В The Guardian висловили свій погляд на створення єдиної армії ЄС

Прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес на початку цього року закликав до створення європейської армії, припускаючи, що цього разу континент нарешті може серйозно підійти до справи. Бюджети на оборону зростають. Загрози посилюються. США відвертаються. Здається, саме зараз настав момент. Але, звісно, це не так.

Попри політичні гасла, які дедалі впевненіше звучать як погрози, Європа, ймовірно, не стала ближчою до створення єдиних збройних сил, ніж була, коли Франція відкинула Європейське оборонне співтовариство у 1954 році. Проблема не в потенціалі. Європа, включно з Великою Британією, має близько 1,5 мільйона діючих військових і деякі з найуспішніших оборонних компаній світу. Проблема, як завжди, у політиці. А точніше у тому, хто керує, зазначає редакційна колегія газети The Guardian.

Німеччина, оголошуючи Zeitenwende (переломний момент) та закликаючи ЄС звільнити військові інвестиції від бюджетних правил, може претендувати на лідерство. Польща витрачає на оборону більшу частку ВВП, ніж будь-хто інший. Французи хочуть думати, що вони будуть першими в будь-якій черзі, але їхні односторонні інстинкти дуже глибокі.

Італія має промислові знання, але не має економічної ваги. Після Brexit Велика Британія будує відносини з військовими силами ЄС, але все ще вважає себе опорою НАТО. А балтійські країни? Вони не хочуть жодного європейського проєкту, який міг би налякати Вашингтон.

"Навіть визначити, що таке європейська армія, важко. Чи це буде єдина сила під прапором ЄС, що об’єднає 27 національних армій країн-членів у єдину? Чи щось більш гнучке, щоб зберегти нейтралітет Ірландії та Австрії? Чи це може бути менша європейська інтервенційна сила? Або спільна робота регіональних груп у новому форматі? Коротка відповідь полягає в тому, що ніхто не може домовитися ні про що, окрім розбіжностей", — вважає редакційна колегія.

Сварки можуть бути не найкращою відповіддю на дедалі більш наполегливу й непередбачувану поведінку російського гіганта. Повномасштабне вторгнення Москви в Україну зробило територіальну оборону нагальним питанням. Несподівано Європа згадала, для чого існують армії.

"Брюссель сподівається на відродження промисловості завдяки п’ятирічному плану переозброєння, який має зменшити залежність від американських компаній. Європейські фірми, як Rheinmetall і MBDA, збільшують виробництво, але поки не можуть досягти такого масштабу, як у США. Кожна країна хоче захистити свої власні компанії. Тому в Євросоюзі призначили спеціального комісара, який стежить за підприємствами, що роблять безпілотники, снаряди та ракети, а не безпосередньо за армією", — додають в газеті.

Іронія полягає в тому, що європейська армія вважається символом незалежності від США, але насправді тихо покладається на американські супутники, командні структури та боєприпаси. Багато європейських країн збільшили витрати на оборону, але вони ще не готові діяти самостійно.

"Створення об’єднаних сил вимагало б спільного суверенітету, єдиного командування та політичної згоди, якої наразі немає. Це може змінитися, але поки що Європа залишається залежною від нестабільного керівництва Вашингтона, хоча мріє про "стратегічну автономію"", — підсумувала редакційна колегія.

Раніше редакційна колегія газети The Times писала, що європейці ще не готові до об'єднаної армії. Але дії Трампа роблять цю можливість набагато менш нереалістичною, ніж вона була раніше.