Можемо повторити? Рік після Курської операції: чи можливий новий прорив ЗСУ на територію ворога

Курська операція ЗСУ розпочалася рівно рік тому, 6 серпня 2024 року. Вона стала визначною – вперше повномасштабна війна була перенесена на територію ворога. Підрозділи ЗСУ змогли прорвати оборону ворога та зайти глибоко в тил. За словами Головнокомандувача Сил оборони Олександра Сирського, українські військові контролювали понад 1300 квадратних кілометрів території Курської області.

"Телеграф" звернувся до українських військових експертів та оглядачів, аби з’ясувати, якими для України були результати цієї операції, наскільки масштабними були втрати росіян та знайти відповідь на питання: чи можливо для України повторити подібну операцію?

Етапи операції

Етап перший — прорив і розгортання наступу

ЗСУ раптово прорвали кордон у Курській області, захопили прикордонні пункти та десятки населених пунктів, у тому числі підступи до Суджі. Українські війська просунулися до 15 км у глиб РФ, прорвали дві лінії оборони й розширили контрольовану зону до понад 1000 км². У захоплених районах створено військові комендатури та буферну зону.

Етап другий — руйнування логістики та ізоляція району

Україна знищила основні мости через річку Сейм, відрізавши російські підрозділи в Курській області від постачання. ЗСУ завдавали точкових ударів по складах і командних пунктах, брали полонених і контролювали до 1250 км². Російські сили зазнали втрат, а українські війська закріпились у стратегічних районах.

Етап третій — російський контрнаступ і стабілізація

У вересні-жовтні Росія почала контрнаступ, повернувши частину населених пунктів. ЗСУ відповіли новими проривами, однак обидві сторони закріпилися на ключових позиціях. Лінія фронту стабілізувалась, бойові дії перейшли в позиційну фазу.

Етап четвертий — залучення КНДР і виснаження

Росія залучила до бойових дій війська КНДР — до 10 тисяч осіб. Північнокорейські солдати брали участь у масових штурмах, зазнавши понад 3 тисячі втрат. Україна продовжувала завдавати ударів по логістиці противника й брала північнокорейців у полон.

Етап п’ятий — відступ з Суджі і стримування

У березні-квітні 2025 року Росія здійснила масштабний наступ на Суджу. Після боїв ЗСУ залишили місто, відійшовши на західні позиції. РФ оголосила про повне витіснення українських військ із Курщини, однак ЗСУ заявили про продовження операцій. Лінія фронту зсунулася до прикордонних районів Сумщини, де почалися нові бої.

Якими були цілі України та чи вдалося їх досягнути

Курська операція стала не лише демонстрацією нових спроможностей Збройних сил України, а й зірвала наступ Росії на Сумському напрямку. Про це в коментарі "Телеграфу" розповів голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко.

За його словами, операція мала чітке військове завдання — відірвати наступ сил противника на Сумщині, і це було реалізовано.

"Противник готував свою військову наступальну операцію, яку він потім спробував втілити вже у 25-му році. І ми бачимо, наскільки неякісно. Ті сили, які готувалися в тилах противником для Сумського напрямку, були задіяні на Курщині", — сказав Тимочко.

На його думку, ця операція стала першим прикладом мобільної дії українських військ на території Росії, що продемонструвало якісно новий рівень дій ЗСУ.

"Маємо розуміти, що ті тисячі бомб, які впали на російські території, вони впали на російські території, а могли впасти на українські", — наголосив він.

Окрім військової складової, важливим наслідком стала деморалізація російського населення, яке, на думку Тимочка, виявилось неготовим до мобілізації і спротиву.

Крім того, не спрацював і наратив про "жорстоких українців", бо ЗСУ поводилися коректно на території РФ.

"Українські війська дуже толерантно себе поводили на території Росії. На відміну від російських солдатів, які мародерили і грабували своїх же співвітчизників. Є сотні відео прикладів, як самі росіяни виставляють пости — розграбоване своїх хат — і так кажуть: "Тут були російські солдати, українці не заходили взагалі"", — нагадав Тимочко.

Серйозною проблемою для російської влади стало й ставлення до біженців з Курської області — як з боку чиновників, так і з боку самих росіян.

"Російське населення почало конфліктувати між собою, і дуже негативне відношення до біженців з Курщини було в межах самої Росії настільки серйозне, що Путін змушений був зобов'язати місцеве керівництво переселяти цих біженців на окуповані території Запорізької області", — розповів він.

Це, за словами експерта, спричинило внутрішній конфлікт, публічні звинувачення в боягузтві та дезертирстві, що унеможливило використання ситуації для загальної мобілізації.

"Було багато публічних закликів самих росіян до тих, хто виїжджає з Курщини: "Чому ви не воюєте, такі скиглії, зрадники? Ми за вас не будемо захищати"", — процитував Тимочко настрої в російському суспільстві.

Він також наголосив на інформаційній цінності операції — українські сили отримали доступ до секретної документації російських силових структур.

"Величезна кількість документації ФСБ, яка була там, не була знищена, потрапила до рук українських військ. Українці отримали доступ до дуже серйозної, таємної інформації, зокрема силовиків, структур, агентурних мереж, внутрішньої інформації", — зазначив голова Ради резервістів.

Окрему увагу він звернув на падіння авторитету ФСБ і кадирівців після провалу в Курській області.

"ФСБ, яке відповідає за оборону російських кордонів, прикордонні війська, агентурна мережа — не змогли прорахувати і визначити підготовку українців до наступальної операції. Вони були спіймані по суті зненацька. А до "кадирівців", з того часу дійсно виникло ставлення як до TikTok-військ", — підкреслив він.

На думку Тимочка, наслідки курської операції тримаються досі — і всередині Росії, і в міжнародному сприйнятті.

"Світ побачив, що далі погроз застосування ядерної зброї Росія не піде і не пішла. І це дійсно збільшило престиж Збройних сил України", — додав він.

За його словами, операція ще не завершена — хоча ЗСУ нині не мають такого ж масштабу присутності, як на початку, проте залишаються на території Курської області.

"Цей досвід, який ми здобули — проведення військових операцій на території противника — він залишиться за нами. Він завжди буде використаний проти противника в найменш слушний для нього час. І це однозначно", — підсумував Іван Тимочко.

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що за рік в зоні відповідальності угруповання військ "Курськ" українські сили знищили або пошкодили 7236 одиниць озброєння та техніки РФ, включно з 211 танками, 1083 бронемашинами, 907 артсистемами, одним літаком і трьома гелікоптерами. Окупанти втратили понад 77 тис. військовослужбовців убитими й пораненими (із них близько 4 тис. – громадяни КНДР)

"Курська операція також забезпечила неоціненний гуманітарний результат: 1018 полонених російських військовослужбовців поповнили обмінний фонд, що вже дозволило нам повернути додому сотні українських воїнів, зокрема тих, хто перебував у полоні з 2022 року", – заявив Сирський.

Він додав, що наступальна операція на Курщині досягла більшості поставлених цілей, визначених вищим керівництвом держави.

Якою була міжнародна реакція та що Росія втратила

Операція викликала широкий міжнародний резонанс. Країни ЄС, США та Німеччина фактично підтримали дії України як легітимну самооборону, натомість авторитарні режими — Сирія та Північна Корея — засудили наступ. Китай зайняв нейтральну позицію, закликавши до деескалації.

Європейський Союз через речника Єврокомісії з зовнішньополітичних питань Петера Стано заявив, що "Україна має право на самооборону, включно з ударами по території агресора". Таким чином ЄС не бачить проблем у діях ЗСУ в межах Курської області РФ.

Німеччина в особі голови комітету Бундестагу з питань оборони Маркуса Фабера також підтримала дії ЗСУ. Фабер заявив, що не бачить жодних проблем з використанням Україною німецьких танків Leopard 2, навіть якщо це стосується операцій на території Росії.

США через кілька інституцій підтвердили суверенне право України самостійно ухвалювати рішення про військові дії.

