Битва за Сумщину: які перспективи у ЗСУ

Огляд, коротко, з різних напрямків.

1. Сумський напрямок (Північно-Слобожанський)

Противник продовжує спроби наступу у східній частині свого вклинення у прикордонні Сумської області України у загальному напрямку з півночі на південь, зокрема:

• Передові підрозділи 11-ї та 83-ї окремих десантно-штурмових бригад (одшбр) періодично атакують у напрямках Яблунівка – Варачине та Водолаги – Варачине, намагаючись таким чином просунутися на південь, уздовж річки Снагость. Успіху вони поки не мають
• Штурмові підрозділи 76-ї десантно-штурмової дивізії (дшд) противника продовжують запеклі бої з метою повного захоплення села Юнаківка та просування на південь у бік сіл Храпівщина та Мар'їне. Точно так же, поки безрезультатно.
• Вони ж, за підтримки окремих підрозділів 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд), а також підрозділів 810-ї окремої бригади морської піхоти (обрмп) намагаються зайняти велику лісовий масив на північ від хутора Садки. Поки що ці спроби залишаються безрезультатними.

Своєю чергою, ЗСУ у західній частині вклинення противника активно атакують у напрямку Кіндратівка – Костянтинівка та Андріївка – Золотарівський заповідник.

Крім того, очевидно, що окремі передові підрозділи ЗСУ поступово просуваються в бік Олексіївки з південного сходу та намагаються утриматись у Новомиколаївці.

Є інформація, що ЗСУ вже встигли «зачепитися» за Олексіївку (хоча при цьому ворог намагається утримати пару лісових смуг на південь від неї) і все ще присутні у Новомиколаївці.

Як на мене, виходячи з явно пониженого рівня боєздатності частин та підрозділів противника, внаслідок втрат, яких вони зазнали раніше, під час свого наступу, ЗСУ мають певні перспективи вийти на рубіж Костянтинівка-Володимирівка протягом найближчого тижня (ну або двох), відчутно «обрізавши» російське вклинення у прикордонній смузі Сумської області України.

2. Куп'янський напрямок

6-та загальновійськова армія (ЗВА) противника продовжує нарощувати зусилля на північ від Куп'янська зі свого плацдарму на річці Оскіл. Судячи з усього, крім частин та підрозділів її 68-ї мотострілецької дивізії (мсд), тут також задіяна і більшість підрозділів 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) зі складу 1-ї танкової армії (ТА) противника, перегрупованих на цей напрямок навесні та на початку літа поточного року.

Противник має досить очевидну мету - прорватися з півночі та північного сходу до основної комунікації, через яку здійснюється логістичне забезпечення, українських частин та підрозділів, які діють, як у районі самого куп’янська, так й на схід від нього (на плацдармі). Мається на увазі дорога Р-07, Харків – Чугуїв – Куп'янськ.

Саме тому противник вперто атакує у напрямку Радьківка – Ковалівка та Радьківка – Мирне (Московка), незважаючи на будь-які власні втрати. Й це цілком зрозуміло. Адже перед ним, у такому разі, відкриваються дуже привабливі перспективи. Фактично у такому випадку противник повністю заблокує логістику значної частини нашого угруповання, яке обороняє сам Куп'янськ й утримує значний плацдарм на схід від нього за Осколом.

Наразі, судячи з усього, противнику таки вдалося просунутися від Радьківки ЗА дорогу Р-79 (Куп'янськ – Дворічна) та вийти до АЗС «УкрАвтоГаз» на північній околиці Куп'янська. Водночас противник, забезпечуючи ці дії з північного флангу, веде вперті бої за утримання Кіндрашівки, куди раніше прорвалися кілька його штурмових підрозділів.

Як на мене, якщо найближчим часом українському командуванню не вдасться «відтіснити» передові підрозділи противника з рубежу Кіндрашівка-Радьківка назад на північний схід, то подальші перспективи утримання Куп'янська та плацдарму на схід від нього стануть не кращими (а то й гіршими), ніж перспективи утримання Покровська.

3. Лиманський напрямок

Значно знизилися темпи просування передових частин противника на його плацдармі на річці Чорний Жеребець у напрямку Лимана, а також Оскола (рубіж Піски-Радьківські – Лозове), де діють частини та з'єднання 20-ї ЗВА противника (144-та 3-тя мсд), посилені частиною сил 2-ї мсд зі складу 1-ї ТА. Незважаючи на активні наступальні дії по напрямках Липове – Карпівка, Нове – Рідкодуб, а також Зелена Долина – Шандриголове, передові підрозділи противника поки що не змогли досягти значного результату навіть на тактичному рівні.

За винятком кількох штурмових груп зі складу 254-го мотострілецького полку (зі складу 144-ї мсд), яким вдалося просунутися на південь від Карпівки, у бік села Середнє приблизно на 400 метрів, ці атаки поки що не принесли противнику, принаймні протягом кількох крайніх діб, особливого успіху.

Але у смузі сусідньої 25-ї ЗВА, що діє на південь від 20-ї ЗВА, судячи з усього, противнику таки вдалося закріпитися в Торському і просунутися на південь від дороги Лиман-Кремінна.

Штурмовим підрозділам зі складу 67-ї мотострілецької дивізії цієї армії (ймовірно 37-го мсп та частини сил 19-го танкового полку\тп), мабуть, вдалося зайняти північну та центральну частини селища Торське та просунутися більш ніж на 2 км на південь від дороги.

Таким чином, становище наших підрозділів, які обороняються в Серебрянському лісництві, явно і значно погіршилося. Противник вперто проривається вздовж Чорного жеребця з півночі на південь, намагаючись дістатися до їх тилу.

