У Женеві поновлюються переговори з укладення Глобального договору щодо пластику

У Женеві поновлюються переговори щодо укладення Глобального договору щодо пластику. Вони розпочнуться у вівторок, 5 серпня. Учасники зустрічі сподіваються вийти з глухого кута, який не дозволив укласти угоду торік, коли країни світу змогли створити юридично зобов'язуючу міжнародну угоду щодо боротьби із забрудненням пластиком.

Про це повідомляє 3 серпня Euronews.

Друга частина п'ятої сесії Міжурядового комітету з переговорів (INC-5.2) проходить після провалу переговорів у Бхусані (Південна Корея) в грудні минулого року.

У міру того, як зростає обізнаність про кризу і руйнівні наслідки пластику для здоров'я та екології, набирає чинності ідея укладення договору, що відповідає масштабам цієї проблеми.

На Конференції ООН з океану минулого місяця міністри і представники понад 95 країн підписали декларацію, в якій йдеться про те, що необхідно для досягнення значущого результату. Вони заявили, що необхідний підхід, заснований на повному життєвому циклі, з обов'язковим обмеженням виробництва пластику і поступовою відмовою від токсичних хімічних речовин.

Зовсім нещодавно група з понад 60 провідних учених з усього світу закликала уряди узгодити в Женеві амбітні, обов'язкові до виконання заходи. "І це не просто заклик до дії, це свідоцтво наукового співтовариства", — сказав професор Стів Флетчер, директор Революційного інституту пластмас і головний редактор журналу Cambridge Prisms: Plastics", в якому були опубліковані листи.

Вчені стверджують, що покладають великі надії на майбутні переговори, вважаючи, що це найкраща у світі можливість укласти обов'язкову угоду, спрямовану на боротьбу із забрудненням пластиком протягом усього його життєвого циклу.

Деякі великі нафтовидобувні країни замість цього хочуть зосередитися на пластикових відходах, стверджуючи, що немає необхідності обмежувати виробництво, якщо вирішується проблема кінцевого продукту.

Однак у відкритих листах викладається заснована на фактах дорожня карта для учасників переговорів за договором, яка охоплює весь ланцюжок поставок, з цілями обмеження і скорочення виробництва пластику.

Вони хочуть, щоб були створені глобальні гарантії для захисту здоров'я людини, оскільки було встановлено, що нано- і мікропластик проникає в усі частини тіла, від мозку до грудного молока, і доказів того, що пластик становить серйозну небезпеку для здоров'я людини, стає все більше.

Однак ідея з обмеженнями і заборонами подобається не всім. Зокрема, 220 лобістів викопного палива були присутні на п'ятому раунді перемовин щодо договору в Пусані в грудні минулого року. Таким чином, лобісти стали найбільшою делегацією на переговорах —, більшою, ніж ЄС і його держави-члени разом узяті, і перевершували делегатів від Коаліції науковців за ефективний договір щодо пластику у співвідношенні три до одного, перешкоджаючи ухваленню спільного рішення.

Грінпіс стверджує, що ці лобісти прагнули послабити амбіції і переключити увагу на "помилкові" рішення, такі як переробка хімікатів.

Далеко від залів переговорів ці компанії прискорюють виробництво. За даними Грінпіс, від початку переговорів за договором тільки сім компаній виробили достатньо пластику, щоб заповнити 6,3 мільйона сміттєвозів, що еквівалентно п'ятьом із половиною вантажівкам щохвилини.

Багато прихильників обмежень у виробництві пластику вважають, що лобістам треба заборонити брати участь в обговореннях такого роду, оскільки їхня роль полягає не в пошуку оптимального рішення, а в гальмуванні ініціатив.

Нагадаємо, раніше, після року вивчення наукових звітів і національних нормативних баз даних, вчені, що фінансуються Норвезькою дослідницькою радою, склали список із понад 16,000 "пластмасових хімікатів" - з'єднань, виявлених у пластмасах або, імовірно, використовуваних у них, включно із сировинними інгредієнтами та добавками, як-от стабілізаторами та барвниками.

Щонайменше 4,200 хімікатів виявилися "стійкими, біоакумулятивними, мобільними та/або токсичними". Вчені також виявили, що дані про небезпеку недоступні для більш ніж 10 000 хімічних речовин, а для більш ніж 9 000 не було загальнодоступної інформації про те, в яких пластиках вони використовуються.