"Х*хли у всьому винні, треба брати Слов'янськ": як Донбас виживає без води, а Кремль готує масове отруєння

З початку літа окупований Донецьк та агломерація перетворилися на міфічну пустельну планету Арракіс з фантастичної саги "Дюна", де головною цінністю була ВОДА. Рахуючи кожну краплю "священного ресурсу", місцеві жителі запасають її у пляшках, каністрах, чергують біля цистерн. В хід йдуть навіть численні відеозвернення про допомогу до Путіна Падишах-Імператора, втім, вгодовані хробаки окупаційної влади втамовують спрагу місцевих лише обіцянками. Як мешканці Донбасу виживають в цій антиутопії, що стала реальністю, дізнався "Телеграф".

Історія питання

Ситуація з водою на територіях окупованої Донеччини почала погіршуватись з початком повномасштабного вторгнення РФ. Водогін "Сіверський Донець – Донбас", який був головною водною артерією Донецька і агломерації, в результаті бойових дій був зруйнований.

Окупаційна влада намагалася вирішити проблему будівництвом нової лінії з Ростову (канал "Дон – Донбас"). Втім, ця альтернатива, за словами самих же окупантів, здатна забезпечувати не більше 30% від реальних потреб регіону у воді.

Справа погіршується обмілінням місцевих водосховищ та критичною зношеністю інфраструктури, через що значні обсяги води просто втрачаються на шляху до людей.

– Плюс до того відбувається несанкціонований видобуток вугілля відкритим способом. Розриваються траншеї і це фактично змінює рух джерел русел річок. І ті місця, де вода збиралася природним шляхом, зараз знищені, – пояснила в коментарі "Телеграфу" директорка Східної правозахисної групи Віра Ястребова.

Сукупність цих всіх факторів змусила окупантів вдатися до жорстких заходів: примусово згорнути подачу води для автомийок та промислових підприємств, а для звичайних людей ввести антигуманні графіки: чотири години вологи раз на три дні! Нагадує ще одну постапокаліптичну історію з франшизи "Шалений Макс", коли вода зубожілому люду подавалася в мізерній кількості за примхою оскаженілого володаря.

В пошуках вологи

Таку "щедрість" місцеві називають "днями води", втім, за словами самих донеччан, направду графіки геть не працюють.

– Всі сидять вдома з секундомірами й чекають, коли ж піде вода. По графіку написано, що вода повинна бути з 17 до 21 години. Та все це маячня! У когось починається раніше, у когось пізніше. Більш того, один будинок може мати воду по графіку, а сусідній може бути взагалі без води декілька тижнів. Тільки Аллах знає, як це все влаштовано, – розповідає "Телеграфу" мешканка окупованого Донецька Ірина.

Однак, навіть якщо по графіку на будинок і подається вода, то отримають її не всі мешканці.

– В багатоповерхівках всі квартири, які вище п'ятого поверху, взагалі можуть не бачити тієї води, які б там графіки не були. У нашому будинку на перші три поверхи вода дістає, а от через вулицю будинок, так вони постійно пишуть скарги, тому що навіть перші поверхи воду не бачать, – додає "Телеграфу" мешканець сусідньої Макіївки Анатолій.

Це змушує місцевих шукати воду по підвалах в системі водопостачання.

– У "водний" день верхні поверхи озброюються пластиковими пляшками та спускаються до підвалу. Там вода чомусь є. Ніхто не знає чому. Є теорія, що хтось повинен відкривати якісь засуви в підвалах, щоб вода йшла з підвалу по поверхах. Та десь вони перегнили, десь прикипіли… І всі бігають з'ясовують, що з тими засувами трапилось, – пояснює Ірина.

Найкмітливіші врізаються в систему водопостачання прямо в підвалах, приварюючи імпровізовані крани до труб.

– Це стара схема. Хтось ці крани виводить назовні будинку, однак більшість людей жадібні і закривають їх у себе в підвалах, – пояснює мешканка Донецька.

Районами окупованих міст курсують водовозки.

– Це вантажна автівка, яка приїжджає і стоїть у дворах три-чотири години. Місцеві, радісно кукурікаючи, біжать з відрами та пляшками і набирають воду. Але це вода, здебільшого, для фізично сильних, молодих людей. Пенсіонерка якась, ясна річ, більше однієї пляшки не донесе, – додає Анатолій.

Втім, ці всі поневіряння відбуваються у боротьбі за, так звану, технічну воду, адже ту рідину, що тече з кранів на окупованих територіях, вживати у їжу неможливо.

– Якість жахлива. Таку воду називають "кока-кола". Добре, якщо в осаді просто якийсь пісок, а іноді й невідомі субстанції трапляються: щось жирне. Не знаємо що це і намагаємося не думати. Одного разу взагалі синя (!) вода йшла з крану. Гарненька така, – іронізує Ірина.

