Як Арсенал підписав Віктора Дьокереша: складні переговори, роль Берти і чому інтерес до Шешко згас

Коли з трансферного "конклаву" Арсенала нарешті з’явився білий дим, у ньому чітко читалося ім’я Віктора Дьокереша.

Ще до відкриття трансферного вікна головний тренер Мікель Артета та спортивний директор Андреа Берта вважали позицію нападника найважливішим елементом літньої кампанії клубу.

Після місяців спекуляцій навколо Дьокереша, Беньяміна Шешко, Оллі Воткінса та інших — Арсенал нарешті отримав бажаного форварда. 27-річний нападник перейшов із португальського Спортінга за €63,5 млн плюс €10 млн можливі у вигляді бонусів. Контракт — на п’ять років.

У клубі переконані: Дьокереш готовий одразу влитися в команду і вплинути на результат. Це форвард для "тут і зараз" — гравець, який, за очікуваннями, допоможе команді вже в цьому сезоні.

Щоб розповісти, як усе відбувалося насправді, The Athletic поспілкувався з джерелами в клубах і серед представників гравців — анонімно, щоб не зашкодити робочим стосункам.

Ще рік тому такий сценарій здавався малоймовірним. До призначення Берти в березні Дьокереш не входив до числа головних трансферних цілей Арсенала.

Завдяки результативності у складі Спортінга та викликам до збірної Швеції (нині він має 26 матчів за національну команду), він був у полі зору. Але попередній спортивний директор Еду та його команда вважали Дьокереша радше гравцем "другого ешелону" — хорошим партнером для Кая Хаверца, але не обов’язково кращим за нього. Його фізичні якості й завершення атак не викликали сумнівів, однак стиль гри не зовсім відповідав системі Артети.

У той момент головним пріоритетом залишався Беньямін Шешко з РБ Лейпциг — Арсенал уже вивчав можливість трансферу влітку 2024 року і планував повернутися до цієї ідеї.

На березень тимчасовий наступник Еду, Джейсон Айто, навіть готувався до поїздки до Німеччини, щоб просунутись у переговорах. Здавалося, що це буде літо Шешко.

Але наприкінці березня призначили Берту — і ситуація змінилася. Поїздку до Німеччини скасували, а кандидатура Дьокереша знову опинилася в центрі уваги. Берта давно був шанувальником цього форварда і вважав, що саме він може допомогти Арсеналу завершити п’ятирічне очікування трофеїв.

Особисті симпатії відійшли на другий план — Арсенал, за підтримки власників, вирішив паралельно оцінити обидва варіанти, щоби прийняти зважене рішення.

Протягом 18 місяців представники Шешко вибудовували міцні відносини з Еду та Айто, закладаючи основу для переходу словенця на Емірейтс.

Але з приходом Берти змінилася і динаміка відносин. Хоча команда Шешко й надалі вважала його головним кандидатом для Арсенала, у них з’явилися побоювання: зміна керівництва може поставити угоду під загрозу.

Представники Шешко також не поспішали з остаточним рішенням. Вони не хотіли закривати інші можливості та зайняли жорстку позицію на переговорах з Арсеналом — що викликало роздратування в Північному Лондоні.

Втім, спілкування з агентом гравця, Елвісом Басановичем, залишалося конструктивним — він навіть був гостем клубу на останньому домашньому матчі сезону проти Ньюкасла.

Лейпциг був в курсі інтересу і хотів якнайшвидше закрити угоду — це дало б ясність і пришвидшило їхнє оновлення складу. Арсенал приваблювали вік і потенціал Шешко. Клуб уже давно за ним стежив і провів велику аналітичну роботу. Ідея запросити молодого форварда з перспективою росту і подальшого підвищення трансферної вартості цілком влаштовувала власників.

Та реального прориву досягти не вдалося. Запитана сума трансферу, зарплатні вимоги та комісії агентам — усе це разом виглядало надто дорого для гравця, якого розглядали радше як проєкт розвитку. Потенціал Шешко очевидний, але нинішня фаза Арсенала вимагає миттєвого результату.

Джерела з німецького боку зазначають: навіть якщо фінансові умови здалися Арсеналу завищеними, це було частиною стандартного переговорного процесу — і ще залишався простір для компромісів. Однак просунутися далі Арсеналу не вдалося — з Басановичем не склалася "хімія". І хоча згодом, коли клуб вже змістив фокус на Дьокереша, команда Шешко пішла на поступки — було вже запізно.

Тим часом Дьокереш усе більше подобався керівництву Арсенала.

У червні йому виповнилося 27 — досвідчений, результативний, уже знайомий з англійським футболом. Ще в 2018 році він підписав контракт із Брайтоном, а згодом грав у Свонсі та Ковентрі, з яким уклав повноцінну угоду.

У той момент, коли Арсеналу потрібна була фінальна деталь для переходу від претендента до переможця, Дьокереш виглядав саме тим гравцем, який може дати миттєвий ефект.