З урахуванням того, що на півдні, на протилежному березі ріки Сіверський Донець, 3-тя ЗВА противника так само вперто проривається зі сходу на захід і вже веде бої за заволодіння Григорівкою, цілком ймовірно, що найближчим часом їм доведеться або повністю відійти з цього району і відступити за річку Чорний Жеребець, або намагатися його утримати, обороняючись з «перевернутими» флангами (хоча, звичайно, наявність повноводного Сіверського Дінця на одному з них дещо спрощує для них ці перспективи).

4. Сіверський (Слов'янський) напрямок

«Повзучий» наступ противника на Сіверськ силами 3-ї ЗВА противника триває. Її передові підрозділи досить активно атакують у напрямку Григорівка – Серебрянка, Верхньокам'янське – Сіверськ, Івано-Дар'ївка – Виїмка та Берестове – Виїмка.

Тут діють штурмові підрозділи 6-ї, 127-ї та 123-ї омсбр противника. Протягом кількох останніх днів особливого успіху вони не мали, але раніше підрозділам 127-ї омсбр вдалося прорватися до Григорівки, а підрозділи 123-ї омсбр, судячи з усього, зуміли просунутися приблизно на 1 км між Верхньокам'янським та Івано-Дар'ївкою, уздовж північного берега річки Суха Плотва.

Крім того, противник, ймовірно, намагався атакувати у напрямку Роздолівка – Переїзне, а також у напрямку Виїмки, вздовж залізниці. Однак, тут він не досяг успіху.

На даний момент, на мій погляд, найбільш проблемними для ЗСУ виглядають дві ділянки на цьому напрямку – «прибережна» (напрямок Білогорівка – Григорівка – Серебрянка), де поки що не вдалося повністю зупинити просування противника, і так званий «центральний», по суті, Верхньокам'янське – Сіверськ, де командування 3-ї ЗВА явно концентрує свої основні зусилля.

Судячи з усього, незважаючи на всі зусилля командування 3-ї ЗВА противника, в «центральному» секторі воно поки не змогло забезпечити вихід своїх передових підрозділів на східні околиці міста. Тим більше, що просуватися на «прибережній» ділянці йому теж непросто. Великі відкриті ділянки місцевості явно не сприяють наступальним діям противника з використанням значної кількістю піхоти та бронетехніки.

5. Краматорський та Торецький напрямки

Я не знаю, що і як доповідають верховному Путіну його підлеглі, але місто Часів Яр не повністю контролюється російськими військами, незважаючи на його останню заяву.

Так, передові підрозділи 331-го парашутно-десантного полку (пдп) зі складу 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) противника просунулись в межах міста – дійшли до Дніпровського ставка та зайняли частину центру міста. А ось райони «Шевченко», «ЦехNo2», «Південний» не контролюються російськими військами.

Ба більше, вони змушені вести вперті бої за утримання мікрорайону «Новопівничний» міста, який вони також не повністю контролюють. Про яке «повне захоплення» Часова Яра йдеться в заяві Путіна? Атаки противника «через канал» (мається на увазі «Сіверський Донець-Донбас» на північ від міста), у напрямку Григорівка-Маркове, також поки що безуспішні для нього.

Судячи з усього, включення у смугу 3-ї ЗВА частини смуги 51-ї ЗВА (впритул до околиць Торецька), яка, своєю чергою, вирушила на Покровський напрямок, не кращим чином позначилося на самій 3-й ЗВА. Незважаючи на те, що в її склад, судячи з усього, включили увесь 3-й армійський корпус (АК).

Таким чином, затягується у часі прорив російських військ до Костянтинівки та Дружківки з північного сходу, тобто «через Часів Яр та околиці», що було очевидно передбачено планом усієї, так званої «Костянтинівської операції».
Наскільки я розумію, це було питання першочерговості...

Або, краще сказати, вибору. Між Покровськом і Костянтинівкою. Наскільки я розумію, російське командування вирішило, що 8-ма ЗВА може легко прорватися до останньої й самостійно (з південного заходу та південного сходу, тобто з боку Торецька та з боку вклинення на північ від Воздвиженки).

І формальні підстави для такого рішення у нього були – в цю армію входять відразу дві повнокровні мотострілецькі дивізії – 20-а і 150-а мсд. Для прориву до Костянтинівки вона була також посилена парою бригад, що залишилися тут зі складу 51-ї ЗВА, разом з їх набором приданих «мобілізаційних» полків і батальйонів.

Однак за місяць впертих і кровопролитних наступальних боїв частин й підрозділів 8-ї ЗВА на цьому напрямку (за участю підрозділів 51-ї ЗВА противника та його 3-го АК, що діяли, як з боку Торецька) з рубежу Новооленівка – Романівка, 8-ма ЗВА змогла прорватися лише до Яблунівки та створити кілька тактичних вклинень на північний захід та північ від Торецька, у напрямку Щербинівки, Білої гори (через обидві Диліївки).

Іншими словами, все це перегрупування сил і засобів між двома угрупованнями військ (УВ) «Центр» і «Юг» було спрямоване на концентрацію максимальної кількості сил (особливо ресурсів, насамперед живої сили, тобто поповнення) саме на Покровському напрямку.

Як з'ясувалося, як тільки 51-ша ЗВА вибула з Торецького напрямку «на штурм Покровська», 8-ма ЗВА, яка діяла до цього разом з нею, самостійно відразу почала трохи пригальмовувати. Залучення частини сил 3-го армійського корпусу (треба розуміти, у якості своєрідної компенсації) не дуже поліпшило ситуацію. Поки що взяти Щербівку та Плещіївку (без чого противнику буде дуже складно прорватися до Костянтинівки) поки що не виходить.