«Наш край» знову в сідлі. Чому Верховний Суд зняв заборону з партії Деркача та Сальдо?

1 липня 2025 року Верховний Суд скасував заборону на діяльність «Нашого краю» й воскресив партію «господарників і професіоналів». Касація, на відміну від першої інстанції, не побачила в програмі цієї політсили антиукраїнського спрямування. Зокрема Феміда заплющила очі і на підозрюваного в державній зраді екснардепа Андрія Деркача (нині сенатор Ради Федерації Росії), і на визнаних судом колаборантів – колишнього мера Рубіжного Сергія Хортіва та гауляйтера Херсонщини Володимира Сальдо, і на його «заступника» Віталія Булюка.

Крім них «Наш край» мав у своїх лавах і дрібніших прибічників окупантів. Проте в керівництві партії стверджують, що їх не більше, ніж в інших не заборонених політсилах. 

Рух «Чесно» дізнався, як судові рішення вплинули на діяльність партії в місцевих радах і що збирається робити політсила після скасування заборони.   

Судовий рік

Попри те, що «Наш край» створили ще у 2015 році вихідці з «Партії регіонів» (заборонена в Україні з лютого 2023-го), відсутні звіти про фінансування передвиборчої кампанії 2020-го, затримання голови політсили у 2022-му за можливе вимагання $2,5 млн за прохідне місце в списку на наступних виборах, судові проблеми усієї партії розпочалися значно пізніше. 

Так, 23 листопада 2023 року 17 із 26 депутатів Бобровицької міської ради Чернігівської області запустили маховик судових спорів щодо «Нашого краю». Тоді тамтешні обранці звернулися до центральної влади з проханням заборонити партію. 

За пів року Міністерство юстиції пішло до Восьмого апеляційного адміністративного суду з вимогою заборонити діяльність партії «Наш край» та передати її майно, кошти й інші активи у власність держави. У червні 2024-го колегія суддів позовні вимоги задовольнила, визнавши прямий взаємозв’язок між антиукраїнськими висловлюваннями та діяльністю окремих членів партії з позицією всієї політичної сили.

Тоді СБУ повідомляла про 15 таких зрадників. Пізніше до списку додавалися нововиявлені можливі колаборанти, про що писав рух «Чесно», проте суд їх вже не враховував.

Співголова партії «Наш край» Олександр Мазурчак у коментарі «Чесно» каже: «У нас було два звинувачення на цьому суді. Перше – про те, що є колаборанти від нашої партії на окупованій території. Але колаборанти є в усіх партіях і силових структурах.

А з якого моменту взагалі вважати, що людина колаборант? Коли є вирок. А жодного вироку на той час не було. Друге – ми не виключили їх з лав партії. Але до подання списків СБУ в суд ми про них і не знали».

Тож політсила з таким судовим рішенням не погодилася й подала апеляцію до Верховного Суду.

«Ми ніколи не були проросійською партією. Три з половиною роки йде війна, а «проросійська партія» не зробила жодної заяви на користь Росії, а навпаки з самого початку усі наші заяви спрямовані проти неї. З 2015-го року й донині ані СБУ, ані Мін’юст не знайшли жодного виступу, який був би на підтримку Росії», – стверджує Мазурчак.

1 липня 2025-го касація ухвалила постанову, якою скасувала попередню заборону партії. Суддя-спікер Касаційного адмінсуду у складі Верховного Суду Андрій Загороднюк у відповіді на запит «Чесно» пояснив мотиви колегії суддів так: «Верховний Суд констатував, що Мін'юст, як і Служба безпеки України, матеріали якої були покладені в основу позову, не узгодили законодавчо визначені обмеження діяльності політичної партії з безпосередніми діями політичної партії «Наш край» та доданою доказовою базою».

Більшість із суддів колегії (двоє висловили окрему думку) вирішила не урівнювати всіх представників партії й осіб, що балотувалися від неї, до частини проросійських партійців. Ба більше, судді також не побачили антиукраїнської позиції і в партійних документах:

Для суду колабораціонізм окремих членів партії на окупованих територіях – непропорційна причина для ліквідації усієї партії.

Так служителі Феміди поставили крапку, адже ця постанова оскарженню не підлягає.

Двотисячний легіон 

А партії є що втрачати. На парламентських виборах 2019 року нардепами від «Нашого краю» стали Антон Кіссе, Валерій Давиденко (був знайдений мертвим з вогнепальним пораненням голови у власному офісі) та Сергій Шахов. 

Крім того, Борис Приходько й держзрадник Андрій Деркач пройшли у Верховну Раду теж від цієї політсили як безпартійні. 

«Наш край!» традиційно орієнтувався на місцеві вибори й посів сьоме місце по країні, отримавши 1937 мандатів у місцевих радах. Однак порівняно з 2015-м кількість її депутатів зменшилася втричі. 

Найвищий рівень підтримки у «Нашого краю» був в Житомирській, Луганській, Миколаївській, Сумській, Херсонській і Чернігівській областях. Приміром, в останній партійці отримали 290 мандатів.