Ще один фактор: сам Дьокереш вважав, що має домовленість із Спортінгом про можливий перехід цього літа за €60 млн плюс €10 млн бонусами — що помітно нижче за прописану клаусулу в €100 млн. І Берта почав вивчати можливості угоди.

Втім, Артету ще потрібно було переконати.

Упродовж пошуку нападника його вподобання змінювалися. Він завжди високо оцінював Александера Ісака, але коли той допоміг Ньюкаслу вийти в Лігу чемпіонів, у клубі вирішили, що трансфер стане недосяжним. І коли в липні Ісак дав зрозуміти, що хоче піти, Арсенал уже остаточно переключився на інші варіанти.

У січні Артета повністю підтримував ідею підписання Воткінса, але в підсумку клуб не був готовий заплатити за нього суму, яку вимагала Астон Вілла.

На початку літа Артета, схоже, дещо більше схилявся до Шешка — попри побоювання, що він ще не готовий одразу заграти в АПЛ, адже йому лише наприкінці травня виповнилося 22 роки.

Зрештою, іспанець погодився з ідеєю зосередитися на Дьокереші. Після зважування всіх факторів і клуб, і тренер дійшли згоди: саме це — найкращий варіант для Арсеналу.

Для клубу, звісно, було вигідно, що прізвища Шешка та Дьокереша активно фігурували в публічному просторі — це додавало важелів у перемовинах. В Арсеналі були впевнені: обидва гравці хотіли приєднатися до них, і зрештою одного з них точно вдасться підписати — щойно умови влаштують клуб.

Проте з часом варіант із Шешком виглядав усе менш реалістичним. В Арсеналі помітили, що вони, здається, залишаються єдиним клубом, який справді активно ним цікавиться, тоді як на Дьокереша були й інші претенденти — зокрема Манчестер Юнайтед.

Цими двома форвардами вибір не обмежувався. У клубі знову обговорювали Воткінса, але ті самі сумніви щодо віку (у грудні йому виповниться 30) і суми трансферу не зникли. Також розглядали нападника Атлетіко Хуліана Альвареса. Але поступово увага почала концентруватися саме на Дьокереші. Окрім його очевидної результативності, угода з ним виглядала простішою в структурі — і дешевшою.

У середині червня спортивний директор Берта полетів на іспанський острів Менорка для особистих перемовин зі Спортінгом. Це був важливий момент: попри весь інтерес до Шешка, Арсенал ще жодного разу не організовував настільки серйозну зустріч.

Проблема була в тому, що Спортінг, схоже, не збирався дотримуватися попередньої домовленості з Дьокерешем. Португальці вимагали фіксовані €70 мільйонів і ще €10 мільйонів бонусами. Хоча це й на €20 мільйонів менше, ніж прописано у клаусулі, сума все одно перевищувала те, на що розраховував табір гравця.

І навіть тоді угода ще не була закритою. Арсеналу довелося обговорювати деталі бонусів, адже Спортінг наполягав на виплатах, які, на їхню думку, могли легко активуватись. Через це процес затягнувся більш ніж на тиждень. Коли команда вирушила до Сінгапуру на азійське турне, Берта залишився, щоб довести перемовини до кінця.

На фінальному етапі переговорів Спортінг отримав запит від Манчестер Юнайтед, але Дьокереш не змінив рішення. Він уже остаточно налаштувався на переїзд на Емірейтс.

Завершення угоди також затягнулось: Спортінг упирався до останнього. Це був виснажливий процес, який неабияк нервував як Берту, так і самого Дьокереша. Але зрештою, у п’ятницю, 25 липня, сторони досягли повної домовленості. За даними джерел, €5 мільйонів із бонусів буде виплачено за певну кількість зіграних матчів, ще частина — за гольові дії форварда та вихід команди до Ліги чемпіонів.

Отже, Арсенал отримав свого нападника, а Артета — довгоочікуване посилення в атаці.

І це не просто трансфер. Дьокереш має вражаюче резюме: за останні два сезони він забив 97 голів і зробив 28 асистів у 102 матчах. В Арсеналі бачать у ньому динамічного, потужного нападника — агресивного бігуна й прямолінійного дриблера. Вони високо цінують його рух і самовідданість — як із м’ячем, так і без нього. А ще вірять, що у нього достатньо характеру, аби витримати тиск і вирішувати матчі. Його впевненість підкреслює й вибір 14-го номера — того самого, що раніше носив найкращий бомбардир в історії клубу Тьєррі Анрі.

На перший погляд, Дьокереш може здаватися менш природним варіантом для системи Артети, ніж Гаверц, але це може бути оманою. Арсеналу доведеться адаптуватися під сильні сторони шведа — так само, як і йому під стиль команди. Його прихід може стати поворотною точкою в еволюції команди — переходом до більш прямолінійного, динамічного футболу.

Для Берти це теж важливий трансфер. Хоча клуб досяг згоди щодо доцільності цього підписання, саме він був головним ініціатором переходу Дьокереша. Тепер — черга шведа заявити про себе на полі.

The Athletic