Солодкий перець замість калорійного печива: покращує травлення і допомагає худнути

Зелений, жовтий, помаранчевий, червоний. Це не кольори веселки, а різні сорти солодкого перцю. Хоч відрізняються за смаком, та усі містять чимало корисних вітамінів і мінералів. Про те, як перець з’явився на наших городах, чи примхливий у вирощуванні, а також у чому його користь - читайте у матеріалі Коротко про.

У світі існує понад 400 сортів

Приблизно 7 тисяч років тому предки сучасних мексиканців вже ласували солодким перцем. Більш того, археологи аргументовано доводять, що у ті часи яскравий овоч навіть спеціально вирощували, бо ж використовували його не лише в їжу, а й як лікарський засіб від усіляких болячок.

До Європи перець потрапив завдяки Христофору Колумбу. З подорожі до Нового Світу мандрівник привіз додому в Іспанію багато чого цікавого, в тому числі і насіння цієї рослини. Поступово перець почали вирощувати в інших країнах континенту. Цікаво, що спершу європейці вважали нову рослину виключно декоративною. Лише з часом оцінили смак і поживність перцю.

У Туреччині, Болгарії, Угорщині, Іспанії та Італії перець швидко став частиною національної кухні, особливо у формі паприки. До речі, про так званий болгарський перець. Офіційно він називається кубовидним. А болгарським називають його так лише на теренах колишнього СРСР, бо ж у ті часи цей вид перцю масово експортували саме з Болгарії.

В Україні солодкий перець з’явився приблизно у XVIII столітті, найімовірніше, через турецький вплив на південні землі. До речі, назва «перець» спочатку стосувалася чорного перцю (того, що додаємо як приправу), але поступово так почали називати і червоний солодкий овоч.

На багатих українських чорноземах і в комфортному кліматі перець, як то кажуть, прижився. Спочатку його вирощували в основному в південних регіонах (Одещина, Херсонщина, Запоріжжя). Але вже багато років поспіль солодкий овоч росте майже у кожному місті і селі від Закарпаття до Луганщини.

У світі існує понад 400 сортів солодкого перцю, найбільш популярні в Україні – це вже згаданий вище кубовидний, або по-народному болгарський, і ратунда. Перший - легко впізнаваний. А гібридний сорт ратунда родом із Нідерландів, більш круглий, має товсті стінки і яскраво-червоне забарвлення у стиглому вигляді. На смак дуже солодкий.

Зараз перець вирощують у відкритому ґрунті, теплицях, на балконах і навіть у великих горщиках. Але рослина все ж вибаглива. Щоб отримати справді солодкі, м’ясисті, яскраві плоди, потрібен правильний догляд.

- Перець любить тепло, сонце, родючий ґрунт і турботливі руки, - розповідає Коротко про фермерка з Вінницької області Катерина Олійник. – Рослина боїться заморозків (навіть +5 °C для перцю вже стрес), її треба регулярно поливати, але не перезволожувати.

А ще бажано підв’язувати кущі, щоб плоди не обламували гілки.

Якщо висаджуєте перець після іншої городини, то майте на увазі: перець добре росте після огірків, моркви, капусти, але не після пасльонових (томати, картопля).

Багатий на антиоксиданти

У 100 грамах солодкого перцю міститься до 200 мг вітаміну С, що в 4 рази більше, ніж у лимоні. Крім цього, овоч багатий на:

• вітаміни групи В,
• вітамін К,
• вітамін Е,
• калій,
• залізо,
• магній,
• фосфор,
• цинк,
• мідь.

В помаранчевих і червоних сортах є провітамін А, важливий для зору та шкіри. А будь-який перець багатий на антиоксиданти, які допомагають боротися з вільними радикалами, а отже, допомагають запобіганню розвитку різних захворювань. 

Поки триває сезон перцю, вживайте його щодня. По-перше, овоч зміцнює імунітет, підтримує судини, допомагає у боротьбі зі стресом, сприяє кращому травленню. По-друге, солодкий і низькокалорійний (лише 25 ккал на 100 г), а значить тим, хто худне, краще хрумтіти перцем замість печива.

Оптимальна порція – це 2 середніх перці на день (до 200 г). Цього достатньо, аби отримати денну норму вітаміну С, не перевантажуючи шлунок. Якщо додаєте овоч до страв, то кількість можна трохи збільшити. А от смажений перець хоч і смачний, але варто вживати рідше, бо при смаженні втрачається частина корисних речовин і додається жир. Можна запікати – буде смачно і значно корисніше, ніж смажений.

Але як і будь-який продукт, перець не всім можна і не завжди корисний. Наприклад, малим дітям. Малюкам можна вводити перець у раціон з 2-3 років, починаючи з вареного. Не треба об’їдатися цим овочем людям, які мають гастрит чи виразку, особливо у фазі загострення.

Як вибрати перець?

На ринку зараз - перці на вибір. Не хапайте овоч без ретельного огляду, а зверніть увагу на:

• шкірку, яка має бути гладенька, без плям, тріщин, зморщок,
• колір, рівномірний і насичений. Зелений перець на смак злегка гіркуватий. Жовтий - м’якший і солодший. А червоний - найбільш солодкий,
• на дотик перець повинен бути пружним,
• хвостик зелений, не засохлий (це свідчить про свіжість).

Як зберігати перець?

Свіжий перець зберігається в холодильнику до 7–10 днів. Краще тримати його в овочевому відсіку, в паперовому пакеті.

А якщо перцю багато, то його можна заморозити (помити, почистити, нарізати і відправити у морозилку), засушити (для цього підійдуть дрібні сорти), законсервувати або ж запекти і зберігати в олії.

Що приготувати з перцю?

Наприклад, дієтичний фарширований.

• Перець кубовидний – 4-5 шт
• Фарш курячий – 200 г
• Рис – 4 столових ложки
• Цибуля – 1 шт.
• Морква – 1 шт.
• Сіль і спеції за смаком.

Помийте перець, зріжте частинку з хвостиком, дістаньте насіння. Моркву натріть на крупній тертці. Цибулю дрібно наріжте.

Відваріть рис до півготовності, змішайте його з фаршем і цибулею та морквою. Додайте сіль і спеції. Обережно і акуратно заповніть кожну перчину начинкою.

Перець викладіть у форму для запікання. Налийте у форму трохи води (приблизно до половини перчиків), запікайте 40-50 хвилин при температурі 200 °С.