Понад місяць пробув на позиції без постачання: на фронті героїчно загинув штаб-сержант

Що відомо:

На фронті загинув штаб-сержант Національної гвардії України Сергій Проценко. Він був відважним воїном і робив усе, щоб захистити своїх побратимів. Сергію було лише 36 років. У нього залишився 9-річний син Артем. Про це Главреду розповіла дружина загиблого Юлія Проценко.

Сергій Проценко - що про нього відомо

Сергій Проценко був родом із міста Шостка на Сумщині. Ще у 18 років вирішив підписати контракт і присвятити себе службі. Він дуже рано втратив батьків і став справжнім прикладом для своїх молодших братів.

У 2009 році Сергій навчався в Чугуєві, а його майбутня дружина, яка була родом із Херсонської області, навчалася в Харкові. Там вони й познайомилися. Сергій завжди був надійним плечем для своїх рідних, друзів і знайомих. Він завжди міг прийти на допомогу.

Незабаром у Сергія та Юлії народився син Артем. Чоловік намагався вберегти кохану дружину і сина від усього світу і всіх проблем.

Повномасштабна війна

24 лютого 2022 року Юлія прокинулася від дзвінка, що почалася війна. У той момент її чоловік уже був на службі. Спочатку він перебував на кордоні з Росією в Харківській області. У листопаді 2024 року Сергій Проценко вирушив виконувати бойові завдання в Донецькій області. Він був головним групи з 7-8 осіб.

Від початку війни Сергій практично не бував удома. Коли йому вдавалося приїхати навіть на якийсь час, це було справжнім святом для родини, згадує Юлія.

Коли Сергій воював у Торецьку, ситуація була вкрай складною. Він був на позиції 35 діб без можливості виїхати з "нуля". У той момент місто та всі дороги сильно обстрілювалися, що не давало можливості евакуювати та змінити особовий склад.

Попри всі ці труднощі він намагався зробити так, щоб його дружина не хвилювалася.

"Він настільки був мужнім, він так боявся мене чимось засмутити, спантеличити. Він нас оберігав від усього цього світу. Навіть коли вже було важко, він був на Донеччині, я дзвонила, він 35 днів був на нулі взагалі без нічого. Навіть там він примудрявся говорити мені: "Юль, не переживай, все добре, все буде добре". Там не було навіть води, вони воду пили з труб", - каже дружина Сергія.

Одного разу через просування російських окупантів потрібно було перебігти з однієї позиції на іншу. Однак робити це було дуже складно і небезпечно, бо над ними постійно літали ворожі дрони.

"Хлопці тягнули сірники, хто піде. Його побратим витягнув сірник, а Сергій сказав: "Ти що сам підеш? Я піду з тобою!". Тоді він отримав контузію", - каже Юлія.

Загибель Сергія Проценка

Незадовго до своєї загибелі Сергій ніби відчував, що незабаром із ним може щось статися. Уперше він спробував підготувати кохану до неминучого. Тоді він серйозно їй сказав, що вона має подбати про їхнього сина. Це була їхня остання особиста зустріч.

"Коли я їздила в Краматорськ і відвозила йому тепловізор, він мені сказав: "Юль, бережи Артема і гідно його виховай, решту ти сама знаєш, як зробити. Я в тебе вірю". Я тоді намагалася з ним жартувати, розвеселити його і питала: "Ти що прощаєшся зі мною?", він відповів: "Ні, просто я не скоро буду", - згадує Юлія.

Востаннє голос коханого жінка чула 17 січня 2025 року. Через те, що зв'язок у Торецьку вже був дуже поганим, розмови подружжя були дуже короткими. Однак Юлія навіть не могла подумати, що після цього більше ніколи не зможе поговорити зі своїм чоловіком.

"Ми з ним розмовляли 17 січня ввечері. Там зв'язок поганий, ми розмовляли дуже швидко. О 10-й годині вечора він мені сказав, що піде відпочивати, а вранці о 7:10 мені зателефонували і сказали, що Сергійка вбили", - каже вона.

Того ранку Сергій близько 6:00 прибув на позицію. Побратим, якого він змінив, навіть не встиг відійти, як пролунав постріл. Ворожий снайпер вистрілив просто в голову Сергія. Поранення було несумісне з життям. Його тіло вдалося вивести з "нуля" лише на 9-й день.

Коли тіло Сергія привезли на похорон, син навіть не впізнав рідного тата.

"Він у мене не пив, не курив, був великої статури. Але коли привезли мого Сергія, навіть дитина його не впізнала, сказала: "Мам, це не мій тато", - згадує Юлія.

"Чоловік був для мене повітрям"

Юлія досі не може повірити в те, що його коханого більше немає. Він частина їй снитися і навіть уві сні їй здається, ніби сталося диво.

"Мені мій чоловік сниться дуже часто. Він сниться живим. Він до мене приходить, але я розумію, що скоро піде. Він заходить, а я плачу і кажу: "Мені всі говорили, що тебе немає, а я знала, що ти прийдеш", - зізнається жінка.

Важко впоратися з втратою батька і маленькому Артему. Йому також моментами снився тато і він про нього постійно згадує навіть під час прогулянок.

Юлія каже, що живе лише заради дитини. Її батьки, брати і сестра залишилися в окупації в Херсонській області і немає можливості підтримувати з ними зв'язок.

"У мене нікого немає більше. Сергія немає, мої рідні всі в окупації. Залишилася тільки дитина, заради якої дихаєш і живеш це життя", - каже Юлія.

Петиція

Юлія просить підписати петицію про присвоєння Сергію Проценку посмертного звання Героя України, адже він був гідним воїном і вірно служив українському народу.

Якщо ви хочете підписати петицію, зробити це можна ТУТ.

Воїни, які віддали життя за Україну - що відомо

Нагадаємо, у червні загинув український актор і воїн ЗСУ Юрій Феліпенко. Прощання з ним відбулося 19 червня.

У ніч на 29 червня під час масованої повітряної атаки Росії загинув льотчик F-16 Максим Устименко. Перед загибеллю пілот знищив сім цілей.

Як повідомляв Главред, 1 липня російські війська завдали ракетного удару по Гуляйполю на Запоріжжі. У результаті атаки загинули командир 110-ї окремої механізованої бригади Сергій Захаревич і його заступник Дмитро Романюк.

Читайте також: