The Hill: Американські дедлайни щодо України — подарунок для Путіна й Сі

Оголошення президента США Дональда Трампа продедлайн у 10–12 днів для президента Росії Владіміра Путіна, аби той погодився на припинення вогню в Україні, свідчить про подальшу зміну риторики глави Білого дому. Зростаюче роздратування Москвою та готовність говорити прямо про російську ескалацію — це сигнал, на який давно чекали як у США, так і в Європі. Про це у колонці для The Hill пише Джейн Гарман — колишня конгресвумен від Каліфорнії та ексголова Комітету Палати представників з питань розвідки.

Проте хоча зміна тону свідчить про зростаюче невдоволення, воно досі не вилилося в конкретні дії. Росія тлумачить цю ситуацію як збереження паузи в тиску — і активно використовує її, щоб посилити наступ на українські міста, атакуючи житлові квартали та лікарні.

Сьогодні російські війська просуваються територіально найшвидшими темпами за останній рік, а їхні атаки стають дедалі складнішими. Зграї іранських дронів Shahed, які тепер масово виробляються в Росії з використанням китайських компонентів, атакують українське небо з такою інтенсивністю, що засоби ППО не встигають їх збивати.

Лише за один день минулого місяця Росія запустила 728 дронів, ракет і хибних цілей у межах комбінованої атаки. Українські розрахунки ППО та оператори радарів працюють героїчно, проте вже на межі можливостей.

А у США тим часом залишаються інструменти, які досі не задіяні. Вже кілька місяців у Конгресі готовий до ухвалення двопартійний санкційний законопроєкт, співавторами якого є республіканець Ліндсі Грем і демократ Річард Блументаль.

Документ, який підтримали 85 сенаторів, тобто більшість, достатня для подолання президентського вето, передбачає жорсткі вторинні тарифи для країн, що продовжують купувати російську нафту й газ — таких як Китай, Індія та Бразилія. Це значно ускладнило б для них ведення бізнесу з Москвою.

Проте в липнікерівництво Сенату відклало цей законопроєкт після того, як Трамп заявив, що готовий до дій, якщо Росія не зробить кроків до миру впродовж 50 днів. Лідер більшості в Сенаті Джон Тун заявив, що «призупиняє» просування документа, чим дав сигнал: Конгрес підлаштовується під часові рамки Трампа. Палата представників підтримала цю лінію.

Це було помилкове рішення. Хоча важливо, що президент Трамп виявляє дедалі більшу рішучість, відкладати дії Конгресу в надії, що Путін раптом сяде за стіл переговорів, — означає лише дати Москві більше часу й простору для ескалації. Кожен тиждень зволікання — це втрачена можливість посилити фінансовий тиск на путінську воєнну машину.

І мова йде не лише про Україну — на кону стоїть глобальне суперництво з Китаєм.

Роль Пекіна у цій війні дедалі очевидніша. Китайські компанії постачають Росії не тільки компоненти, а й цілі системи озброєнь. Безпілотники та хибні цілі китайського виробництва допомагають Москві перенасичувати український повітряний простір. Чиновники КНР навіть приймали делегації з окупованих територій України та продовжують продавати важку техніку компаніям, що працюють там. За даними європейських дипломатів, міністр закордонних справ Китаю нещодавно заявив ЄС, що Пекін не хоче поразки Росії у війні, бо побоюється: це дозволить США більше зосередитися на Азії.

Україна реагує відповідно. На початку липня в Києві було затримано двох громадян Китаю за підозрою в шпигунстві — вони нібито намагалися викрасти інформацію про ракетну програму «Нептун». За кілька днів до того президент Володимир Зеленський запровадив санкції проти п’яти китайських компаній, які звинувачуються у сприянні російському військовому зусиллю. Це не символічні жести — це чіткі ознаки того, що Україна тверезо оцінює масштаби загрози та розуміє союзництво Пекіна з Москвою.

Підтримка України — це не відволікання уваги від змагання США з Китаєм. Це його невіддільна частина. Послаблення військової потужності Путіна означає підрив одного з ключових стовпів китайської глобальної стратегії. І якщо дозволити Росії безкарно продовжувати агресію — це лише розв’яже руки Пекіну в Тайванській протоці й Південно-Китайському морі.

Слід віддати належне адміністрації Трампа: вона почала озвучувати жорсткіші претензії до Пекіна. Під час нещодавніх торговельних переговорів, як повідомляється, високопосадовці США порушили питання про закупівлі Китаєм підсанкційної російської нафти й постачання до Росії товарів подвійного призначення на суму понад 15 мільярдів доларів. Це серйозні застереження — але якщо за ними не буде дій, вони просто зіллються з уже знайомим шаблоном зволікання, який Москва й Пекін давно використовують на свою користь.

Санкційний законопроєкт Грема — Блюменталя має бути ухвалений. Це — найсерйозніша на сьогодні спроба запровадити справжню відповідальність не лише для Росії, а й для цілої мережі країн (насамперед Китаю), які допомагають їй обходити санкції. Документ не суперечить зусиллям адміністрації з тиску на Москву, а лише доповнює їх. І він дає чіткий сигнал: США не лише говорять про відповідальність, а й готові діяти.

Відлік часу може бути корисним — він створює відчуття терміновості. Але терміновість без дій — це не стратегія. Наразі важливо не те, скільки днів залишилось на таймері, а те, як ми використовуємо кожен з них.

Отож, Росія має до 9 серпня щоб погодити з Україною режим припинення вогню. Однак спостерігачі зазначають, що подібні крайні терміни президент Трамп уже неодноразово змінював. Раніше він вже кілька разів обіцяв ухвалити важливі рішення "за два тижні", однак дедлайни щоразу зміщувалися.