігрового часу і в сезоні 1996/1997 зіграв 17 матчів, у яких забив 2 голи, чим допоміг команді виграти Серію В та повернутися до еліти італійського футболу. А вже 1998 тандем Луческу-Пірло возз’єднався вже в Інтері. Там, до речі, в цей же час грав і видатний бразильський форвард Роналдо, більш відомий, як “Феномен”.

Дружина має українське коріння

Історія знайомства Мірчі Луческу із дружиною гідна екранізації. Це сталося у звичайній  студентській їдальні. Мірча разом із партнерами по команді, ходили харчуватися до Бухарестського університету, у якому (на історичному факультеті) навчалася Неллі. Певно, що це було кохання з першого погляду. А далі, Мірча взяв ініціативу в свої руки: одного дня, почекавши, коли дівчина пообідала і зібралася їхати додому, юний спортсмен наздогнав її, представився та запропонував прогулятися. Так почалася історія довгого кохання: Мірча та Неллі одружилися у 1967, а значить, лише в шлюбі вони перебувають 58 років!

У 2007 році, в інтерв’ю виданню Бульвар Гордона, Неллі Луческу так згадувала про залицяння майбутнього топ-тренера:

"Не можу сказати, що закохалася одразу. Мені сподобалася його посмішка. Ласкавий, теплий, він умів доглядати, читав вірші і щоразу з-за кордону привозив подарунки", – розповіла Неллі Луческу.

До речі, це був перший контакт Мірчі Луческу із Україною, адже родина Неллі мешкала в Одеській області. Пані Луческу одного разу розповідала, що через Другу світову війну її сім’я виїхала до Румунії, але назад так і не повернулася…

В день весілля (25 червня 1967 року) Мірча дуже поспішав: він вже був гравцем національної збірної Румунії, а в той день команда грала матч кваліфікації на Євро-1968 проти Італії. Бухарест, Національний стадіон… і Мірча Луческу, який кілька годин тому поставив свій головний підпис в житті! Щоправда, зробивши це, Мірча сів на травмай і вирушив не стадіон – час підтискав, а майбутні чемпіони Європи чекати не збиралися. До речі, Італія той матч виграла – 1:0…

А ще, цікаво, що обручки пара зробила з золотого браслета Неллі: в ті часи молода пара просто не мала достатньо коштів на дорогі прикраси. Гарну обручку, як писали у пресі, Мірча подарував пізніше, коли фінансове положення покращилося. 

Найтитулованіший тренер світу… Ну, майже

У свій перший сезон з Динамо Мірча Луческу увірвався на швидкості гіперлупа: у 2020 він виграв Суперкубок України, а в 2021 підняв над головою національний Кубок (до речі, після нього Динамо ще не вигравало цей титул) і виграв золоті медалі чемпіонату на фоні жахливого піке Шахтаря у другий сезон Каштру. Ці три титули довели загальний кар’єрний доробок Луческу до 35 трофеїв! Більше на той момент було лише в сера Алекса Фергюсона – 49. З тих пір багато води витекло і Мірчу обійшов Пеп Гвардіола: на чолі Манчестер Сіті той нещодавно виграв свій 38-й титул в кар’єрі.

Не хотів залишати Шахтар

Навесні 2016 року в ЗМІ активно писали про те, що епоха Луческу у Шахтарі поступово рухається до свого завершення. У Мірчі спливав термін контракту і новин про чергове підписання не було. Натомість, поширювалися чутки про різноманітні перемовини менеджменту Шахтаря із різноманітними кандидатами. Десь у квітні вперше промайнуло ім’я Паулу Фонсеки, який тоді працював із Брагою. І за іронією долі, саме він прийшов на зміну Луческу.

Мірча на останньому тренуванні Шахтаря перед фіналом Кубка України не спілкувався з пресою. Все, що сказав Містер: "Я не хочу плакати". Багато років по тому, Луческу в інтерв’ю виданню Gazeta Sporturilor розповів, що відхід з Шахтаря був не його рішенням:

"Так, я маю таку обставину, як вік, але я не хотів ні в кого залишати сумнівів. Після більш як 40-річної кар'єри тренера, чи можна було здатися? Я не пішов, навіть коли був у донецькому Шахтарі і була війна у Криму та на Донбасі. Тоді це був вибір Шахтаря, а не моє рішення. Якби все залежало від мене, я теж не пішов би звідти”, – заявив Луческу.

У цьому контексті пригадується пресконференція Луческу у червні 2014 року. Тоді Донецьк вже був окутаний сепаратистським рухом і перебувати в місті було небезпечно. Але Луческу вийшов з відпустки і приїхав до міста, щоб сказати журналістам: "Я залишаюся в Шахтарі". Це був його останній візит на Донбас Арену…

Цікаво, що у 2020, коли Луческу очолив Динамо, генеральний директор Шахтаря Сергій Палкін в ефірі телеканалу Україна 24 сказав, що рішення не продовжувати співпрацю із румунським фахівцем у 2016 було викликано тим, що Луческу "вичерпав себе у Шахтарі". Далі – цитата:

"Луческу себе вичерпав. Клуб виріс, пішов угору, а Мірча залишився на колишньому рівні. Тому президент ще за півроку до закінчення контракту Луческу дав завдання знайти нових кандидатів. Це рішення було продуманим. Президент розумів, на що йде", – заявив тоді Палкін.

