Складні жнива на Запоріжжі: хліб буде попри російські атаки

Посіяти, виростити та зібрати врожай у Запорізькій області – завдання підвищеної складності, але аграрії кажуть, що забезпечили регіон хлібом

Цьогорічний врожай спочатку був під загрозою через квітневі заморозки, потім – через відсутність опадів, спеку. На додачу до цього посилились атаки FPV-дронів, артилерійські та авіаційні обстріли. Внаслідок цього виникали пожежі, які дуже важко загасити. За офіційними даними Департаменту агропромислового розвитку Запорізької ОВА, в цьому році через ворожі обстріли в регіоні постраждало 27 агропідприємств, зруйновано або пошкоджено понад 55 одиниць виробничих будівель, понад 155 одиниць сільгосптехніки. Через удари окупантів на полях згоріла озима пшениця та ячмінь на площі 697,1 га. Більшу частину цих пожеж загасили власними силами працівники сільгосппідприємств.

Кореспонденти «Укрінформу» побували на полях у Запорізькому районі.

Поки працюють комбайнери, чергує трактор із бочкою з водою

На одному з полів разом із комбайнерами постійно працює трактор, до якого причеплена трикубова бочка з водою. Працівники агропідприємства пояснюють: це – щоб можна було загасити пожежу на ранній стадії, або ж стримати вогонь до приїзду рятувальників.

За кермом трактора – пан Віктор. На прохання журналістів він розгорнув шланг, увімкнув воду, ніби намагався продемонструвати, що бочка не порожня. Підходимо, знайомимося.

«Мені 67 років. На тракторі працюю все життя. Я сам із Оріхівського району», – говорить він.

Віктор трудився в селі Нестерянка, яке ворог захопив буквально з перших днів вторгнення до Пологівського району.

«Вона окупована і звідти вони били і б’ють по нам (по його рідному селу, – ред.). До нашого села від Нестерянки – 2,5–3 км. Жутко. Хати немає. Рознесло хату», – каже.

Три роки тому він разом із дружиною виїхав із рідного села і перебрався до Запорізького району, де знайшов роботу та нову тимчасову домівку.

«Що лишилося там?» – питаємо.

«А нічого. Три прильоти було і потім усе згоріло. Три снаряди прилетіло, я вдома був. Ми в ямі (погріб, – ред.) ховалися. Вночі били, вдень… «Градами», «Ураганами», горіло все. У нас був огород, корови, свині. Свиней порізав і продав. Пів гектара землі було, ми вирощували овочі. На машині виїхали. Але дуже боялися, що її розіб’ють. Якби розбили, то все… Собаку забрали. Він малий був і ми взяли його. Він усю дорогу жінці руки облизував – дякував», – розповідає Віктор.

Зараз його рідне село потерпає від російських дронових атак. Туди вже неможливо заїхати. Чоловік каже, що зрідка телефонує знайомим, які там залишились, аби зʼясувати, чи щось уціліло на вулиці. Але вони вже нічого не кажуть. Міркує, що казати, вірогідно, нема про що, і повертатися буде нікуди.

Віктор влаштувався на сільгосппідприємство, де комбайнером працює його син. Щоранку чоловік заправляє бочку водою та чергує на полі, поки там працюють комбайнери.

«Як послідній комбайн уходить – і я слідом за ним їду», – пояснює і дякує богу, що йому не доводилося гасити пожежі.

На аграріїв полюють російські дрони

Заступниця директора сільгосппідприємства Єлізавета Марич каже, що бочки з водою на полях – постійно. Вона згадала минулорічний випадок, коли поле загорілося і працівники оперативно загасили все самотужки. Підтверджує, що у них працює чимало людей, які виїхали з прифронтових громад. 

Маричі обробляють поля в двох районах: у Запорізькому – 9000 га, та у Пологівському – 4000 га. Останній наразі наполовину окупований, інша частина – постійно обстрілюється, бо наближена до фронту. Раніше у Пологівському районі оброблялись 8000 га землі.

«Ми всіх працівників запитали, чи готові вони там працювати. В жодному разі нікого не змушували. Всі добровільно працюють. Ми там продукцію зібрану не зберігаємо, бо все розбите. Одразу вивозимо», – говорить Єлізавета.

Заступник начальника відділу пожежної безпеки та ринкового нагляду ГУ ДСНС України в Запорізькій області Сергій Мельник коментує, що збиральна кампанія розпочалась на Запоріжжі з 1 липня. Рятувальники проводять роботу з сільгосппідприємствами щодо забезпечення пожежної безпеки. В цьому році аграріям особливо дошкуляють ворожі «Шахеди», які полюють на комбайнерів та знищують гектари врожаю.

«Був випадок, коли ракета впала на поле. Не розірвалася, на щастя. Також за один тиждень два дрони-розвідники впали. На одному з них була назва «Рубєж», – розповідає Єлізавета Марич.

Дочекатися ціни

За словами аграріїв, цьогоріч найбільшою проблемою, якщо йдеться про природні умови, була засуха.

«Щодо економічної складової, то продукції менше в цьому році, й ціна буде вища. Ми чекаємо на нормальну вартість. Наразі за тонну рапсу дають 24 тисячі, а в минулому році – не більше 21 тисячі», – каже пані Ліза.

Додає, що на її підприємстві ще не рахували збитки, але зібрали менший урожай, аніж торік. Аби розрахуватись із пайщиками, вони беруть кредити, продукцію не поспішають реалізувати.

«Веземо зібраний врожай на склади. Єдине, що будемо продавати зараз – рапс, бо він не лежить довго, його до кінця серпня треба реалізувати. Адже потім на нього ціна впаде. Всі інші культури – пшеницю, горох, сочевицю – пізніше продаватимемо. До речі, ми сочевицю вперше посіяли, і нам сподобалося. Вирощувати легше, а ціна на 10 тисяч за тонну вище, ніж на горох», – говорить.

Аграрії не приховують, що сіяти, вирощувати і збирати з кожним роком війни стає дедалі складніше, але намагаються триматися. Запевняють, що без хліба не залишать ні регіон, ні країну.

Ольга Звонарьова, «Укрінформ»

Усі фото Дмитра Смольєнка