Радник Дуди про умови та виклики підтримки Польщею України на початку Великої війни

Якуб Кумох – чинний посол Польщі у Китаї, а в 2021-2023 роках – керівник Бюро міжнародної політики в Канцелярії президента Анджея Дуди.

А відповідно – був залучений до вирішення більшості питань, пов’язаних із відносинами Києва та Варшави, а також – до схвалення кроків Польщі з підтримки України у війні.

Завершення каденції Дуди підштовхнуло дипломата написати велику академічну статтю "Роль Анджея Дуди та президентського центру у розробці та реалізації польської відповіді на російську агресію проти України (2022-2023).

Окремі фрагменти статті, які мають важливе значення насамперед для українського читача, – в матеріалі Ми не розглядали передачу зброї, як "подарунок" Україні: спогади радника Анджея Дуди.

Далі – стислий його виклад.

Від початку війни головні рішення приймалися під час "військових кабінетів" у БНБ (Бюро національної безпеки) між Анджеєм Дудою, Матеушем Моравецьким та Ярославом Качинським.

Я не пам'ятаю жодного моменту вагань щодо прийнятих рішень.

Вранці 24 лютого 2022 року зібрався перший "військовий кабінет", під час якого за кілька десятків хвилин службам і відомствам вдалося взяти під контроль інформаційний хаос.

Тоді я відповідав за переговори з канцелярією Зеленського, і українці повторили прохання щодо хабу.

Під час наради 25 лютого я отримав зелене світло, щоб у проєкті виступу президента включити фразу, що "Польща готова стати хабом для постачання зброї Україні".

Через декілька днів Сполучені Штати звернулися з питанням, яке місце Польща пропонує для можливого хабу, і з ініціативи президента було вказано аеропорт Ясьонка під Жешувом.

Я переконаний, що мотивом цього рішення було те, що там дислокується 82-га повітряно-десантна дивізія армії США, що, згідно з логікою холодної війни, є гарантією безпеки для міста та аеропорту.

Переконання США щодо хабу я вважаю одним з найбільших успіхів польської зовнішньої політики за останні роки.

Крім того, поставки зброї Польщею були частиною тактики примусу Заходу до аналогічних кроків.

Востаннє я спостерігав – і певною мірою був співнатхненником – порушення заборони на передачу Україні певних видів зброї у Львові 12 січня 2023 року під час зустрічі в форматі Люблінського трикутника, де обговорювалася передача Україні танків Leopard.

Метою цієї операції було не позбутися польських танків Leopard, а лише передати їх невеликою партією, щоб подолати ембарго та опір німецького уряду.

Тоді президент Дуда взяв на себе політичний ризик односторонньої декларації, оголосивши у Львові, що "буде передано роту танків Leopard, додавши фразу, яку можна інтерпретувати кількома способами, що це станеться "в рамках побудови коаліції".

18 січня канцлер Шольц оголосив про свій намір передати танки Leopard, представивши це не як результат польського тиску, а радше як свою домовленість з президентом Байденом.

Другим елементом було прийняття біженців.

Проблема виникла з українського боку, де місцеві служби продовжували скрупульозно дотримуватися правил щодо виїзду з країни.

Після консультацій Польща звернулася до України з проханням призупинити перевірки, що збільшило приплив біженців війни.

Третій елемент, який є власним проєктом президента Дуди, полягає у використанні воєнної ситуації та раптового проукраїнського повороту в більшості західних суспільств для прискорення інтеграції України з євроатлантичними структурами, за що виступали всі попередні польські уряди.

На зустрічі 26 лютого, на третій день війни, президентом Республіки Польща була підготовлена заява, в якій Польща вимагала прискореного шляху до членства України в Європейському Союзі, включаючи негайне надання статусу країни-кандидата.

Докладніше – в матеріалі Ми не розглядали передачу зброї, як "подарунок" Україні: спогади радника Анджея Дуди.