"Будапештська юшка" і рука Москви: як Росія намагається використати акції протесту в Україні

"Будапештська" юшка, тактична поразка і стратегічна перемога

Скандал, який спалахнув навколо обрізання повноважень антикорупційних органів, викликає багато питань і дискусій. В мене є свій погляд на означені складні події. Думаю, що ознайомлення з цим поглядом буде корисним для розуміння наших українських ризиків в найближчому майбутньому.

Тож настав час всім по черзі "насипати копняків". Перед читанням пристебніться.

1. Спецслужби. Трохи розчарований діями наших силовиків. СБУ, звичайно, молодці, що взялись за очищення спецслужб від зрадників. За таку ініціативу їм велика подяка. Але манера виконання викликає питання. (А) Чого наловили в НАБУ "дрібної риби"? Що, менеджмент середньої ланки діяв без прикриття заступників голови НАБУ? Думаю, таке неможливо. (Б) Чого тільки НАБУ та тільки один депутат (який вже втік)? А інші зрадники так і будуть залишатись на посадах в держустановах і парламенті та вдавати, що нічого не сталось? З такої дрібної риби буде погана (будапештська) юшка. Розумію, що між аналітичним вирахуванням зрадників і наданням доказів до суду — велика робота, але щоб познімати з посад, навіть арешти не потрібні. У підсумку, деякі активісти виставили СБУ як такий собі "дах корупціонерів". Як на мене, для людей, які гинуть за Україну — це абсолютно неприйнятно.
2. Боротьба з інституціями? Розумію, що відрізати повноваження в антикорупційних органів — це був найбільш швидкий варіант ліквідації ворожого впливу. Але замість того, щоб філігранно відрізати групу зрадників від повноважень, вирішили кувалдою (майже по-пригожинськи) влупити по всьому органу. Не всі ж в НАБУ зрадники. В цій ситуації було б більш раціонально воювати не з інституціями, а з групою осіб, які виконували завдання з Луб’янки. А ще більш бажано, щоб така робота була комплексною по всім державним інституціям, а не в одному НАБУ. В принципі, по такому сценарію події зараз і пішли. Інституції залишаються, але перевірки підсилюються. Добре, що визнали помилки.
3. Московські "антикорупціонери". Росіяни успадкували манеру проведення операцій в демократичних країнах ще з часів КДБ. Нічого нового вони не придумали й зараз в Україні. Корупція для демократичних країн — це чутлива тема. Немає нічого простішого, ніж звинуватити владу демократичної країни в корупції, посварити їх з партнерами та стимулювати безлад всередині України. Але виникає одне питання: чи дійсно Москва є щирим борцем з корупцією? Всі ж ці дії робляться з іншою метою: з метою захоплення України, насадження тут своєї корупційної ідеології та управлінської моделі часів Золотої орди. Це бажано розуміти не тільки працівникам спецслужб чи прокурору.
4. Стратегічна перемога і тактична поразка. Те, що Москва пішла ва-банк в Україні, тільки підтверджує те, що у РФ є чітке усвідомлення: війну на виснаження вони програють. Програють тому, що Україні за 3 роки вдалось стати "транзитною економікою" і частину ресурсів G-7 ми просто пропускаємо через свою економіку і відправляємо на війну. У Кремля ж немає таких донорів, як в України. Тож виграти війну з Україною РФ може тільки вдаривши по транзитній економіці, заставивши донорів-партнерів повірити в те, що не всі їх кошти відправляються на війну, а дещо осідає в кишенях чиновників. Тактично цей раунд ми вже програли, бо транш ЄС урізали, скандал відбувся, маленький Майдан розпочався. Стратегічно, ми все ще не програємо, бо транзитний характер економіки залишився і влада зайняла конструктивну позицію.
5. Ознаки та відповідальність. Не буду звинувачувати антикорупційні зібрання навколо ОП в участі в оплаченій акції. Навпаки, дуже ймовірно, що частина тих, хто прийшов, є оплотом демократії в Україні та кращою частиною суспільства. Але на фото з акції неодноразово відмічав наявність там людей, яких дуже давно і міцно пов’язують з росіянами. Що вони там робили: чи підкидали "дрова у вогонь", чи просто самі хотіли зрозуміти, наскільки серйозні пристрасті в суспільстві — не знаю. Підозріло виглядає і відсутність повітряних атак на Київ з боку РФ у період розпалу маленького Майдану. Водночас відмічаю наявність спроби уникнути відповідальності окремих депутатів. Пригадаємо, з чого почався скандал: не з обрізання повноважень НАБУ, а з конкурсу на голову БЕБ. Пригадаємо також, хто був автором змін до закону про БЕБ, хто їх писав і через чий комітет вони проходили. Один з авторів (неслухняний) радісно побіг на маленький Майдан, а другий (слухняний) голосував за правки, які зменшували незалежність НАБУ. Обидва точно працювали не на Україну. І що, обидва так і залишаться на комітетських посадах у парламенті? Тут дозволю собі дати пораду нашим силовикам. Потрібно боротись не з симптомами впливу росіян, а з їх першоджерелом. А більшість їх ініціатив починають своє життя в Україні після затвердження плану операцій в російських спецслужбах, саме з-під пера окремих законотворців. Контролювати законодавчий трафік в ручному режимі в умовах наявності організованих груп зрадників — дуже малоефективне рішення, потрібно усувати від посад авторів.
6. Помилки і халатність послів. Дуже поважаю наших іноземних партнерів. Без їх участі моя країна навряд чи б досягла стратегічної переваги у війни на виснаження. Але до них є питання. Цікаво, яким способом посли G-7 так швидко сформували свою думку про події в Україні навколо антикорупційної вертикалі та зробили заяву про занепокоєння ситуацією з НАБУ ще до зустрічі з нашими силовиками. Також цікаво, чому іноземці продовжують торпедувати конкурс з БЕБ, навіть коли вже з’явилась інформація про наявність зрадницького осередку в НАБУ і вже навіть відбулись затримання? А просто є певний прошарок людей, в народі їх називають "грантожери", які наближені до посольств і на думку яких ці посольства орієнтуються. Так от, за моїми спостереженнями, серед таких людей зустрічаються багатенько громадян України (і не тільки України), які ще працюють і на Москву. З лютого 2022 року вже потрібно було б зрозуміти, що росіяни готували агресію не тільки у військовій сфері, а й намагались зруйнувати Україну зсередини. Введення своєї агентури до осередків, які відповідальні за відносини України з ЄС, США та іншими країнами G-7, МВФ, СБ, ЄБРР — є найбільш результативним напрямком для РФ. А результативний він тому, що впливає на допомогу Україні, без якої у війні на виснаження Україна втратила б свою стратегічну перевагу. Настав час панам послам терміново перевірити й своє "українське оточення" або ж звернутись по допомогу до СБУ-ДБР-СЗР.
7. Кандидат в Мідаси. Президент Зеленський вже не один раз демонстрував Світу, що він є таким собі політичним Мідасом, який може все те лайно, яке створюють його чиновники (чи противники), перетворювати у зростання свого політичного рейтингу. Зараз перед ним постало таке ж завдання. А спробуйте навести приклади з історії нашої політичної або економічної влади, коли влада визнавала свої помилки. Я не політолог, тому за політичну вертикаль нічого не скажу, але в економічній вертикалі точно таких прецедентів не було. Визнання помилок і проведення роботи над помилками навпаки є підтвердженням наявності в Україні демократичних цінностей.

