Місячний зонд NASA Lunar Trailblazer остаточно вийшов з ладу: місія офіційно завершена

Агентство NASA у своїй заяві повідомило, що 31 липня завершило місію Lunar Trailblazer – місячного супутника, який мав картографувати водні ресурси на поверхні Місяця. Контакт з ним було втрачено ще 27 лютого 2025 року, лише через добу після запуску.

Мета місії полягала у створенні високоточних карт розташування, форми та кількості води на поверхні Місяця, а також у дослідженні її динаміки з часом. Очікувалося, що ці дані підтримають майбутні роботизовані й пілотовані місії в межах програми Artemis, а також комерційні ініціативи, пов’язані з освоєнням супутника Землі.

Запуск Lunar Trailblazer відбувся 26 лютого о 19:16 за східним часом з Космічного центру Кеннеді (Флорида) на ракеті SpaceX Falcon 9 у рамках місії Intuitive Machines IM-2. Космічний апарат відокремився від ракети через 48 хвилин після старту та вийшов на траєкторію польоту до Місяця. Перший односторонній контакт було встановлено о 20:13 того ж дня, однак двосторонній зв’язок не вдалося встановити, що не дозволило провести необхідні коригування траєкторії та діагностику систем.

Отримані телеметричні дані свідчать, що сонячні панелі апарата були неправильно орієнтовані, що призвело до розрядки батарей і втрати енергопостачання. Упродовж кількох місяців команда місії в IPAC (Infrared Processing and Analysis Center) – науковому центрі NASA, розташованому у Каліфорнійському технологічному інституті, намагалася відновити зв’язок, залучивши радіоастрономічні обсерваторії та партнерські організації по всьому світу.

“Коли Lunar Trailblazer віддалявся далеко за межі Місяця, наші моделі показали, що сонячні панелі можуть отримувати більше сонячного світла, можливо, заряджаючи акумулятори космічного апарата до точки, коли він зможе увімкнути свій радіозв'язок”, – зазначив Ендрю Клеш, системний інженер проєкту Lunar Trailblazer у Лабораторії реактивного руху NASA у Південній Каліфорнії. “Підтримка світової спільноти допомогла нам краще зрозуміти обертання, наведення та траєкторію космічного апарату. У дослідженні космосу співпраця має вирішальне значення – це дало нам найкращий шанс спробувати відновити контакт”.

Наукове навантаження місії включало два ключові прилади, які так і не були введені в експлуатацію на орбіті Місяця:

• спектрометр Volatiles and Minerals Moon Mapper (HVM3), створений у JPL (Jet Propulsion Laboratory), призначався для виявлення та картографування води й мінералів.;
• Lunar Thermal Mapper (LTM), розроблений Оксфордським університетом за фінансування Британського космічного агентства, мав аналізувати температурні умови та склад порід і реголіту. 

“Ми глибоко розчаровані, що апарат не досяг Місяця, однак розроблені технології та команда, що зібралася, залишаються на найвищому рівні. Ці колективні знання та розроблені технології будуть перехресно запилювати інші проєкти, оскільки спільнота планетарних наук продовжуватиме роботу над кращим розумінням води на Місяці”, – прокоментувала Бетані Ельманн, головна дослідниця місії. 

Lunar Trailblazer обрано в рамках програми NASA SIMPLEx (Small Innovative Missions for Planetary Exploration), яка дає змогу малим науковим супутникам запускатися разом з основними місіями, знижуючи вартість. SIMPLEx-місії мають вищий рівень ризику через спрощене управління та наугляд, але водночас дозволяють тестувати інноваційні підходи до наукових досліджень у космосі.

Проєкт Lunar Trailblazer координувався Каліфорнійським технологічним інститутом, який керує JPL від імені NASA. JPL також відповідала за системну інженерію, навігацію, проєктування, забезпечення місії та один із приладів. Космічний апарат було виготовлено компанією Lockheed Martin Space, яка також підтримувала операції. Управління здійснювалося за участі Центру космічних польотів імені Маршалла, а вся місія входила до Програми дослідження та відкриття Місяця NASA.

“Хоча це не той результат, на який ми сподівалися, досвід місій, таких як Lunar Trailblazer, допомагає нам навчатися та зменшувати ризики для майбутніх, недорогих малих супутників для проведення інноваційної науки, поки ми готуємося до тривалої присутності людини на Місяці. Дякуємо команді Lunar Trailblazer за їхню відданість роботі над цією місією та навчанню, яке вона внесла в неї до самого кінця”, — підсумував Нікі Фокс, заступник адміністратора Управління наукових місій у штаб-квартирі NASA у Вашингтоні.

Нещодавно повідомлялося про загрозу так званих “місяцетрусів” – сейсмічних коливань, які можуть впливати на стабільність майбутніх баз на Місяці. Згідно з дослідженням низка підповерхневих розломів, зокрема в районі долини Таурус-Літтроу (місце посадки “Аполлона-17”), досі залишається потенційно активною. Навіть незначні сейсмічні події магнітудою близько 3,0 можуть призвести до зсувів і зміщення валунів, що створює ризики для майбутньої інфраструктури в межах програми Artemis.