«Ну там війна, а я тут». Онук легендарного Ступки розказав, як виживає в Америці

Актор Дмитро Ступка, онук відомого українського артиста Богдана Ступки, дав відверте інтерв’ю, в якому розповів про своє життя в США під час повномасштабної війни в Україні. За його словами, життя в США потребує щоденної роботи і схоже на життя у «країні рабів». Про це повідомляє «Главком» з посиланням на інтерв’ю Дмитра Ступки «З нуля».

Ступка заявив, що не бачить нічого поганого в тому, щоб жити своїм життям в Америці, поки в Україні триває війна. «Там війна тут життя, якби ну що що зробити?», – прокоментував він. Ступка додав, що він і його знайомі «допомагаєм, чим можем». Актор також висловив критику на адресу українських чиновників, стверджуючи, що «пів Верховної ради по Монако сидить», тоді як він «виживає в цій Америці».

Однією з головних причин, чому Ступка не планує повертатися в Україну, він назвав власну безпеку. Актор висловив побоювання, що може загинути від російських дронів. «Бо там війна там людей вбивають, от шахеди прилітають... і все, і Дмитра Ступки нема, ну це ж може бути таке», – сказав він, згадуючи новину про співака Тараса Тополю та його дружиною, в помешкання яких влучив російський «Шахед».

Описуючи життя в Америці, Дмитро Ступка назвав його «дуже-дуже дорогим» і таким, де «кожен сам за себе». За його словами, багато людей працюють на двох-трьох роботах. Він назвав США «країною рабів», оскільки в разі хвороби можна втратити все, включно з будинком.

Актор розповів, що бачив, як деякі знайомі відкривають бізнеси, пов'язані з медициною та страхуванням, зокрема хоспіси для людей похилого віку, алкоголіків та наркозалежних, які фінансуються страховками. Він також зазначив, що зараз живе в місті Глендейл, яке вважає безпечним і чистим.

«13 років без тебе, тату. Цифра вже двозначна, але відчуття все одно ніби це сталося зовсім недавно. Ти був для мене не просто татом, ти був першим прикладом, першим учителем – і в житті, і на сцені. Твій досвід, перемоги й поразки, твої поради  вони досі зі мною. Я несу їх не лише як спогад, а й як інструменти та інструкції – як жити в цьому світі», – написав він.

Остап зазначив, що всі ці роки без мудрості, гумору та завжди влучних слів батька даються важко.