Факт. FPV-дрони - ефективна зброя ЗСУ

Як працює система донаведення на полі бою?

У сучасній війні головну роль в ураженні техніки та живої сили ворога відіграють не важке озброєння чи чисельність армії. Сьогоднішнє протистояння відбувається в технологічній площині — й на передовій стоять дрони. Швидкі, маневрені, оснащені новітніми системами, вони спостерігають, атакують, ведуть розвідку. Головне завдання — зробити ці апарати ще ефективнішими.

Обидві сторони конфлікту прагнуть удосконалити засоби ураження, зокрема FPV-дрони. Одним із ключових проривів стало створення систем донаведення — рішень, які дозволяють у режимі реального часу зафіксувати ціль і доставити дрон до неї, навіть у разі втрати зв’язку.

Чому це важливо?

Радіоелектронна боротьба — одна з головних загроз для будь-якого дрона. У результаті дії РЕБ безпілотник втрачає сигнал, стає «сліпим», втрачає управління, зависає, падає або збивається з курсу.

У пошуках способів нейтралізації дії РЕБ українські розробники почали активну роботу над створенням систем донаведення, які могли б частково або повністю нівелювати вплив радіоелектронного глушіння та підвищити ефективність FPV-дронів.

Розробкою систем донаведення з 2023 року займалися десятки команд. Сьогодні Україна вже має низку технологічних рішень, які успішно застосовуються військовими на фронті. Більше того, за оцінками технічного директора команди VGI-9, яка також розробила власну систему донаведення, рівень проникнення цієї технології наразі становить близько 10% і продовжує зростати.

Що таке система донаведення?

Системою або модулем донаведення називають програмно-апаратний комплекс, який дозволяє захопити ціль і довести дрон, ракету або будь-який інший засіб ураження до цілі в автономному режимі. Ключові завдання таких систем — уникнення впливу засобів РЕБ та підвищення точності ураження.

Наприклад, уже згадана система VGI-9 дозволяє вражати не лише статичні цілі, такі як бліндажі, техніка чи будівлі ворога, але й рухомі об'єкти на швидкості до 80 км/год. Це фактично означає вирок для всієї важкої техніки противника та його логістики.

Розгорнуте інтерв’ю з технічним директором команди VGI-9 про системи донаведення, їх переваги та перспективи, читайте тут.

Ланцюжок ураження ворожої цілі у випадку використання дрона з системою донаведення — досить простий. Оператор FPV-дрона запускає апарат і веде його до цілі. Після візуальної ідентифікації, оператор захоплює ціль у прицілі системи донаведення й одним натисканням кнопки на пульті активує відповідний режим. Завдяки машинному зору, дрон самостійно розпізнає ціль і продовжує рух до заданої точки.

Відео про роботу системи донаведення VGI-9: Система оптичного донаведення FPV дронів на ціль VGI-9 || Автопілот, круїз-контроль.

Побачив — зафіксував — вразив. А за потреби — скасував. За цим на перший погляд простим алгоритмом стоїть робота сотень інженерів і величезна кількість тестувань.

Додатковою корисною функцією системи, що також базується на технологіях машинного зору, є так званий «круїз-контроль» — режим, у якому дрон може рухатися на заданій оператором висоті та швидкості у визначеному напрямку. Цей режим активно застосовується для безпечного подолання зон, охоплених ворожими засобами РЕБ, забезпечуючи стабільний політ навіть в умовах радіоперешкод.

Чи є система альтернативою оптоволокну?

Російсько-українська війна стала боротьбою технологій, яка показала, що не існує єдиного універсального рішення з абсолютними перевагами чи недоліками, яких неможливо усунути.

Вже на початку 2024 року насичення лінії фронту системами РЕБ стало чинником, який суттєво знизив ефективність роботи як українських, так і російських дронів.

Попри те, що станом на квітень–травень 2024 року Україна вже мала відтестовані зразки систем донаведення, українські військові не поспішали із масовим впровадженням саме цієї технології. На думку команди VGI-9, обережне ставлення армії до систем донаведення значною мірою зумовлене великою кількістю сирих рішень, які розробники пропонували військовим на ранніх етапах розвитку технології.

Натомість із дронами на оптоволокні ситуація склалася інакше. Російська армія почала масово використовувати такі дрони у другій половині 2024 року. Значною мірою успіх операції з витіснення українських військ із Курської області — це результат дій підрозділів операторів дронів, оснащених саме дронами на оптоволокні, яким і досі немає повноцінної альтернативи з погляду захисту від РЕБ.

Дрони «з кабелем» не бояться РЕБ — вони працюють в умовах глушіння, виконують завдання та досягають цілей. Однак:

• їхнє виробництво суттєво підвищує загальну вартість дрона через використання котушки з оптоволоконним кабелем;
• сам кабель частково обмежує маневреність дрона, а оптоволокно часто пошкоджується під час польоту, що призводить до втрати дрона.

З погляду збереження маневреності дрона та його вартості, системи донаведення мають очевидні переваги. Навіть якщо здорожчання відбувається, то воно становить приблизно 100–150 доларів. А у випадку із системою VGI-9, яка вже встановлюється на популярні дрони, такі як «Вирій» та «Генерал Черешня», додаткові витрати майже не впливають на бюджет — зростання вартості дрона становить усього до 50 доларів.

Що на нас чекає в майбутньому?

Сучасна війна — це протистояння дронів. І перемогти в ньому можна лише за умови впровадження найновіших технологічних рішень. Основне завдання України сьогодні — масштабування інновацій, зокрема активне впровадження систем донаведення. Глобальна мета — оснастити системами донаведення 100% FPV-дронів, які допомагають знищувати ворога.

Окремою болючою темою залишається протидія навалі “Шахедів”. Кількість дронів, що щонічно атакують цивільну та військову інфраструктуру України, постійно зростає. За деякими оцінками, восени Україна може зіткнутися з атаками до 1000 дронів за ніч.

Одним з ключових інструментів протидії Україна обрала розвиток і масове впровадження дронів-перехоплювачів. У найближчому майбутньому системи донаведення можуть стати основою підвищення ефективності таких «мисливців» — дронів, що знищують ворожі безпілотники в повітрі. Це складне з технічного погляду завдання, але цілком реальне. Автоматичне перехоплення потребує миттєвого оновлення даних щодо цілі — її швидкості, напрямку та траєкторії руху.

Поки українські розробники шукають найефективніші технічні рішення, ми маємо виконати домашнє завдання №1: масштабувати впровадження систем донаведення та забезпечити ними всі ударні FPV-дрони. Наступний крок — адаптація цих систем для боротьби з повітряними загрозами.

Те, що вчора здавалося фантастикою, сьогодні вже стало реальністю. А завтра — може стати ключовим чинником нашої перемоги.