Навіщо рашисти викрадають цивільних на окупованій території та чи можливо їх повернути?

Для багатьох мешканців Херсонщини викрадення та катування окупантами цивільних є не якоюсь умоглядною ознакою воєнних злочинів Росії, а жахливою реальністю та особистою трагедією. На окупованому лівобережжі практика викрадення місцевих мешканців, незаконне утримання їх у підвалах та катування стали системною частиною окупаційного режиму, спрямованою на залякування та придушення будь-якого спротиву.

Чи відомо, скільки людей наразі перебуває у полоні та скільки засуджено? Наскільки безпечно родичам звертатися до правозахисників, якщо їхніх близьких викрали? Які кроки може зробити родина, якщо близьку людину викрали? З чого почати та куди звертатися? Про все це виданню «Вгору» розповіла керівниця відділу документування воєнних злочинів Центру прав людини ZMINA Єлизавета Сокуренко.

Документування випадків викрадення та незаконних утримань

Дослідниця воєнних злочинів наголошує, що ZMINA не послуговується словом «полон» щодо цивільних – цей термін стосується виключно військових. З погляду міжнародного гуманітарного права цивільних не можна брати в полон в принципі, тому використовується термін «незаконне утримання».

У 2022 році після звільнення Харківщини, частини Херсонщини, команда «Зміни» почала їздити в польові місії по деокупованих населених пунктах і опитувати людей. Робили це за певною методологією, опитували і самих потерпілих від катувань, цивільних затримань, і родичів людей, які є насильницьки зниклими. Часом це опитування проходить дистанційно – якщо люди перебувають за кордоном або не мають можливості виїхати. Долучають дослідники й моніторинг відкритих джерел: збирають інформацію з російських ресурсів, телеграм-каналів, чатів, сайтів російських судів і правоохоронних органів.

Єлизавета Сокуренко (ліворуч) з колегами. Липень 2024 року. Фото: Yelyzaveta Sokurenko / фейсбук

Масштаби викрадень та мотиви окупантів

Точної цифри незаконно утримуваних російськими окупантами немає, найчастіше йдеться про понад 15 тисяч людей, які перебувають у незаконному утриманні – це офіційні дані. У лютому 2024 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що приблизно 28 тисяч цивільних громадян України перебувають у російських катівнях. Ці дані не є офіційними, але вказують на систематичність і масштаби злочинів росіян.

Доступ до інформації з окупованого лівобережжя вкрай обмежений, тому точні дані про масштаби викрадень на окупованих територіях Херсонщини відсутні. Єлизавета Сокуренко повідомляє, що на основі списків організації ZMINA відомо про близько 206 людей, яких досі незаконно утримує окупаційна влада. Але цифри не є вичерпними та базуються на інформації з відкритих джерел, із російських ресурсів та свідченнях людей, яким вдалося виїхати з окупації або які повідомили інформацію про те, що їхнього родича чи близьку людину викрили російські сили.

Також про масштаби викрадень свідчить факт, який озвучує Єлизавета: після звільнення Херсонщини у 2022 році понад півтисячі людей були незаконно позбавлені особистої свободи Росією, частину з них звільнили пізніше.

Одна із російських катівень у Херсоні. Фото: Офіс Генпрокурора / Telegram

Зараз окупанти продовжують практику затримань цивільних громадян України. Головним мотивом є їхня українська ідентичність та проукраїнська позиція.

«Ці категорії є доволі широкими в розумінні російських спецслужб, – уточнює Сокуренко. – Тож під незаконне затримання може потрапити абсолютно будь-яка людина».

Посилаючись на слова людей, які виїхали з окупації, керівниця відділу розповідає про те, що продовжуються поквартирні обходи, перевірки електронних пристроїв, телефонів, примусова паспортизація. Згадує вона й один із випадків на Херсонщині, який стався у 2024 році, коли російські військові переслідували родину через те, що у своєму населеному пункті вони залишалися єдиними, хто не взяв російські паспорти.

«У квартирі цих людей проводили обшук, чоловіка забирали в місце утримання, де застосовували до нього фізичне насильство, катування, загалом до родини застосовували психологічний тиск, щонайменше 6 разів приходили з обшуками та з перевірками. Зрештою родину фактично вигнали, виставили з їхньої домівки», – розповідає Єлизавета.

«Фактично під «фільтрацію» потрапляв майже кожен». Динаміка викрадень, зміна тактики та мішені

Аналізуючи зміни у поведінці окупантів у плані свавільних затримань, Єлизавета Сокуренко повідомляє, що на початку вторгнення у 2022 році категорії людей, яких незаконно затримували окупанти, були очевидними – це правоохоронці, колишні учасники антитерористичної операції, їхні родичі, колишні військові, представники місцевих органів влади, активісти, відомі люди, хто потенційно міг би стати джерелом спротиву і хто так частково ними був. Але чим більше тривало вторгнення, тим більше цивільних підпадало під незаконне затримання.

