Торгівельна угода ЄС-США: що втратить і виграє Україна

Рамкова торговельна угода між США та ЄС матиме різноспрямований вплив на Україну – позитивний у зовнішньополітичному та військовому вимірах і негативний в економічному. У новому огляді Економічного радника Київського Безпекового Форуму Вячеслава Бутка приведена експрес-оцінка такого впливу, а також окреслено проблему адаптації України до нового формату міжнародної торгівлі.

Однією з ключових умов торговельної угоди є зобов’язання Євросоюзу протягом трьох років закупити у США енергоресурси на суму $750 млрд – нафту, скраплений природний газ (СПГ), ядерні технології та паливо. Ця сума розрахована, зокрема, з урахуванням поступової відмови ЄС від закупівлі енергоносіїв із Росії.

За даними за 2024 рік, це може призвести до щорічних втрат Росії в обсязі $24,46 млрд (минулого року РФ експортувала до ЄС нафти й газу – трубопровідного та СПГ – на $23,7 млрд, а також ядерного палива на $0,76 млрд). Це суттєво зменшить фінансову спроможність РФ вести війну проти України.

Суттєве переорієнтування Росією своїх енергоносіїв на інші ринки є складним завданням через кількісну та цінову збалансованість світових енергоринків та можливостей конкурентів РФ збільшувати видобуток нафти та газу, а також виробництво ЗПГ. Додатково ускладнити це можуть нові санкції проти Росії в енергетичному секторі, суворе дотримання вже запроваджених обмежень, а також вторинні санкції щодо покупців російських енергоносіїв.

Згідно з умовами угоди, країни-члени ЄС зобов’язуються закуповувати військову техніку у США. У рамковій угоді не вказано точну суму, імовірно вона буде визначена в остаточному варіанті документа. Логічно припустити, що частина придбаної американської військової техніки призначатиметься Україні, що сприятиме посиленню її обороноздатності.

Водночас економічний вплив торговельної угоди США-ЄС на Україну буде переважно негативним. Зростання мит на продукцію з ЄС при її експорті до США може привести до скорочення її виробництва в європейських країнах. Зокрема, угода передбачає значне підвищення мита на європейські автомобілі при їх експорті в США (з нинішніх 3,5% до 15%), що може призвести до певного зниження виробництва авто в Європі.

Ці два фактори, у свою чергу, зумовлять зменшення попиту на українські товари, напівфабрикати, комплектувальні вироби та сировину, яку використовують європейські виробники на своїх підприємствах. Наприклад, підвищення мита на сталь матиме наслідком зменшення закупівлі європейськими компаніями в Україні як самої сталі (листового прокату для виробництва авто), так і залізної руди й напівфабрикатів для виробництва сталі (чавуну, феросплавів).

Ситуацію з залізною рудою погіршує також зниження світових цін: у першому півріччі вони впали на 16,6%, і прогнозів щодо їхнього зростання немає (через уповільнення економіки Китаю – найбільшого споживача залізної руди). Негативний вплив відчують і українські виробники автокомплектуючих: минулого року Україна експортувала до ЄС ізольовані проводи на $850 млн, значну частину яких використовують у виробництві автомобілів.

Також США отримали від ЄС поступки щодо розширення доступу американської сільськогосподарської продукції на європейський ринок. Це може спричинити посилення конкуренції з українською агропродукцією – зокрема щодо таких ключових для нашого експорту позицій, як кукурудза та соя.

Ще один важливий наслідок – зменшення обсягів експортних перевезень сталевої продукції, залізної руди, феросплавів, сільгосппродукції та агросировини залізничним транспортом України, що додатково ускладнить фінансову ситуацію «Укрзалізниці», яка вже в першому кварталі отримала 6,7 млрд грн чистого збитку.

Окремо слід зазначити: підписання торговельних угод США з ЄС і Японією, а також імовірне укладення аналогічної угоди між США та Китаєм, можуть означати демонтаж архітектури міжнародної торгівлі, побудованої на правилах Світової торгової організації. Це може стати початком переходу від універсальних норм до системи двосторонніх домовленостей.

Уряд України має терміново та глибоко проаналізувати ризики і переваги цього процесу, які витікають з ймовірного переходу міжнародної торгівлі на новий формат, можливо з акцентом на вже працюючі та заплановані до підписання двосторонні угоди про вільну торгівлю.