Цена не сделанных реформ. Сколько могут стоить Украине неспешность Кабмина, Рады и президента

Минулого тижня – відразу після спроб влади "зламати" антикорупційну інфраструктуру – Україну сколихнула новина про те, що ЄС "урізав" транш фінансової допомоги українському бюджету з майже 4,5 млрд до 3,05 млрд євро.

Новина про це з'явилася у публічному просторі 25 липня.

Понад те, на той час під одночасним тиском вулиці та міжнародних партнерів президент Зеленський навіть вніс до парламенту законопроєкт, який скасовує щойно схвалені ним норми.

Попри це, у Євросоюзі вирішили, що нині – не час мовчати про проблеми.

Так з'явилася заява речника Єврокомісії про те, що ЄС дасть Україні менше грошей, бо Київ не провів обіцяні реформи.

Того ж дня країни схвалили "урізаний" транш, і ближчим часом уряд має отримати ці гроші.

Все це створило у багатьох українців враження, що Україну оштрафували на півтора мільярди євро за "провалений антикор".

Однак реальність інша.

І не можна сказати, що вона "краща".

Дійсно, замороження цих грошей (а вони поки що не втрачені, а лише заморожені) не пов'язана з атакою на НАБУ.

Це нескладно довести.

Єврокомісія офіційно підтверджувала це ще 2 тижні тому у Римі – але вирішила не наголошувати публічно на "покаранні" України.

Та головне – те, що попереду ще більші складнощі.

Україна заходить у спіраль зриву реформ.

А це означає, що будуть і штрафи, і критика.

Бо приховувати проблеми вже стало неможливо.

Скільки коштів Україна може втратити, і за яких умов буде йтися саме про втрату, а не затримку? Чи є простір у Києва, щоби виправити цю ситуацію?.

Пояснюємо у статті.

Покарання, і не вперше.

Спершу – про систему "гроші за реформи" та про те, наскільки безпрецедентним став нинішній штраф, що привернув таку увагу.

Насправді для ЄС це – дуже звична, навіть базова система виділення допомоги для держав-партнерів.

Ще задовго до того, як Україна почала рух до членства, вона стикнулася із програмами Євросоюзу, для яких діють подібні умови.

Перш за все, йдеться про програми, що об'єднані під парасольковою назвою "секторальна бюджетна підтримка".

Опис цієї програми на сайті ЄК підкреслює, що ЄС готовий надавати партнерам фінансову допомогу лише якщо ті проводитимуть наперед узгоджені реформи.

"Якщо країна-партнер не виконує узгоджені умови, виплати будуть призупинені до виконання", - пояснює Єврокомісія.

Серед отримувачів цієї допомоги є і держави далеко за межами континенту, тобто навіть ті, хто і близько не претендує на європейську інтеграцію.

Такі правила допомоги діяли і для України – у тому числі за Януковича, коли держава багато в чому рухалася у протилежний від ЄС бік.

Не обходилося і без публічних скандалів.

Так, на початку 2012 року ЄС заморозив фіндопомогу в 160 млн євро через дані про витрату частини попередніх траншів на користь бізнесу тодішнього першого віцепрем'єра Андрія Клюєва, який за збігом курував програми співпраці з ЄС.

Втім, у більшості випадків невиконання реформ (і недоотримання коштів) лишалося непублічним.

Це підхід Євросоюзу, що зацікавлений у змінах, а не у публічних скандалах.

Після перемоги Революції гідності, перемоги Порошенка і формування нової влади – підхід ЄС "гроші в обмін на реформи" для України зберігся.

І хоча суми суттєво зросли, це не завжди було достатнім аргументом для влади для проведення реформ.

Так, у 2017 році Україна втратила 600 млн євро.

Причому це вже було не замороження, не відтермінування, а остаточна втрата виділеної для України макрофінансової допомоги.

ЄС був готовий чекати, давав Києву ще один шанс, потім ще один – поки не вийшли граничні терміни – та програма макрофінансової допомоги була обмежена 2017 роком.

Дві з чотирьох вимог для отримання грошей, що лишилися не виконані, напряму пов'язані з боротьбою із топ-корупцією – це запуск автоматичної перевірки е-декларацій та перевірка інформації про бенефіціарних власників компаній.

