"Іншого варіанту нема". Навіщо Москва знов лякає українців геноцидом

Російське видання "РИА Новости" 30 липня опублікувало статтю під заголовком "Іншого варіанту нема: живим в Україні не повинний залишитись ніхто". Перш ніж перейти до суті матеріалу, треба пояснити, чому ця публікація варта уваги.

По-перше, "РИА Новости" — це одна з найбільших державних інформагенцій РФ, яка сумлінно транслює найбільш антилюдські наративи Кремля. Наприклад, саме там у травні 2021 року вийшла "програмна" стаття Тімофєя Сєргєйцева "Яка Україна нам не потрібна", в якій фактично обґрунтовувалася майбутня повномасштабна агресія. А у квітні 2022 року видання опублікувало ще більш відому статтю Сєргєйцева "Що Росія має зробити з Україною", в якій була розписана програма геноциду: ліквідація української державності, масові репресії, стирання ідентичності й далі за списком. За свою творчість Сєргєйцев заробив собі санкції України, ЄС, Великої Британії, Канади та Швейцарі. Що ж до його статей, вони сильно допомогли пояснити світові, що звірства російських військ в Україні — це частина геноцидного плану Кремля.

Читайте також: "Геноцидна риторика російського режиму": велике дослідження, яке допоможе притягнути злочинців до відповідальності

По-друге, показовим є таймінг цієї публікації. Як відомо, впродовж останніх місяців Москва імітує переговорний процес з Києвом. 31 липня заступник голови МЗС РФ Сєргєй Вєршинін заявив не лише про готовність до наступних раундів перемовин, але й до "зустрічей на більш високому рівні". Всім зрозуміло, що наразі риторика Москви абсолютно не збігається з її діями: весь ранок 31 липня у Києві розбирали завали після чергового масованого обстрілу, який, попередньо, забрав життя вісьмох цивільних мешканців столиці, в тому числі — шестирічного хлопчика та його мами. То виходить, що свіжа публікація "РИА Новости" — це ознака майбутнього повороту Кремля до геноцидної риторики зразка 2022 року? І ось тут саме час перейти до змісту статті, яка привернула нашу увагу.

Старі меми, нові наративи

Зазначимо, що її автором є такий собі Кірілл Стрєльніков — російський піарник з великим стажем, в минулому — співзасновник медіа Politrussia.com. Цей сайт існує й досі — його головредом числиться пропагандист і музикант Руслан Осташко. Пік слави Осташко-музиканта припав на червень поточного року, коли він заспівав для Кім Чен Ина на концерті у Пхеньяні. Ну а його заслуги на ниві рашистської пропаганди відзначені санкціями України, ЄС і Швейцарії. Але повернімось до Стрєльнікова, а точніше — до його тексту.

Починається стаття багатослівним вступом про те, що українська армія, мовляв, ось-ось розвалиться, а західні експерти тимчасом співають ЗСУ панегірики. Опісля Стрєльніков видає головний меседж: "Річ у тім, що всі хвалебні панегірики на адресу ЗСУ — обгризена кістка, яку кидають вдячним тубільцям їхні білі пани. У це складно повірити, але це працює: багато українців готові вмирати за те, що американці та європейці їх назвали "найкращою армією у світі". У реальності для українських солдатів приготована тільки одна доля: доля лабораторних щурів, яких безжально вбивають для дослідів". Після цього, вичавивши з себе ще пару абзаців, Стрєльніков завершує текст рефреном: "Усі терміни для прозріння вже минули, і ми не будемо більше нікого ні до чого закликати і вмовляти. Якщо люди свідомо і з радістю готові померти заради своїх господарів — це їхній вибір. Проблема одна: мереживні труси мерцям ні до чого".

Читайте також: Антиєвропейські наративи Кремля: мапа інформаційних загроз для України

Фіксація на темі нижньої білизни — це не фішка Стрєльнікова, а копірайтерське наслідування стилю роспропаганди, яка почала використовувати мем про "мереживні труси" ще в часи Євромайдану: мовляв, саме заради гарних трусів українці здійснили "переворот" і захотіли стати частиною "загниваючого Заходу". Але головне в тексті Стрєльнікова інше. Пасажі про "лабораторних щурів" і "білих панів" — це сталий наратив Кремля, який сьогодні посилено просувається не лише на російську, але й на українську аудиторію. Його суть проста: нібито Захід воює з Росією руками українців, яким відведена роль гарматного м’яса.

В цьому контексті стаття Стрєльнікова — явище не унікальне, але маркерне. Щонайменше з 2024 року Росія намагається нав’язати українській аудиторії химерний наратив про те, що геноцид українців чинить не російська армія, а західні партнери України: "білі господарі", "англосакси", "глобалісти" тощо. Мовляв, саме вони — напряму або через "маріонетковий" уряд у Києві — забороняють Україні досягти мирного врегулювання, до якого нібито Москва давно відкрита. Це — частина війни на виснаження, яка триває не лише на лінії бойового зіткнення, але й в інформаційному просторі.

Головна мета ворога — переконати українців в тому, що вони стоять перед вибором: або "мир" на умовах Путіна (тобто капітуляція), або самознищення українського народу у війні, яку неможливо виграти. Звісно ж, ця дилема фейкова. Задекларованих "цілей СВО" Росія досягти не здатна, як не здатна зламати активну оборону українського війська. Саме тому ворог майже щоночі тероризує мирні українські міста і витрачає мільярди рублів на пропаганду. У Кремлі плекають сподівання на те, що українці морально зламаються раніше, ніж міжнародні санкції розчавлять економіку РФ. Але українці довели, що вміють грати в довгу. Тому що іншого варіанту у нас справді нема: капітулювати ніхто не збирається.

А от над внесенням Кірілла Стрєльнікова до санкційних списків варто попрацювати.

Матеріал підготовлений Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки