"Так Рейган змусив СРСР до переговорів": що про погрози Трампа Путіну пишуть на Заході

Західна преса уважно стежить за діями Дональда Трампа щодо Росії. Президент США скоротив дедлайн свого ультиматуму Кремлю, пригрозив жорсткими санкціями, а також віддав наказ перемістити американські атомні підводні човни "поближче" у відповідь на погрози Дмитра Медвєдєва. Американські медіа аналізують, наскільки погрози Трампа можуть бути дієвими та намагаються оцінити масштаб проблем у російській економіці.

З іншого боку прослідковується реорганізація антизахідного блоку на чолі з Китаєм, який намагається віднайти нові шляхи відповіді на американський економічний тиск.

24 Канал проаналізував матеріали західних ЗМІ, щоб розібратися, як американці оцінюють погрози Трампа в бік Росії, чому удари США по Ірану зрештою не підірвали впевненості так званої осі зла, і як Китай може завдати західному ВПК несподіваного та болючого удару.

Трамп скоротив дедлайн ультиматуму для Кремля

Американське видання New York Post випустило редакційну колонку, фактично заяву видання до американського консервативного електорату США. В матеріалі під назвою "Трамп абсолютно правий, що скорочує Путіну час на вбивства" автори рішуче підтримали нову ініціативу Дональда Трампа щодо ультиматуму Росії, а точніше зменшення встановленого раніше дедлайну в 50 днів до 10 – 12.

При цьому видання не просто привітало рішення Трампа, а прямо звернулося до своїх читачів із поясненням, що путінський режим не заслуговує жодного "додаткового часу на роздуми", бо кожен новий день – це нові вбивства українців.

Рятувальники виносять тіло загиблого після удару Росії по багатоповерхівці в Києві / Фото EPA

"Скажений Влад" (Mad Vlad), як влучно описали Путіна редактори Post, ніколи насправді не прагнув миру, а справжня мета Кремля полягає у повному знищенні України. І саме тому 50-денний дедлайн, який Трамп раніше озвучив для укладення перемир'я, виявився не лише щедрим, а й небезпечним.

Москва банально скористалася цією паузою, щоб продовжити обстріли цивільних, тим самим випробовуючи межі терпіння Вашингтона.

У новій заяві Трамп скоротив цей термін і пригрозив жорсткими санкціями. Зокрема 100% митом для країн, які продовжують торгівлю з Росією. Видання називає це рішення "першим реальним кроком до тиску", який може змінити хід війни.

Путін говорить одне під час дзвінків, а потім влаштовує пекло в українських містах. Він блефує. І лише жорстка відповідь може зламати цей сценарій,
– пояснює NY Post.

Водночас у самій Росії вже лунають перші ознаки занепаду. Економіка "ледь тримається на ногах", зазначає редакція. І навіть якщо Кремль публічно висміює американські санкції як "театральні ультиматуми", фінансові показники Росії свідчать про зовсім іншу реальність.

В іншому матеріалі New York Post детально пояснює, чому загроза нових санкцій для Кремля вже не просто порожній звук. Офіційна інфляція в Росії перевищує 10%, а ціни на базові товари зросли в 3 – 4 рази з початку повномасштабної війни проти України.

Оборонний бюджет станом на сьогодні вже перевищує 40% від усіх державних витрат, суттєво скорочуючи інші видатки, здебільшого на соціальні потреби населення. Разом із цим падають і податкові надходження. Резерви стрімко тануть, а так званий Фонд національного благоустрою – такий собі урядовий резерв Кремля на "чорний день" – зменшився втричі: зі 110 мільярдів доларів до трохи більше ніж 30 мільярдів.

• На додачу до інших негараздів російська економіка стикається з банкрутством банків і сотень підприємств, а демографічна катастрофа та масовий відтік молодих фахівців за кордон лише підливає масла у вогонь. Один лише відтік кадрів з ІТ-індустрії поступово перетворюється на смертельний удар для технологічного суверенітету Росії.
• Енергетична галузь Росії також під ударом. Тарифний законопроєкт у Конгресі США, що передбачає 500% мита для країн, що купують російську нафту хоч поки й не ухвалений, але має повну двопартійну підтримку американського Конгресу. Отже, якщо Кремль проігнорує новий ультиматум Трампа, ця фінансова рана може стати фатальною.

Саме так свого часу Рональд Рейган змусив СРСР сісти за стіл переговорів. І якщо Путін не хоче миру добровільно, час змусити його через силу. Санкціями, ізоляцією та економічною катастрофою,
– підсумовує New York Post.

Переміщення американських субмарин: чому Трамп вдається до ядерних погроз?

Американська субмарина, здатна нести балістичні ракети / Фото Getty Images

На додачу до погроз посилити санкційний тиск на Москву, Дональд Трамп вирішив вже відверто зіграти в улюблену російську гру – тиснути на опонентів через ядерні погрози. Видання The Washington Post пише, що новина про рішення Дональда Трампа перемістити два американські атомні підводні човни ближче до Росії, стала несподіваним і гучним сигналом у розпал його ультиматуму. І хоча Пентагон відмовився коментувати такі дії, бо здебільшого це заведено тримати в секреті, сам президент США стримуватись не став.

Було озвучено погрозу… тож ми маємо бути дуже обережні,
– сказав Трамп.

Під "погрозою" Трамп має на увазі черговий допис Дмитра Медвєдєва, де той порівняв ядерні можливості Росії з постапокаліптичним серіалом "Ходячі мерці", та натякнув на наявність у росіян системи "Мертва рука" – програми автоматичного ядерного удару у відповідь, якщо потенційному ворогу вдасться знищити все російського командування.

У відповідь Трамп у своїй соцмережі написав, що направив підводні човни "про всяк випадок", бо заяви Медведєва були "дуже небезпечними".

Слова мають значення і часто ведуть до непередбачуваних наслідків. Сподіваюся, це не буде одним із таких випадків,
– додав Трамп.

Порівняння кількості атомних підводних човнів на озброєнні США та інших країн / Джерело Stastista

Водночас Медвєдєв не відступив, а продовжив грати свою улюблену роль онлайн-провокатора, заявивши, що Трамп "має пам'ятати, що Росія – не Ізраїль і навіть не Іран, а кожен новий ультиматум – це черговий крок до війни".

Та схоже погрози "експрезидента невдахи", як сам Трамп схарактеризував Медведєва, його не вразили. Президент США втрачає терпіння, і, за словами держсекратаря Марко Рубіо, Трамп розчарований, бо в особистих дзвінках Путін звучить миролюбно, а вже наступного дня обстрілює чергове українське місто. І поки Медведєв погрожує американцям в інтернеті, цілком реальні російські ракети продовжують вбивають людей на вулицях Києва.

Того самого тижня, коли Трамп пригрозив Кремлю субмаринами, Росія завдала одного з найбільш смертоносних ударів по українській столиці від початку року. В результаті загинула щонайменше 31 людина. Президент України Володимир Зеленський назвав це "підлим ударом" і закликав західних партнерів посилити тиск на Кремль, зокрема санкційний.

Скільки б Кремль не заперечував їхню (санкцій) ефективність, вони діють і мають бути ще сильнішими – щоб бити по всьому, що дозволяє цим ударам продовжуватись,
– зазначив Зеленський.

Згодом, ніби у відповідь Трампу, Володимир Путін заявив, що все розчарування в перемовинах виникає від "завищених очікувань" та знову оголосив свої вимоги для "довготривалого миру" з Україною. Вимоги, що передбачають фактичну капітуляцію України та виконання усіх максималістських прагнень Москви.

Вісь зла відновлює сили: чому удари США по Ірану не зруйнували антизахідну коаліцію?

Упевненість Володимира Путіна, попри всі погрози Дональда Трампа, дивує. Однак видання Bloomberg у матеріалі "Вісь зла не мертва – просто притихла" пояснює, чому противники демократичного світу перестають боятися американських і європейських погроз. Здавалося б, червень став важким місяцем для одного з головних союзників Росії – Ірану. Ізраїльські та американські ракети обрушилися на ядерні об'єкти режиму аятол по всій країні, не зустрівши жодного реального спротиву.

Іранському ППО не вдалося захистити Тегеран від ізраїльських ракетних ударів / Фото Getty Images

Росія, Китай і Північна Корея – держави, які нібито утворили неформальний антизахідний блок, обмежилися лише дипломатичними заявами протесту. Жодних реальних дій, жодної військової або економічної підтримки своїх союзників у Тегерані в момент атаки. Зовні це могло виглядати як крах концепції нового авторитарного альянсу, однак це враження оманливе, – пише Bloomberg.

На Заході цей блок називають CRINK – за першими літерами у назвах країн-учасниць, тобто Китаю, Росії, Ірану та Північної Кореї. Наразі це об'єднання не є формальним союзом, але, як зазначають експерти, попри різноманітність цінностей та бачення світу, де неосталінізм Кім Чен Ина об'єднується з неоцаризмом Путіна, а технологічний ревізіонізм Пекіна з ісламістським радикалізмом Тегерана, всі ці країни єднає спільна мета – протидія США та перебудова ліберального світового порядку.

До прикладу, Північна Корея вже відправила до 12 тисяч своїх солдатів для участі у війні проти України, а Іран стабільно постачає дрони та боєприпаси. Китай з них усіх найбільш обережний та замість прямих постачань зброї забезпечує Росію передовими технологіями подвійного призначення, а також активно скуповує російську нафту, забезпечуючи Кремлю валютну подушку. У відповідь Москва ділиться зі союзниками ключовими оборонними розробками. Китаю дістаються технології для зменшення шумності субмарин, Ірану – ППО та, ймовірно, винищувачі, КНДР – супутникові ноу-хау. Окрім того, Кремль допомагає готувати їх до можливих конфліктів у космічному просторі.

На рівні дипломатії CRINK уже діє як об'єднаний координаційний центр. Росія та Китай ветують будь-які санкції проти Пхеньяна, ігнорують ядерну програму КНДР, яку самі ж раніше засуджували. У Радбезі ООН вони регулярно прикривають одне одного, а рік тому Росія взагалі заблокувала продовження мандату з моніторингу північнокорейських ракет.

Та є й інші ознаки згуртованості, вже більш наявні. Мова про спільні навчання, зокрема 14 китайсько-російських операцій у морі, повітрі й кіберпросторі лише за минулий рік. Часто подібні маневри проводяться поблизу територій, де потенційно залишається можливість для прямого конфлікту із Заходом, на кшталт Південнокитайського моря, Балтії або Арктики.

Не варто забувати й про гібридні атаки проти західних держав, як-от кіберудари та повноцінні інфраструктурні диверсії.

На додачу, майже одразу після погроз Дональда Трампа перемістити атомні підводні човни США "поближче до території Росії", Москва та Пекін розпочали масштабні спільні військові навчання в районі Японського моря.

Китайсько-російські військові навчання можуть використовувати з метою демонстрації сили та міцності союзу між двома державами / Фото РосЗМІ

Утім, головне занепокоєння американських стратегів розкривається у сценарії так званого синхронного удару. Аналітики ставлять очевидне питання, "а що як Китай нападе на Тайвань, Росія на одного з членів ЄС та НАТО, КНДР – на Південну Корею, а Іран тим часом поцілить по Ізраїлю або Саудівській Аравії?" Пентагон наразі оцінює свої спроможності в здатності одночасно вести одну велику й одну малу війну. Справжня знервованість виникає, коли американське командування припускає, що цих війн одночасно може бути чотири.

При цьому рецепти стримування залишаються суперечливими. Одні пропонують вийти з Європи та Близького Сходу, щоби сконцентруватися лише на Китаї, інші ж мріють про "розкол" між Москвою і Пекіном. Але експерти називають це чистою фантазією, адже всі ці театри між собою пов'язані, а інтереси США присутні всюди.

Найпрагматичнішим підходом вбачається сценарій з посилення союзів з демократичними країнами та розширення впливу серед так званих країн-гойдалок – Індії, Бразилії, Індонезії, тобто тих, хто досі не зайняв повністю чиюсь сторону. Bloomberg підсумовує, що врешті в такому масштабному протистоянні перемагає той, у кого більше союзників.

Тиск через рідкоземельні метали: як Китай підриває спроможності західного ВПК?

Поки Росія штурмує українські міста, а Іран відновлює пошкоджені ядерні об'єкти, Китай веде власну, дещо тоншу війну – надзвичайно болючу для Пентагона. Видання The Wall Street Journal пише, що Пекін вдається не до прямого економічного тиску через торговельні мита чи санкції, а буквально блокує американським виробникам доступ до своїх рідкоземельних металів, які є невіддільними компонентами для двигунів, радарів, супутників та левової частки мікроелектроніки, без яких американська оборонка починає суттєво буксувати.

Працівники компанії Lockheed Martin працюють над збіркою винищувачів F-35 / Фото Пентагон

Видання зазначає, що Китай всіляко гальмує експорт критично важливих мінералів, зокрема самарію, германію, галію й антимонію, які використовують у ракетних системах, двигунах, дронах, оптичних прицілах та приладах нічного бачення. Деякі з цих матеріалів подорожчали в десятки разів, інші ж просто неможливо закупити за межами Китаю.

Один американський виробник дронів повідомив про двомісячну затримку поставок через брак магнітів, які традиційно постачалися з Китаю. Пекін не лише вимагає від виробника детальну звітність про те, куди саме підуть матеріали, а й блокує постачання для оборонної сфери США. Американські компанії масово отримують офіційні запити з Піднебесної, в яких ті вимагають надіслати фото виробів, креслення, імена покупців та підтвердження, що їхні ресурси не підуть на вироби ВПК.

Звісно, ми не збираємося надавати китайській владі таку інформацію,
– заявив віцепрезидент американської компанії ePropelled.

Та з проблемами стикаються не лише американці, адже серед імпортерів цих мінералів є також і українські компанії, зокрема виробники дронів. Деякі китайські постачальники зупинили постачання, отже, й замовлення на виробництво дронів також довелось відкладати. Китайський тиск виявився настільки успішним, що на сполох б'ють навіть великі оборонні корпорації. До прикладу, у Lockheed Martin попереджають, що винищувачі F-35 можуть залишитися без магнітів, а Leonardo DRS повідомили, що залишилась лише "страхова партія" германію, по закінченню якої на компанію чекає справжній виробничий колапс.

Щоб зберегти темпи постачання, потік матеріалів має відновитися у другій половині 2025 року,
– заявив гендиректор Leonardo DRS Білл Лінн.

У відповідь на китайський тиск, Пентагон запустив масштабну кампанію зі створення власного незалежного ланцюга постачання. Найбільша американська компанія з видобутку рідкоземельних елементів MP Materials отримала 400 мільйонів доларів на розширення роботи. Раніше Пентагон фінансував аналогічні проєкти в кількох американських штатах та навіть у Канаді. Утім, результатів варто очікувати не раніше кінця року, пише WSJ.

Однак ще одна проблема полягає в тому, що навіть стартапи, які мають необхідне обладнання, все одно залежать від китайської сировини, принаймні частково. Показовим став інцидент, що стався у квітні 2025 року, коли вантаж з антимонієм, який ішов з Австралії через китайський порт Нінбо, був затриманий на три місяці, а потім повернутий до Австралії зі зірваними пломбами.

Wall Street Journal зазначає, що більшість оборонних компаній США раніше перекладали закупівлю мінералів на субпідрядників, не усвідомлюючи повною мірою весь масштаб стратегічного ризику. Сьогодні ж великі гравці намагаються контролювати ці постачання самостійно, бо інакше "просто не буде з чого робити ракети".