Зимесна та весліто — люди спричинили появу нових пір року

Останні дослідження британських науковців свідчать, що діяльність людства призвела до змін звичних нам пір року та навіть появи нових.

Зокрема, у своєму нещодавньому дослідженні, Томас Сміт з кафедри географії та навколишнього середовища, Лондонської школи економіки та політичних наук та Феліція Лю з кафедри довкілля та географії у Вентворт-Уей, Йоркського університету, заявляють про появу нових антропогенних пір року. 

У якості прикладів вони наводять «сезони серпанку» у північних та екваторіальних країнах Південно-Східної Азії, де небо у той момент вкрите серпанком протягом кількох тижнів. Цей серпанок з диму виникає внаслідок масштабного спалювання рослинності, знищення лісів та перетворення територій на сільськогосподарські угіддя. 

Схожим чином існує щорічний «сезон сміття», під час якого припливи та відливи приносять пластик до берегів Балі, у період з листопада по березень. У той же час деякі звичні пори року поступово зникають, що негативно впливає на екосистеми та сільське господарство. 

Це також може включати в себе радикальні зміни або повну відмову від щорічних міграцій багатьох тварин. Наприклад, скорочення періоду розмноження у морських птахів на півночі Англії.

Через зміни клімату і стрімке потеплішання під загрозою опиняються, наприклад, зимові види спорту, оскільки у звичних для цього місцях стає все менше снігового покриву. Дослідники зазначають, що поширення набувають сезони з більш спекотним літом і м’якою зимою в умовах помірного клімату з великою кількістю екстремальних погодних явищ. При цьому час таких звичних подій, як опадання листя, або прибуття перельотних птахів, стають дедалі непередбачуванішими.

Зміна сезонних закономірностей порушує синхронізацію взаємопов’язаних життєвих циклів рослин і тварин і порушує існування людських спільнот, які залежать від них в економічному, соціальному та культурному плані. На півночі Таїланду людська діяльність призвела до зміни природних ритмів і погіршила ситуацію із забезпеченням регіону водою та продовольством. 

Мешканці притоків Меконга протягом багатьох поколінь покладались на сезонний стік води для рибальства та сільського господарства. Однак спочатку будівництво гребель вище за течією, порушило звичні цикли, перешкоджаючи міграції риб і накопиченню осаду, необхідного для родючості грунту на місцевих фермах. А потім кліматичні зміни призвели до змін у режимі розподілу опадів. Посушливі сезони стали довшими, а сезони дощів, навпаки, скоротились, однак стали більш інтенсивними, що призвело до пожеж та втрат великої кількості врожаю, а також загальної невизначенності серед фермерів. 

Автори дослідження зазначають, що реакція людства на зміну сезонних погодних умов може як покращити, так і погіршити стан навколишнього середовища. У Південно-Східній Азії поінформованість громадськості про «сезон серпанку» призвела до поліпшення прогнозів погоди, встановлення повітряних фільтрів у будинках та реалізації ініціатив у галузі охорони здоров’я.

Подібні зусилля допомогають місцевим людським спільнотам адаптуватись. Однак подібні адаптивні рішення з часом стануть неефективними, якщо докорінно нічого не змінювати. Разом з тим автори дослідження висловлюють занепокоєння тим, що державні інституції та політико-владні структури можуть піддавати цензурі будь-які спроби поширювати правдиву інформацію стосовно кліматичних та погодних змін.

Результати дослідження опубліковані у Sage journals

Джерела: The Сonversation; LiveScience