З питною водою історія окрема. Дістати її ніде, окрім як купити, а за законами ринку, шалений попит при обмеженій пропозиції створює високі ціни. Та в окупації декларують будівництво такої собі подоби комунізму, відтак, місцеві гауляйтери встановили соціальну ціну на воду: 3,5 рублів за літр, при реальній вартості 5-7 рублів.

– Тому постачальники просто не привозять цю воду, мовляв, вони ж закуповували її, щоб продавати по п'ять рублів, то чому повинні працювати собі у збиток. Якщо ж питна вода і з'являється, то автомати і баки в магазинах дуже швидко спустошуються, – зазначає Анатолій.

Проживаючи в таких умовах, коли в коридорах та ванних кімнатах стоять натюрморти з пластикових пляшок, місцеві вимушені імпровізувати хто як може.

– Наприклад, майже під кожним кондиціонером стоять відерця: народ воду назбирує. За день літри три набереться. Ну котів, собак напоїти згодиться. Якщо дощ піде, то це радість. Люди призвичаїлись: обрізана у формі воронки пластикова пляшка на балконі, дощова вода туди збирається і через прилаштовану трубочку потрапляє у ємності в квартирі, – пояснює Ірина.

Інколи рятують джерела, на які місцеві мешканці натрапляють на околицях міст.

– Але, по-перше, про це особливо не кажуть, щоб менше людей знали. А, по-друге, ніхто ж не знає що це за такі джерела? Може каналізація туди якась тече, – додає жителька Донецька.

Дефіцит води, звісно ж, не оминув і окупований Маріуполь, який після тотального знищення, РФ намагається перетворити на вітрину "русского мира".

До "великої" війни в приморському місті за кредитні кошти уряду Франції планували побудувати нову фільтрувальну станцію, водозабори, провести розвідку нових джерел. За графіком, ці роботи повинні були завершитись якраз в липні цього року і містяни не відчували б браку якісної питної води.

Натомість, сьогодні тут все так само, як і в інших окупованих містах регіону: довжелезні черги біля водовозок, "кока-кола" з кранів (це якщо пощастить) і заклинання дощів. Щоправда, в рамках показового атракціону небаченої щедрості, Маріуполю допомагає типу місто-побратим Санкт-Петербург. Днями звідти пригнали аж три цистерни з водою: "Санкт-Петербург не залишить в біді город-побратим", – відрапортували в пропагандистських Telegram-каналах. Відстань від Санкт-Петербурга до Маріуполя понад 2000 км.

Буде гірше

Місцева окупаційна влада роздуває щоки, імітуючи турботу про населення в питаннях водопостачання, а "винними" у гуманітарній кризі, пропаганда призначила, звісно ж, Україну.

– Х*хли винні. А хто ж ще? Вони у всьому винні завжди і щоб не трапилось. Ну так легше жити. І фантазувати тут можна як завгодно. Дерево впало – х*хли винні, що не зрубали його 20 років тому. Води немає? Так це тому, що х*хли Слов'янськ не віддають. Деякі кажуть, що треба Слов'янськ брати і тоді буде вода. Хоча не певна, чи розуміють вони, що це ніяк не пов'язано, адже каналу вже немає. Кажуть, що побудують канал. Цікаво, через скільки? Років через 20? І ще це словосполучення "водна блокада" мене завжди так дратувало. Україна воду не дає. Цікаво, а що ж трапилось? Втім, "винних" хоч і знайшли, але ж легше не стає, а "вєлікая і могучая" якось не особливо поспішає допомагати, – зазначила Ірина.

За словами Віри Ястребової, наявний водний колапс на Донбасі – не просто гуманітарна криза, а спланований геноцид українців, які залишилися на окупованих територіях.

По-перше, зростає ризик інфекційних захворювань.

– Люди з калюж набирають воду для побутових потреб. І за повідомленням моїх джерел з окупованих територій, там зараз дуже велика кількість інфекційних захворювань. А зважаючи на те, що пріоритетом в наданні медичної допомоги користуються солдати окупаційних військ і відмовляють в медичній допомозі тим, хто не має російського паспорту, то українці фактично на межі виживання, – підкреслює Ястребова.

По-друге, відсутність води загрожує голодом і холодом.

– Зараз людям немає чим поливати городину. А багато хто виживав за рахунок того, що вирощував собі якісь овочі на зиму. До речі, про зиму: попереду опалювальний сезон. Величезне питання, яким чином вони будуть заповнювати систему і якою водою, – пояснює правозахисниця.

По-третє, в так званому, фейковому уряді "ДНР" цілком серйозно розглядають можливість безпечного використання шахтних вод (!) для потреб населення.

– Але ж користуватися цією водою не можна в будь-якому разі. Вона радіоактивна, там важкі метали і якщо людина вип'є цієї води, то хтось через декілька місяців помре, а хто через пару років від онкології. Вони пропонують отруїти людей Донбасу і позбутися їх таким чином. Та це й не дивно. Кремлю там не потрібні люди, не потрібні українці. Вони роблять все для того, щоб українці померли, – резюмувала Віра Ястребова.