Підбиваючи підсумки, хочу Вас запевнити, друзі, що російська економіка зараз на порозі великих проблем. В Кремлі є розуміння, що за допомогою США+ЄС вони програють війну на виснаження. До 40% бюджетних доходів РФ відправляє на війну, 75–80% військового бюджету в них йде на поповнення арсеналу, який за три роки просто виснажений, а сам Кремль "штурмують" зараз не тільки росіяни, які постраждали від війни, але й незадоволений російський олігархат. В цих умовах єдиний можливий сценарій виходу із ситуації для РФ — це збурити Україну зсередини та (або) переконати G-7 перестати вливати ресурси в Україну. В тому-то і справа, що "антикорупційна тема" є якраз такою, яка одночасно і збурює українське суспільство, і підсилює недовіру до України з боку G-7. Звісно, російські спецслужби можуть виділити на ці заходи бюджет в десятки мільярдів доларів, бо це все одно менше, ніж витрати на продовження війни. Для людей же, які моляться на гроші, спокуса дорого продатися — дуже велика і від національності це не залежить. Оце і є напевно остання велика битва в цьому раунді протистояння України з Московією. Україна зобов’язана виграти цю битву, чим підштовхне РФ до стадії напіврозпаду, а "вісь зла" — до руйнації.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело