Коли імперія зламалась: як варвари, папи й голод змінили Рим назавжди

Коли в 476 році н. е. Західна Римська імперія розпалася, місто Рим втратило статус столиці величезної імперської держави. Але воно не зникло, а пережило десятиліття політичних потрясінь, скорочення населення та конфліктів, пише Live Science.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Боротьба за владу

Після того як останній імператор Західної Римської імперії Ромул Август був змушений зректися престолу під тиском Одоакра — германського вождя, який захопив владу, але відмовився від імператорського титулу — Рим увійшов у період нестабільності.

У 488 році Теодоріх, король остготів і засновник Італійського королівства, розпочав завоювання Італії, перемігши й зрештою вбивши Одоакра. Як правитель, Теодоріх прагнув зберегти спадщину Риму. За словами Джона Арнольда, доцента Університету Талси, король фінансував громадські розваги, підтримував стародавні пам'ятки та роздавав зерно мешканцям міста.

Однак внутрішні проблеми не закінчилися. Суперечливі вибори папи в 498 році спричинили розкол, що призвело до насильства на вулицях і закликів до втручання Теодоріха. У місті також часто відбувалися антисемітські заворушення, оскільки зростання релігійної напруженості сприяло нестабільності в суспільстві.

Візантійське відвоювання і подальший занепад

Смерть Теодоріха в 526 році ознаменувала початок нового етапу для Риму. У 535 році східноримський імператор Юстиніан I розпочав військову кампанію з метою відвоювання Італії. Рим став місцем запеклих боїв між візантійськими військами і остготами.

Історичні записи свідчать, що до 547 року місто було настільки розорене війною, що протягом тижнів стояло порожнім. Хоча це, ймовірно, перебільшення, але сам опис відображає серйозне знелюднення того часу.

Візантійці відвоювали Рим у 554 році, але стабільність залишалася недосяжною. У 568 році лангобарди вторглися в Італію і захопили значну територію, хоча їм не вдалося взяти сам Рим, попри неодноразові облоги, як зазначає історик Хендрік Дей.

На порозі кінця світу

У IV столітті Рим був містом з мільйонним населенням, але на початку 500-х років його населення скоротилося приблизно до 80 000, а до кінця VI століття ще більше зменшилося. За словами професора Єльського університету Ноеля Ленскі, раби все ще були частиною міського населення. До руйнувань війни додалися голод, кліматичні зміни та спалахи бубонної чуми.

Історик Джон Арнольд зазначив, що ці кризи були настільки серйозними, що багато хто, включаючи Папу Григорія I, вірив у наближення кінця світу.

Попри всі ці події, Рим вижив. Хоча місто вже не було політичною столицею світу, воно перетворилося на важливий релігійний і культурний центр і досі приваблює відвідувачів з усього світу.

Раніше Фокус писав про гігантські кургани на дні Боденського озера. Археологи досі не можуть пояснити, чому ці споруди там і для чого їх створили.

А також ми розповідали про таємне місто мая, яке археологи розкопали в Мексиці. На думку вчених, саме в ньому ховалися останні вільні мая.