«Фактично, під «фільтрацію» потрапляв майже кожен», – наголошує дослідниця воєнних злочинів.

Наразі динаміка масових затримань зменшилася, оскільки окупаційна влада вже налагодила свою систему управління, включаючи так звані правоохоронні органи, суди та прокуратуру. Це дозволило їм «відфільтрувати» більшу частину населення.

Інформація про незаконно засуджених цивільних в окупаційних медіа

Говорячи про свавільні викрадення на окупованих територіях, Єлизавета наголошує: активісти та родичі військових, які ставали об’єктом викрадення окупантів, належать до категорії цивільних громадян, які захищені міжнародним гуманітарним правом і не мали б ставати об’єктом нападу. І цей вчергове підтверджує факти серйозного та грубого порушення Росією норм міжнародного гуманітарного права.

Мета викрадень та звинувачення

За словами Єлизавети Сокуренко, основна мета викрадень – це політично мотивоване переслідування та ідеологічна боротьба, спрямована на виявлення українців, які проти окупації.

«Першочергова мета була залякати населення для встановлення контролю, придушення спротиву. Ця мета зберігається, але водночас ми бачимо очевидні нападки на людей, які переказують кошти, донатять на Збройні Сили України. Адміністративні статті відкривають на людей, які слухають українську музику. Тобто для нас очевидним є мотив саме вияву своєї ідентичності українськими громадянами», – наголошує представниця Центру прав людини ZMINA.

Найчастіше викраденим людям інкримінують такі статті, як шпигунство, тероризм, екстремізм. Також можуть додаватися звинувачення у зберіганні вибухівки, дискредитації Збройних сил РФ тощо. Ці статті, за твердженням дослідниці воєнних злочинів, є частиною російського законодавства, створеного для переслідування нелояльних до РФ громадян. Право на справедливий суд порушується: затримані не мають доступу до адвокатів, а всі ознаки справедливого судочинства відсутні.

Єлизавета розповідає, що більше ніж половина з 206 незаконно утримуваних із Херсонської області перебувають під «слідством» або вже засуджені, розгляд справ відбувається дуже швидко, і дані потребують частого оновлення. Фахівчиня з документування воєнних злочинів говорить про дуже суттєвий ріст (у «сотні разів») динаміки кримінального переслідування і засуджень за цими статтями загалом з 2022 року, у порівнянні з тим, що відбувалося в окупованому Криму з 2014-го.

Що змінює примусова паспортизація для свавільно затриманих українців?

Для РФ видача паспортів – спосіб легітимізувати свою владу та посилити контроль. Примусова паспортизація є широко поширеною політикою на окупованих територіях, наголошує представниця Центру прав людини. І додає, що в уяві РФ, ймовірно, наявність російського паспорта позбавляє людей міжнародного захисту, захисту Україною. З українського погляду, його наявність мало що має змінювати в ставленні до наших громадян, оскільки це примусовий акт.

«У загальному контексті, наявність російського паспорта ніяк не впливає на те, чи буде звільнена людина. Вона впливає на те, чи може виїхати людина після звільнення, бо в утриманні людину позбавляють будь-яких українських документів. Часто людям забороняють виїзд з окупованих територій після звільнення. Можливість виїхати з’являється з отриманням російського паспорта», – підсумовує Єлизавета Сокуренко.

Також дослідниця воєнних злочинів наголошує: те, що Росія робить на окупованих територіях, розбудовуючи свою адміністративну систему та поширюючи власні закони, є порушенням міжнародного права.

Куди звертатися, якщо людина була затримана російськими силами або зникла в окупації?

У першу чергу потрібно звернутися до українських правоохоронних органів:

• Подати заяву до Національної поліції.
• Звернутися до Об’єднаного центру СБУ.
• Звернутися до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Цей штаб займається також питаннями цивільних, які перебувають у незаконному утриманні.
• Звернутися до Міжнародного комітету Червоного Хреста.

На сайті Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими є детальні інструкції та контакти, куди звертатися у разі зникнення або затримання близької людини в окупації – Єлизавета Сокуренко радить перш за все зайти за можливості на цей ресурс і ознайомитися з інформацією.

Щодо звернень до російської сторони, то родичі затриманих часто отримують відмовки на кшталт «якщо його забрала ФСБ, то ми тут впливу не маємо». ZMINA має принаймні три приклади, коли так звані правоохоронні органи в окупації відкривали провадження, що людина зникла безвісти, але згодом закривали. Російські сили примушують незаконно затриманих людей робити відеозапис або писати листи таповідомляти, що вони начебто «нікуди не зникали».