У Держдепі США заявили, що уряд не був попереджений про наступ, але підкреслили: операція на Курщині — це "суверенне рішення України". Представниця Пентагону Сабріна Сінгх уточнила, що такий наступ "відповідає політиці США", а американська зброя може використовуватись у межах дозволу на захист української території від атак із боку Росії.

Координатор Ради нацбезпеки США Джон Кірбі різко прокоментував російські заяви про нібито причетність Заходу:

Китай зайняв стриману позицію. МЗС КНР закликало "всі сторони до деескалації конфлікту", зазначивши, що зона бойових дій не повинна розширюватися, а ескалації слід уникати.

Сирія, союзник Росії, 10 серпня назвала наступ ЗСУ на Курську область "терористичною атакою" та висловила "глибоку стурбованість".

Північна Корея 18 серпня заявила, що вважає дії України в Курській області "актом терору" і висловила підтримку Росії, назвавши її дії "захистом суверенітету".

Військовий експерт і колишній співробітник СБУ Іван Ступак вважає, що операція Збройних сил України в Курській області стала абсолютною несподіванкою для західних партнерів і викликала у них справжній шок. Про це він сказав у коментарі "Телеграфу".

"Я впевнений, що дійсно операція була повним сюрпризом для західних друзів", — заявив Ступак.

Він пояснив, що західна логіка стратегічного планування працює інакше, ніж українська. І вторгнення українських військ на територію Росії у сприйнятті ЄС і США могло виглядати як пряма передумова для ядерної ескалації.

"Уявіть собі просто: це зараз ми говоримо про неї: ну, зайшли в Курськ, побули там, вийшли. Але ж подивіться на це з точки зору європейців, американців. Вони ж міркують яким чином? Що може спровокувати Російську Федерацію на ядерний удар? І от саме вторгнення України в Курську область — це 120% вірогідності російського ядерного удару", — сказав він.

За словами Ступака, вторгнення вважається найвищим тригером у російській військовій доктрині. І хоча удари по російській військовій інфраструктурі відбувалися раніше, цього разу йшлося про наземну інвазію — а отже, реакція могла бути непередбачуваною.

"Це ж доктрина, це вторгнення, це удар. Тут пряма інвазія до Російської Федерації. Це, на думку європейців і американців, повинно було спровокувати дві речі. Перше — ядерний удар по Україні або по одній з країн Західної Європи", — пояснив він.

Другою очікуваною реакцією з боку РФ, за словами експерта, могло стати повномасштабне оголошення війни Україні та тотальна мобілізація.

"А друге — це оголошення війни Україні, тотальна мобілізація і все це перетворюється просто на світову м’ясорубку", — зазначив Ступак.

На його думку, кілька днів після початку операції Захід перебував у стані паралічу, не розуміючи, як реагувати і чим усе може завершитися.

Іван Ступак вважає, що операція ЗСУ в Курській області завдала серйозного репутаційного удару не лише по російській армії, а й особисто по Володимиру Путіну — в очах його партнерів, союзників і країн, які спостерігають за війною.

"Якщо ми кажемо за репутаційні втрати, то це втрати перед партнерами російськими. У першу чергу це ОДКБ — Білорусь, Вірменія, Казахстан — всі вони подивилися: "мда, ну, зрозуміло". Ясна річ, що ніхто нічого не скаже, бо від Росії всі залежать. Лукашенко залежить, Казахстан залежить, але всі висновки зробили", — сказав Ступак.

На його думку, навіть мовчання союзників не свідчить про відсутність реакції — навпаки, мовчазне спостереження є способом уникнути політичних ризиків у авторитарній системі, де критика Кремля суворо карається.

"Про Росію мова не йдеться. Поясню чому. Бо кожен, хто відкриває рота і каже: "Как так? Зайшли в Курськ, где ви все были?" — одразу ризикує сісти до в'язниці на тривалий період часу. Тому простіше нічого не говорити, не помічати, робити вигляд, що все добре. Як вони кажуть: "Не дивись на гору — і все буде окей"", — пояснив він.