Те, що ЄС тоді вирішив зробити це публічним (а про очікувану втрату грошей оголосив у інтерв'ю Євро.

Правді тодішній посол Хюг Мінгареллі) – викликало неабияку лють з боку влади, але що поробиш...

Після 2022 року обсяг допомоги ЄС Києву знову зріс, причому багаторазово – партнери усвідомлювали, що інакше Україна, яка втратила значну частину економіки та бюджетних доходів, але має витрачати незрівнянно більше, щоби продовжувати оборонятися – економічно не встоїть без зовнішньої допомоги.

Тому спершу ЄС, всупереч своїм принципам, навіть давав кошти без жодних умов.

Трохи більше ніж за рік обумовленість повернулася, але до "штрафів" ЄС жодного разу не доходило.

То що ж змінилося зараз?.

Мінус 1,4 млрд євро без корупції.

З початку 2024 року головною лінією фінансової допомоги Україні стала програма за назвою Ukraine Facility із заявленою вартістю в 50 млрд євро.

Це та програма, заради якої ЄС свого часу довго "уламував" Угорщину, а її схвалення було одним з елементів домовленості на саміті в грудні 2023-го (саме тоді, коли відбувся знаменитий "вихід Орбана на каву" під час голосування щодо України).

Із заявленої суми у пів сотні мільярдів 38,27 млрд євро складає програма бюджетної підтримки.

Починаючи з 2-го кварталу 2024 року ЄС прив'язує надання коштів до втілення Україною реформ.

На кожний квартал Україна має індикатори – певні зміни, які Київ має втілити або рішення, які має ухвалити.

А щоби додатково юридично підтвердити свою готовність, уряд прописав усі кроки та терміни виконання у документі за назвою "План України".

Далі Україна звітує за ними і отримує гроші.

Щоразу сума є відмінною (є поквартальний графік, який залежить у тому числі від складності та кількості індикаторів), причому відмінність буває дуже великою.

Наприклад, у 2-му кварталі 2026-го року Україна має отримати в обмін на проведені реформи 2 млрд 233 млн євро, а у 3-му кварталі – лише 500 млн євро.

Саме через цю гнучкість "покарання" Києва спершу лишилося не поміченим.

25 липня речник Єврокомісії заявив у коментарі "Європейській правді", що наступний транш Ukraine Facility уріжуть, бо Київ не провів обіцяні реформи.

"Штраф" склав величезну суму – майже півтора мільярда євро.

Це спричинило справжній вибух в українському інформаційному просторі.

У випадковість збігу з атакою на НАБУ і САП було складно повірити, тому багато хто припустив, що це – "покарання за антикор".

Але це не так.

Річ у тім, що уряд вже кілька місяців знав, що не отримає повну суму.

А наприкінці червня стала зрозуміла і сума коштів, яку зараз не вдасться отримати – адже ще у червні Кабмін подав до Брюсселя документи звіт щодо виконання програми.

Понад те, ця сума фігурує у проєкті рішення Ради ЄС, датованому ще 30-м червня – але той документ пройшов непоміченим.

На додаток, 10 липня у Римі на конференції з відновлення, президента ЄК Урсула фон дер Ляєн публічно заявила, що ЄК перерахує Україні 3 млрд євро за програмою Ukraine Facility – але утрималася від згадок, що за планом Україна мала би отримати майже 4,5 млрд євро.

Через це натяк фон дер Ляйєн зрозуміли лише фахівці, що знають про обсяг кожного з траншів – як, наприклад, Олександра Бетлій, яка звернула на це увагу у публікації з Риму на сайті Євро.

Якщо бути точним, то Україна отримає 3,05 млрд, а плановий платіж складав 4,48 млрд, тобто "втрачена" різниця – трохи більше ніж 1,4 млрд євро.

Але виявилося, що достатньо не наголошувати на цьому, і навіть така велика сума лишається поза увагою.

Ще один елемент, який допомагав зберігати непоміченим "штраф" для України – це те, що досі Київ виконував усі індикатори плану вчасно, без жодних затримок.

А тому те, що 25 липня Єврокомісія навмисно наголосила на "штрафі" – посилило резонанс від цього рішення в Україні.

Не менш важливо усвідомити, що попереду нові "штрафи", уникнути яких Київ навряд чи зможе.

І важливо не довести до стану, коли кошти перетворяться із "заморожених" на "остаточно втрачені".

