Портрет виборця: які меседжі несе в собі фотосесія Залужного для Vogue

Дисклеймер: цей допис НЕ про Валерія Залужного, цей допис про його світлини. Ми ж розуміємо, що це не одне і те саме, так?

Навіть не знаю, яка фотка Залужного у Vogue мені сподобалась більше — та, де він естетський хіпстер з 2010-х, або та, де він крєпкій хозяйствєннік/золотозубий буряковод на весіллі друга з нульових. Не знаю що обрати, таке все смачне.

Але ж люди, ми не в нульових. І навіть не в десятих. Ми в середні двадцятих (мама рідна!), і останні три роки подарували нам всім щонайменше два абсолютно нових і водночас шалено актуальних і виразних чоловічих образи. Перший — образ державника, політика, який в костюмі з краваткою або в джинсах і поло захищає країну на міжнародній арені за вкрай несприятливих умов. Вам не подобається, як цей образ втілює Зеленський? Зробіть краще, але зробіть саме це — покажіть людину, яка в сучасному світі рожевих поні та цинічних покидьків говорить про війну тим, хто не хоче це чути, людину, що бачить далі — і це розуміння і зусилля по його просуванню не даються легко. Другий очевидний образ — це образ військового, який захищає країну буквально, в прямому сенсі, на полі бою. За останні три роки з очевидних причин соціальні уявлення про чоловічу сексуальність та харизму в нас істотно зсунулися в бік пікселю, є сотні й тисячі вдалих і дуже вдалих портретів військових авторства різних фотографів.

Залужний в цьому сенсі — це просто золоте комбо. Залізний генерал, що утримав країну в найважчий час, могутній захисник з величезним шармом, лише поглянувши на якого, хочеться вийти за нього заміж, не сходячи з місця. Нині — державник, дипломат в країні, яка є нашим стратегічним партнером, в дуже важливій для нашого виживання країні, де він невтомно просуває український порядок денний.

Ось воно, все що треба, що цінується нині найбільше, все є. Але щоб показати все це на фото, треба винайти новий погляд, нове бачення, нове розуміння. Провести свою частину роботи з переведення сенсів в образи.

Країна потребує нових героїв — і вони в нас є, зʼявляються щодня. Але вона потребує і нових образів, і це робота, яка так само потрібна тут і зараз — недарма Vogue в Британїї ні на день не закрився під час WWII.

P.S. Iсторія стає все цікавішою — пліткують, що ці фотки — не просто фотки, а продумане публічне проявлення напередодні якихось важливих політичних рухів, словом, як завжди, туман і конспірологія. Але якщо це хоч на 5 відсотків так, це портрет виборця, адже щоб проголосувати, виборець має побачити в кандидаті себе самого, тільки кращого. Отже, політтехнологи, що дають поради політикам, думають, що виборець не змінився. Ось він, виборець: золотозубий буряковод з нульових і безтурботний хіпстер у вузьких штанях з 2010-х. Тобто нового виборця, скажімо, отих 20-річних з картонками, політтехнологи не бачать і не розуміють — або вважають не годними окремої уваги. Ну, життя покаже, зрештою, чи вони праві, чи ні.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело