Рецензія на фільм “Голий пістолет” / The Naked Gun

31 липня на екранах українських кінотеатрів у незвичній ролі  ̶ш̶к̶о̶л̶я̶р̶к̶и̶ ̶ перед глядачем постане Ліам Нісон в комедійному фільмі “Голий пістолет”. Це пряме продовження однойменної культової трилогії з Леслі Нільсеном, у якому Нісон грає Френка Дребіна-молодшого. Його партнеркою на знімальному майданчику стала Памела Андерсон, що зайвих представлень не потребує. Що вийшло з цієї затії, коли жанр комедії переживає стагнацію — мчимо розповісти в рецензії нижче.

“Голий пістолет” / The Naked Gun

Жанр пародійна комедія
Режисер Аківа Шаффер
У ролях Ліам Нісон, Памела Андерсон, Пол Волтер Гаузер, Кевін Дюранд, Денні Г’юстон, Ліза Коші, Коді Роудс, Баста Раймс, “Дивний Ел” Янковик
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

Колись детектив поліції Френк Дребін хоч і не без великих труднощів, але систематично викривав зловісні плани підступних поганців. Його син, Френк Дребін-молодший, пішов по стопах батька і також став поліціянтом, що звик діяти там, де інші безсилі. У поле зору копа потрапляє техномагнат Річард Кейн, котрий явно задумав щось лихе. Також на шляху непохитного діда встає рокова білявка Бет Девенпорт, яка має власні мотиви у цій справі. Начувайтеся, нікчемні негідники і випадкові перехожі, бо Френк Дребін-молодший береться за рятування світу!

Так само, як і Ліам Нісон береться за рятування старої доброї кінопародії, популярність та міць якої зійшла нанівець в умовах жанрового занепаду та сучасної толерантної чутливості. Навіть трохи дивно, що цю місію поклали саме на плечі статного ірландця: після успіху “Заручниці” (2007) він буквально загруз в образі підстаркуватого суворого героя бойовика без страху і докору (про якого ми писали ось тут і ще отут) й ледве асоціювався з зіркою комедійного жанру.

У цьому актор вельми схожий на свого попередника Леслі Нільсена — поважного ветерана та комедійну ікону, зокрема культової трилогії “Голий пістолет”. Той теж знімався здебільшого у серйозних фільмах, аж поки не потрапив в “Аероплан” (1980), у якому завзято знущалися з фільмів-катастроф. Далі комедії різного ступеня якості з незмінно сивочолим Нільсеном почали з’являтися, як гриби після дощу, і знімався він у них аж до кінця свого життя.

Та якщо Нільсену комедійний жанр подарував зміну амплуа, то Нісону, напевно неочікувано для нього самого, зміни в особистому житті — про його роман з секс-символом своєї епохи Памелою Андерсон зараз не згадує тільки ледачий. Та й сама колишня зірка Playboy та “Рятувальників Малібу” перезавантажила кінокар’єру та вперше отримала номінацію на “Золотий глобус” як Найкраща актриса за роль у драмі “Остання шоугерл” (2024).

При цьому дуркування у пародійному безглузді Памелі теж добре знайоме, адже вона грала, що символічно, вбрану у школярку кралю в “Дуже страшному кіно 3” (2003) та не менш гарячу Сью Шторм у “Супергеройському кіно” (2008). В обох, до речі, виблискував і Леслі Нільсен.

11 років тому Сет Макфарлейн, котрий не в останню чергу відповідальний за повернення “Голого пістолета” на екрани, видав абсолютно нісенітну комедію з присмаком вестерна “Мільйон способів втратити голову” (там, до речі, також фігурував Нісон). І тоді тендітний світ був не готовий прийняти той відверто грубий і надлишковий гумор. Сьогодні, як бачимо, ситуація змінилася.

Однак в нинішню згубну для сміху епоху стрічка видається ледь не ковтком свіжого повітря. Схвальні відгуки глядачів і критиків прямо підтверджують це: публіка елементарно скучила за фільмами такого штибу. Фільмами навмисно ідіотськими та кричуще абсурдними. Фільмами, де жарти сипляться зі швидкістю кулеметної черги, і бодай один з десяти точно вистрілить. Фільмами, творці яких не бояться когось образити, бо на ображених, як відомо, воду возять.

От у цьому і полягає основна цінність “Голого пістолета” зразка 2025 року — окрім ностальгічного, олдскульного вайбу давно минулої епохи ця стрічка з усіх боків кричить про те, що створена виключно для того, щоб глядач весело провів час. Наскільки це вдасться, залежатиме від суб’єктивного сприйняття. Багато жартів стріляють в молоко. Сцена з тепловізором — у своїй дотепності чудова і справді розривна, хотілося б такого побільше. Зі сніговиком — на любителя. А от, наприклад, пісенний виступ героїні Андерсон — абсолютно зайва дратівлива маячня.

Не обійшлося і без очевидних комедійних алюзій на популярні фільми та жанри — тут напрочуд легко вгледіти підморгування в першу чергу класичному нуару та поліційному процедуралу; мабуть, реквізитори скупили усі кавові стаканчики у найближчому кіоску. Згадується під час перегляду і “Kіngsman: Таємна служба” (2015), і неодноразово “Місія неможлива” — як тобі таке маскування, Том Круз?