Пояснюємо, коли це може статися.

Як уряд Шмигаля відтягував проблеми.

Як розповідала ЄП та наші партнери з Економічної правди, минулого тижня дипломатичними каналами Брюссель попередив Україну: у разі, якщо Верховна Рада не відновить повною мірою незалежність антикорупційних органів, низка програм фінансування України будуть заморожені.

Це, як ми і повідомляли від початку, не стосується Ukraine facility, але підвищує важливість цього джерела фінансування.

І навіть якщо (сподіваємося) такого негативного сценарію вдасться уникнути – це джерело коштів з ЄС все одно є украй важливим для того, щоби наш бюджет не "завалився".

І те, що ми не отримали 1,4 млрд євро – вже завдало удару по стабільності.

Важливо підкреслити: ці 1,4 млрд євро не втрачені, Україна має шанс їх отримати.

Але лишилося не так багато часу, трохи більше ніж пів року.

Євросоюз, розробляючи Ukraine facility, передбачив, що деякі реформи йтимуть непросто, і не всі терміни Київ зможе дотримати.

Тому там є норма: після того, як мине строк для будь-якого індикатора, є ще 12 місяців для того, щоби довиконати його – у цього разі гроші надійдуть у повному обсязі, лише із запізненням.

Але 4 місяці Київ вже втратив.

Як розповідає Олександра Бетлій, експертка Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, яка моніторить виконання Ukraine facility, провал з виконанням кількох індикаторів цієї програми мав статися ще у квітні.

Україна мала виконати усі задачі до 31 березня і відразу прозвітувати про них, але тоді в уряді зрозуміли, що у такому разі сталася би катастрофа.

Тоді невиконаних індикаторів було ще більше.

У Шмигаля вирішили взяти ще трохи часу, щоби вирішити проблемні питання – напевно, в уряді розуміли небезпеку скандальних заголовків про те, що Україна не проводить ті реформи, які обіцяла.

Та у результаті – час пішов, а проблеми лишилися.

За три місяці вдалося завершити виконання лише 1 з 4 провалених індикаторів.

Решта три – лишилися.

Чому так, якщо уряд усвідомлював проблему?.

Річ у тім, що ключові проблеми потребували голосування парламенту.

А там часом і гадки не мали, що їхнє небажання ухвалювати той чи інший закон котує Україні сотні мільйонів євро.

Так, корінь проблем не завжди на Банковій та/або в руках корупціонерів.

Серед "завалених" індикаторів, що дорого обійшлися Україні, а також тих, що загрожують зірвати наступні транші – є окремі закони, що не є політично чутливими або такими, що ламають корупційні схеми.

Наприклад, закон про профтехосвіту, який Україна мала ухвалити до кінця червня, і досі цього не зробила (тобто дедлайн вже зірваний).

Це – найочевидніший приклад необгрунтованої затримки, але насправді таких – декілька.

Бетлій розповіла історію про те, як саме від неї, як запрошеної експертки, у дискусій у профільному комітеті ВР щодо одного з законів дізналися, що той є частиною Ukraine facility і небажання депутатів давати йому хід – призведе до реальних втрат українського бюджету.

Питання про те, чому уряд не працював з Радою як годиться і не пояснював депутатам наслідки їхньої позиції – відкрите.

Зараз, особливо після того, як інформація про перший "штраф" для України стала публічною і прийшло розуміння того, що наслідки неуникні – є очікування, що за деякими з них ситуація зміниться.

Але всі проблеми – не вирішити.

Яких ще "штрафів" чекати Україні.

Із трьох індикаторів, невиконання яких коштувало Україні 1,4 млрд євро, один вже виконаний.

Президент із незначною затримкою підписав закон про агентство управління замороженими активами АРМА, це призвело до відставки токсичної керівниці цього агентства Олени Думи; попереду – новий конкурс.

Україна повідомить ЄС про це у наступному звіті, і отримає близько 500 млн євро.

Парадоксально те, що закон про АРМА був єдиним корупційно чутливим законом, ухвалення якого наполегливо зривали ті гравці, хто заробляв на агентстві за попереднього керівництва.

Зокрема, до того, щоби Україна не отримала 500 млн євро вже зараз – найбільше доклалася фракція Юлії Тимошенко, яка затягнула його підписання спікером на місяць з допомогою блокуючої постанови.

Втім, це не знімає відповідальність і з президента, і зі "Слуги народу".

Утім, те, що два інших закони не ухвалені – можна пояснити лише "пофігізмом" парламенту і нерозумінням депутатами того, що їхня бездіяльність дедалі більше б'є по Україні.

А як інакше обґрунтувати те, що депутати не знайшли часу на розгляд закону щодо реформування територіальної організації виконавчої влади? Хоча законопроєкт №4298 зареєстрований ще у 2020 році, пройшов перше читання у 2021, а далі почався неспішний процес обговорення, який триває досі і вже коштував бюджету пів мільярда.

Натомість на цьому фоні парламент спокійно йде у відпустку.

Також треба ухвалити закон про добір суддів Вищого антикорупційного суду.

Рада взагалі не дуже охоча у посиленні антикорупційних органів, і це не виняток.

Законопроєкт є, лежить без руху, без обговорення, не ухвалений навіть у першому читанні.

І якщо у депутатів не з'явиться розуміння відповідальності за те, що їхня бездіяльність коштує країні грошей – ми цілком можемо дотягнути до березня 2026-го, коли ці 500 млн євро просто "згорять", бо мине 12 місяців від терміну, встановленого у плані.

Але далі – ще більше проблем.

Про це свідчить моніторинг, який проводить консорціум громадських організацій RRR4U, щомісяця оцінюючи стан виконання Україною зобов’язань перед МВФ та ЄС.

Уряд Шмигаля мав подати звіт про це ще у квітні, але свідомо затягнув майже на три місяці, сподіваючись уникнути скандалу.

Але тим часом підійшов наступний звітний період – по індикаторах, встановлених до кінця червня.

Там – той самий рівень невиконання.

Свіжий аналіз, який RRR4U планує представити цього тижня, свідчить, що Рада зірвала ухвалення ще 3 законів.

А це цілком може потягнути на додатковий мільярд євро "штрафу" (загальна сума наступного траншу мала би скласти 2 млрд).

Точну суму спрогнозувати неможливо, вона може зменшитися у разі, якщо Рада терміново проведе роботу над помилками.

Один з прострочених законів – про профтехосвіту – дійсно, можливо оперативно ухвалити, а от з іншими – проблема системніша.

Тут парламент може стикнутися із нерозумінням того, що треба не просто ухвалити закон, а ухвалити у такому вигляді, щоб він відповідав вимогам ЄС.

І з цим – теж не завжди все добре.

Наприклад, під час розгляду законопроєкту щодо цифровізації виконавчого провадження "є значні ризики, що його зміст не відповідатиме Плану України", – йдеться в аналізі RRR4U.

Ще один блок проблем створила відставка уряду.

Через це з парламенту мають відкликати усі урядові законопроєкти, що не були проголосовані у першому читанні.

А отже – всі вони мають бути переподані, перед тим мають пройти експертизу Мін’юсту Германа Галущенка.

Це додатково затягує процес, і терміни спрогнозувати неможливо.

І тут ми підходимо що ще більш системної проблеми.

Серед задач 3-го кварталу 2025 року не виконано жодної.

Чи можливо, що у вересні парламент "підгребе" старі недопрацювання і виконає усі нові? Питання, напевно, риторичне.

Треба визнати те, про що фахівці, що займаються вступом до ЄС, говорять щонайменше з минулого року: темпи реформ в Україні критично впали.

Після активних і часом сміливих законодавчих рішень 2022 року, коли парламентарі були готові ухвалювати навіть непопулярні реформи – почався період застою, коли навіть очевидно необхідні закони часом гальмують.

А минулий тиждень наочно показав, що можливий і відкат.

Навіть у критичних питаннях.

Тривалий час Євросоюз намагався закривати на це очі та не помічати реальність, але тепер це вже неможливо.

Спільні дії та бездіяльність не лише президента (як мінімум, драйвером реформ він вже точно не є), але також уряду (який очевидно не комунікує депутатам потребу реформ, а часом, як у історії з БЕБ, сам бере участь у їхньому зриві) та парламенту (тут і пояснювати нема чого) – це головна причина того, що ми стикнулися з проблемами у отриманні європейських грошей.

І якщо не змінити підхід якнайшвидше, ці проблеми лише наростатимуть.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".