У деяких випадках російські органи можуть надати відповідь про факт утримання, але зазвичай не повідомляють про місце тримання. Коли ніхто не має інформації про місце перебування таких людей, такий статус називається «інкомунікадо».

«Людину фактично вдається вже знаходити, коли росіяни висувають проти неї кримінальні обвинувачення», – пояснює Єлизавета.

Що стосується питань безпеки звернень до українських правозахисників у пошуках зниклих близьких, кожна родина має індивідуально оцінити рівень небезпеки, зважаючи на контекст ситуації та ймовірність «зацікавленості» російських спецслужб. Але керівниця відділу документування воєнних злочинів все ж радить звертатися до правозахисників і наголошує, що звільнення зниклого близького – процес, на жаль, довгий і складний.

Чи існує механізм, який би дозволив повертати цивільних із незаконного утримання?

За останніми даними, з початку повномасштабного вторгнення Україна повернула з полону 5 тисяч 857 людей, поза обмінами – ще 555 осіб. Доля цивільних у цих обмінах дуже мала – приблизно 4% (цю цифру журналісти «Вгору» підрахували під час роботи над матеріалом про проблеми мобілізації цивільних полонених). Однак наразі єдиного дієвого механізму повернення цивільних з незаконного утримання немає.

Відсутність звільнень зумовлена не браком механізмів, а відсутністю бажання РФ їх звільняти. Росія ігнорує Міжнародне гуманітарне право, тому Єлизавета вважає, що варто активніше залучати міжнародних партнерів до того, аби й вони певним чином чинили тиск на Російську Федерацію щодо звільнення українських цивільних із незаконного утримання. Жахливий досвід цієї війни змушує світову спільноту замислитися про зміни до Міжнародного гуманітарного права.

Незалежна міжнародна комісія ООН із розслідування порушень в Україні кваліфікувала насильницькі зникнення українських цивільних та катування з боку російської влади як злочини проти людяності.

Як притягнути Росію до відповідальності

Притягнення Росії до відповідальності – процес дуже довготривалий. Політична ситуація постійно змінюється, і все одно потрібно говорити про притягнення Росії до відповідальності, аби проблема не зійшла на другий план.

«Що ми можемо робити та що ми робимо – це адвокація на міжнародному рівні. Ми розповідаємо і веземо наші аналітичні звіти, як і багато наших партнерів, і розслідувань, які вони роблять про російські міжнародні злочини. Ми бачимо, що в Україні діє міжнародна незалежна розслідувальна комісія ООН, яка вже також бачить ознаки того, що катування і незаконні затримання в Україні цивільних і катування військовополонених можуть бути злочином проти людяності».

Українські правозахисники розповідають в ОБСЄ про переслідування цивільних на окупованих територіях. Квітень 2024. Фото: Zmina

Також започатковані рішення про спеціальний трибунал для Путіна, хоча притягнення російської верхівки до відповідальності є тривалою роботою Міжнародного кримінального суду. Водночас українська правова система відповідатиме за злочини нижчої ланки командування.

«Роботи дуже багато, і робити її, поки триває активна війна і бойові дії, важко. Це, на жаль, довго, тому нам треба розуміти те, що досягнення справедливості, на жаль, у віддаленій перспективі. Але якщо не робити жодної роботи, то цієї справедливості, якого вона вигляду б не набула, може не настати».

Розслідування злочинів Росії проти цивільних в Україні

28 липня, у День вшанування пам’яті тих, хто був страчений, закатований або загинув у полоні, Офіс Генерального прокурора повідомив про результати розслідувань системних воєнних злочинів РФ проти військовополонених та цивільних. Зокрема йдеться про те, що потерпілими ​визнано понад 5 600 цивільних.

У низці кримінальних проваджень за фактами жорстокого поводження з військовополоненими та цивільними особами:

• повідомлено про підозру 534 особам;
• ​скеровано до суду обвинувальні акти щодо 365 осіб;
• ​​117 вже засуджено обвинувальними вироками.

Один з останніх прикладів – слідчі скерували до суду матеріали справи щодо Юрія Огурцова, який у 2022 році незаконно утримував і катував херсонця Ігоря Бондаренка.

«Розслідування засвідчують – злочини мали системний характер, ґрунтувалися на дискримінації за національною та мовною ознаками, були сплановані та координовані представниками влади країни-агресора», – повідомлять в Офісі Генпрокурора.

Також правоохоронці наголошують, що Росія порушує всі норми Женевських конвенцій, Конвенції ООН проти катувань, Римського статуту Міжнародного кримінального суду, Міжнародного гуманітарного права.

Матеріал створено за участі Оксани Сидорович.

Автори: Лариса Жарких, Анастасія Друсінова

Джерело: ВГОРУ