Окрему увагу, за словами експерта, до операції приділили Китай та Індія — країни, які традиційно зберігають нейтралітет, але уважно стежать за балансом сил.

"Звісно, що дивився Китай, звісно, що дивилася Індія. А потім, коли росіяни все ж таки почали залучати Північну Корею до вибиття українців, я думаю, що Китаю й Індії так само прийшло розуміння, що Російська Федерація самостійно це питання витягнути не може", — зазначив Ступак.

Він додав, що оцінка ефективності самої операції — предмет для окремої дискусії. Проте іміджеві наслідки для Росії та особисто Путіна вже стали очевидними.

"Іміджево вдарило по Росії, по Путіну — за кордоном, це точно", — підсумував він.

Можемо повторити? Наскільки ймовірним є повторний прорив української армії на ворожу територію

Військова операція ЗСУ на території Курської області Росії, проведена у 2024 році, була стратегічно вивіреною і реалізована на високому рівні, але втрата політичного фокуса призвела до знецінення її результатів. Про це в розмові з "Телеграфом" заявив військовий оглядач Олег Старіков.

На його думку, будь-яка війна — це продовження політики, а тому саме політична влада формулює мету, а військові її реалізують. У випадку з Курською операцією ця зв’язка була порушена.

Він вважає, що у перші тижні наступу Україна здобула одразу кілька перемог — психологічну, інформаційну, тактичну і військову. Проте згодом результат було втрачено, бо влада не визначила, навіщо це було зроблено.

"Якби ми туди зайшли і через два тижні вийшли, або навіть через місяць, ми б зберегли всі ці перемоги. Але через те, що не було чіткої мети, все було спущено в унітаз. Вони очухались. Можна було просто вийти і перекрити кордон. І все. Сумську область росіяни б не чіпали, просто зайшли б у звільнену зону", — зазначив він.

Старіков пояснив, що операція такого рівня повинна мати не лише військову, а й чітко сформульовану політичну мету.

"Просто "іди туди, не знаю куди" — це не мета. "Зробіть щось, а потім доповісте" — це не мета. Такі цілі ведуть до поразки. Мета має бути конкретною: наприклад, відволікти війська противника від прориву до якогось стратегічного об’єкта, щоб він почав перекидати резерви. Або здобути для себе перевагу для дипломатичних переговорів, від яких ми нікуди не подінемось. Оце мета", — підкреслив він.

Оцінюючи потенціал для подібних операцій у майбутньому, Старіков визнав, що ресурсів для повноцінного повторення масштабної операції зараз бракує. Але тактичні дії — цілком можливі.

"Через два-три тижні, може через місяць, підготувати проведення операції на Брянщині, у Бєлгородській або навіть на кордоні Сумської області можливо. Тактичний рівень — це 5 кілометрів. Зайшли, пошуміли, розставили прапори, вийшли. І заявили, що Путін не командує, армія розвалюється", — пояснив він.

На думку Старікова, такі операції обов’язково мають супроводжуватися інформаційною кампанією — як в українських, так і в західних ЗМІ.

"Це серйозна річ — інформаційне забезпечення. Західні рупори мають підхопити цю історію. А поки росіяни тиждень будуть прокидатися й писати плани, ми вже вийдемо. Вони прийдуть — а там нікого немає. От навіщо це робиться", — додав він.

Водночас він застеріг, що без політичної координації подібні дії можуть обернутися ризиком.

"Є загроза, що якщо ми зайдемо на територію Брянщини чи Бєлгородщини, то росіяни теж зайдуть і створять буферну зону, відріжуть шматок у 5-10 кілометрів, як сталося з Сумською областю. І тоді доведеться вирішувати: що важливіше — воєнна необхідність чи політична доцільність", — підсумував Старіков.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що бійці Десантно-штурмових військ ЗСУдемонструють високий рівень майстерності в обороні, як це показали події в Торецьку на Донеччині, де ворог понад рік безуспішно намагається прорватися. Та справжнє призначення десантників — наступальні дії, у яких вони не мають собі рівних.