А ще, він зазначив, що Луческу, нібито двічі просився назад до Шахтаря, але обидва рази йому було відмовлено. Тут буде не зайвим нагадати, що за підсумками свого першого сезону в Динамо Луческу виграв усі титули в Україні…

Луческу – поліглот

На відкритих тренуваннях Шахтаря завжди було цікаво спостерігати за тим, що називають “невербальна комунікація”. Таке враження, що Луческу диригував процесом за допомогою жестів та міміки: настільки все було автоматизовано і всі знали, що і коли їм робити.

Водночас, Луческу ніколи не говорив зі ЗМІ українською або російською мовами, користуючись послугами перекладача. Не пригадаю, щоб це був хтось інший, а не його ж асистент — Олександр Спірідон. Водночас, це зовсім не означало, що Луческу не знав російської або української мови: у внутрішніх комунікаціях він не потребував допомоги із донесенням своїх ідей до гравців. В арсеналі Луческу були румунська, англійська, італійська, французька, іспанська та португальська мови. 

Недарма в нещодавньому інтерв’ю Football.ua Сергій Сидорчук згадував, як Динамо грало із Бенфікою, і з якою повагою у Лісабоні ставилися персонально до Луческу і до київського клубу. Ймовірно, Містер мав теплі взаємини із першими людьми португальського футболу.

Потрапив в ДТП з трамваєм

В український період кар’єри Луческу практично завжди був поруч із командами, які тренував. За 12 років в Шахтарі та три сезони в Динамо, Містер випадав з процесу лише тричі. Останній епізод всі добре пам’ятають: це сталося вже у Динамо, коли румунський фахівець був змушений прооперувати ногу. 

А вперше в Україні Луческу залишився поза грою влітку 2009-го. Тоді новоспечений переможець Кубка УЄФА стільки сил віддав тому розіграшу, що ймовірно, це відобразилося на стані його здоров’я. На зборах у Швейцарії Луческу поскаржився лікарям на погане самопочуття. Як виявилося, тренер на ногах переніс інфаркт. Було вирішено, що початок сезону команда проведе без нього. Тоді й сталася та сумнозвістна поразка від Тімішоари у кваліфікації Ліги чемпіонів…

Вдруге Луческу налякав вболівальників Шахтаря вже не на жарт. Щойно почався 2012 рік, містер поїхав до Бухаресту і… потрапив в ДТП. Його автомобіль KIA Sorento зіштовхнувся із трамваєм. Тренер зазнав серйозних травм: у нього були діагностовані травми грудної клітини та перелом ребер. Луческу довго відновлювався, але зміг виграти ще пару трофеїв того сезону із Шахтарем. А взагалі, сьогоднішній ювіляр тоді став ще сильнішим: восени його Шахтар перемагав Челсі та на рівних грав проти Ювентуса у Турині, де у воротах стояв Буффон, а атаки розганяв… так-так, Андреа Пірло.

Допомагав гравцям з евакуацією з початком агресії РФ

24 лютого 2022 року — страшна дата в новітній історії України. Російське військове вторгнення розділило життя на до та після. За пару днів мало розпочатися друге коло УПЛ, але цьому не судилося здійснитися. На перший план вийшло питання життя та безпеки…

Як виявилося пізніше, Мірча Луческу допоміг виїхати з України багатодітним сім’ям двох футболістів: свого тодішнього підопічного Сергія Сидорчука і колишнього підопічного Тараса Степаненка з Шахтаря. Обидва гравці публічно дякували Луческу за те, що їх сім’ї отримали безпеку та прихисток у столиці Румунії. 

З тих пір Мірча часто говорить про російську агресію в Україні, закликаючи європейські країни підтримувати нашу країну.

Зібрав колекцію годинників за час роботи в Шахтарі

Ще у 2010 році у пресі писали про те, що президент Шахтаря Рінат Ахметов подарував Луческу годинник марки Vacheron Constantin, який оцінювали у 100 тисяч євро! У 2019 ж році Мірча Луческу дав інтерв’ю Віктору Вацку, у якому розповів про те, як у нього накопичилася колекція різноманітних годинників.

"Перший годинник отримав на День народження. Подарунок. Марки Vacheron Constantin від Ріната Ахметова. На той момент я навіть не усвідомлював, скільки вони коштують. А згодом це перетворилося на традицію: коли ми вигравали трофеї, гравці дарували мені годинник. Так само і президент. З часом у мене зібралася колекція. Але я теж подарував годинник сину Развану та онуку Матею. Я зібрав вартісну колекцію, але зараз дарую годинники тим, кому вони потрібні", — розповів Луческу.

Мірча Луческу залишив глибокий слід в історії українського футболу. Він досі викликає полярні емоції: вболівальники Шахтаря обожнювали його, але багато з них не пробачили прихід Луческу до Динамо. А серед киян ще цікавіше: хтось так і не прийняв Мірчу за свого, а хтось вдячний за яскравий сезон 2020/2021.

Але трофейний кабінет за сумарні 15 років роботи в Україні говорить сам за себе: 9 чемпіонських титулів (8 з Шахтарем, 1 – з Динамо), 7 Кубків України (6/1) та 8 Суперкубків (7/1), а ще – історичний Кубок УЄФА. Загалом – 25 трофеїв з 35 у кар’єрі. Чим вам не легенда українського футболу?