Італійські меми про російсько-українську війну: озброюй мене сильніше!

Допоки сміємося, маємо сили проживати всі випробування та пригоди, які дарує нам доля. Часом іронія — чи не єдиний спосіб зберегти крихку внутрішню рівновагу та не збожеволіти від усього, що трапляється навкруги. Не сміятися під час війни точно означає не дожити при здоровому глузді до Гаазького трибуналу для наших північних сусідів. А дуже вже хочеться побачити їх на лаві підсудних — усіх: від пожадливих базікал-пропагандистів до останнього солдата-мародера. 

Українці так оперативно створюють десятки мемів про будь-яку більш-менш значущу подію, що, на перший погляд, здається, всю хронологію широкомасштабного вторгнення можна відновити за по-справжньому смішними жартами. А над чим сміються іноземці, зокрема італійці, які спостерігають за нашою війною, м’яко кажучи, не зсередини?

Для багатьох із них це наче нетфліксівський серіал, що з незрозумілих міркувань подовжили на новий сезон. Звичайно, є люди емоційно та дієво залучені до війни. Але більшість має про неї досить фрагментарне уявлення, що базується здебільшого на телевізійних новинах, де з часом України все менше, та інтернет-дискусіях, що швидко спалахують, але вже на другий день змінюються запеклими обговореннями інших актуальних тем. 

Отже якими очима бачить наше сьогодення Італія? І чи розсмішать ці жарти безкомпромісну та язикату домогосподарку Антоніну? 

Антоніна вже писала,що виконавець пісні про просте щастя в келиху вина та смачному паніно пустився берега та нещодавно виступив у Росії. Італійці й самі іронізують над завзяттям, з яким Аль Бано розповідає про те, яка прекрасна російська публіка на чолі з Путіним. Одіозний співак просто не міг не стати частиною мему:

«Найбільш нищівна російська зброя: танк Т-14, зенітний ракетний комплекс С-500, винищувач СУ-57 та Аль Бано».

Проте іноземні меми бувають досить цинічними, якщо не сказати — жорстокими. Українцям вони можуть здатися абсолютно позбавленими емпатії та розуміння реальної ситуації. Зокрема, вони віддзеркалюють поширені наративи про те, що США та Росія воюють між собою, використовуючи Україну як полігон. Таким здається, наприклад, діалог Путіна з Байденом: 

« — Атакуй ти перший! — Ні, ти перший атакуй!»

Продовжує тему несамостійності України в ухваленні рішень та її «залежності» від США наступний мем: 

«Дональде, пробач, скинь мені потім мирні домовленості — цікаво на них глянути». 

Аби тільки Трамп не побачив цей мем, бо як почне листи щастя всім розсилати — не зупиниш!

Окремою категорію є давно відомі меми, адаптовані під російсько-українську війну. Досить популярним є мем з римським імператором, який складає іспит з географії та обіцяє кардинально переглянути світові кордони. Його осучаснена версія є такою: 

« — Владімір, яка столиця України? — Москва, пані вчителько. — Це неправильна відповідь. — Подивимось, пані вчителько».

В наступному мемі Зеленський із суворим виразом обличчя дивиться парад, присвячений італійському святу, Дню Республіки, і побачене його трохи вкурвлює:

«Подивіться на цих покидьків! Скільки в них ще є зброї!»

Частою гостею мемів про президента України є прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні. На одній з картинок обійми політиків супроводжуються імпровізованим діалогом: 

« — Ти мене озброїш? — Так! Дуже! — Наскільки ти мене озброїш? Ти завжди будеш мене озброювати? — Допоки мені скажуть це робити!»

Таке ось зізнання в коханні — не вічному, але войовничому.

Італія досить багато робить для України, зокрема для біженців: їм надано житло, право користуватися безкоштовною державною медициною, можливість навчатися, легально працювати... Але жартівники не оминули й тему тих, хто шукає в країні притулку. 

«Прихисти і ти українську біженку»,  — закликає мем. 

Наче «Квартал 95» втопили в просеко і на поверхні плаває «витончена» іронія. Що ж, по-перше, всі люди різні, у кожного біженця свої характер, виховання та історія. А по-друге, не треба заздрити красі українських дівчат.

Зустріч Зеленського з Дональдом Трампом на похороні папи Франциска в соборі Святого Петра через по-справжньому кінематографічну виразність мізансцени стала приводом для багатьох жартів в Україні та у всьому світі. Італія теж не пасла задніх. 

«А хіба чорного в тебе нічого не знайшлося вдягти?» — цікавиться в американського президента Володимир Олександрович. Немає миру під оливами та в гардеробі можновладців.

Деякі зі згаданих жартів можуть здатися українцям несмішними та навіть некоректними. Антоніні сміятися — як дурному з гори бігти, але й вона не те що б у захваті від багатьох мемів. Але до них варто ставитися як до ще одного підтвердження того, що в наших західних партнерів своєрідний, відсторонений, часто-густо досить егоїстичний погляд на війну.

Ніхто з них не заперечуватиме, що українці боряться за свободу та базові людські й демократичні цінності і роблять це не лише для себе, але й для всієї Європи. Та насправді більшість цікавить, чи порушує наша війна звичний ритм європейського повсякдення. І коли порушує, людям це відверто не подобається. Вони прагнуть якнайшвидше позбавитися цього дискомфорту.

Отже ще раз переконуємося: незважаючи на будь-яку підтримку Заходу, ми, українці, сам на сам з війною. Нам своє робить і не зупинятися. І частіше жартувати, сміятися, іронізувати, щоб цей довгий шлях був бодай трішки легшим та сповненим надії.