Під час чинного скликання жодного «нашокраївця» немає лише в радах на Волині й Івано-Франківщині. У решті областей бодай в одній із місцевих рад присутній хоча б один представник цієї політсили. Наприклад, на Тернопільщині четверо депутатів «Нашого краю» потрапили до Почаївської міської ради (єдиної в області, де є представники цієї партії), на Рівненщині троє – до Корецької міської й стільки ж пройшли в Кобеляцьку міськраду на Полтавщині.

Удруге стати «партією мерів» на виборах 2020-го «Нашому краю» не вдалося. Її представники очолили лише кілька міст із населенням понад 50 тис.: Микола Нога – Шостку (Сумська обл.), Володимир Москаленко – Коростень (Житомирська обл.) і Сергій Хортів – Рубіжне (Луганська обл.).

Натомість понад пів тисячі «нашокраївців» стали депутатами міськрад. Найширше представництво партія має на Сумщині. Змогла провести 84 своїх представників в 10 з 15 рад цього рівня. Подекуди навіть одержала відносну більшість. Наприклад, у Кролевці, Путивлі, Глухові та Хутір-Михайлівському. 

А от Суми, як і більшість обласних центрів, «нашокраївцям» підкорити не вдалося. По четверо представників партії пройшло в Миколаївську та Чернігівську міськради, ще троє – в Кропивницьку. Так само по троє депутатів отримали обидві районні в місті Кропивницькому ради: Подільська й Фортечна, а в Херсоні – Дніпровська. 

У Чернігівську міську раду пройшло четверо представників партії: Віктор Бистров, Наталія Рашина, Марія Родикова й Олександр Луценко, який очолив фракцію. «Чесно» сконтактувало з помічником депутата, проте йому, чомусь, не вдалося зв’язатися з шефом. Тож пояснення про причини не зовсім активної минулорічної роботи цієї політсили в раді ми не отримали.

Згідно з даними міськради, усі депутати фракції «Нашого краю» пропустили шість із семи засідань сесій у 2024 році. Четверо прийшли в залу лише 20 грудня, коли звільняли з посади секретаря міськради і в.о. міського голови обласного центру Олександра Ломака. У 2023-му ці обранці теж не надто переймалися депутатською роботою. Віктор Бистров із 10 сесій пропустив шість, Олександр Луценко й Наталія Рашина були відсутні на семи засіданнях, а Марія Родикова з’явилася лише на одному. 

Згідно із законом, відсутність депутата протягом року більше ніж під час половини засідань сесій або постійної комісії, до якої він належить, є підставою для відкликання його виборцями. І партії можуть застосовувати імперативний мандат, щоб відкликати тих депутатів, які пропускають засідання або ж неякісно виконують представницьку функцію.

У Миколаєві ж фракції взагалі не створювали. Згідно з регламентом міськради, щоб її сформувати, повинна бути група з щонайменше п’яти депутатів. А «Наш край! завів лише чотирьох: Сергія Кантора, Ганну Норд, Рустамджана Садрідінова й Андрія Туріцу. В коментарі «Чесно» останній зазначив, що заборона й подальше її скасування партії на роботу в раді не вплинули.

Натомість у Кропивницькій міській раді фракція є. Складається з трьох депутатів на чолі з Андрієм Табаловим: «Діяльність осередків партії дуже відрізняється. Наш Кропивницький осередок завжди був проукраїнським, і допомагав фронту ще задовго до 2022 року. 920 членів партії вступили до ЗСУ, 66 депутатів пішли захищати країну. Наприклад, мій колега по фракції у Кропивницький міській раді Валерій Шутка». 

Довга черга на люстрацію

Під час суду «Наш край» обрав вичікувальну позицію. А тепер на партію чекає генеральне прибирання: «Доки йде війна, всі партійці націлені на щонайшвидшу перемогу: хто воює, хто робить дрони, хто волонтерить. Ми збираємося проаналізувати, хто ж у нас залишається в партії, скільки людей залишилося на окупованій території, хочемо зробити чистку. Усіх зрадників, щодо яких нам будуть надходити дані від людей, правоохоронців, з преси, автоматично видалятимемо», – запевнив Олександр Мазурчак.

Роботи буде чимало. Щонайменше необхідно позбутися людей, про яких раніше вже повідомляла СБУ, й на чиїх іменах базувало свою позицію в суді Мін’юст.

Перша в черзі на люстрацію фракція в Херсонській облраді. Тут було найменше представників «Нашого краю» серед облрад – семеро, але які «яскраві». Станом на кінець липня 2025-го на сайті міститься список із шістьох депутатів цієї політсили, адже в серпні 2021-го помер Микола Дмитрук. Чоловік неодноразово ставав обласним обранцем і навіть був народним депутатом України VII скликання. У національний парламент пройшов від Партії регіонів, в раду Херсонщини – від «Нашого краю». Його вдова Олена Дмитрук, за інформацією медіа, у 2023-му брала участь у праймеріз партії «Єдина Росія» на окупованих територіях Херсонщини. 

У співпраці з росіянами засвітилося ще кілька херсонських «нашокраївців». Так голова фракції Віталій Булюк отримав підозру в державній зраді ще 11 травня 2022-го. Офіс генпрокурора звинувачував Булюка в співпраці з ворожою армією та спецслужбами на тимчасово окупованій території й у сприянні загарбникам під час захоплення міськради Скадовська. Вже за тиждень проти нього партія розпочала процедуру відкликання.

12 грудня того ж року невідомі підірвали автомобіль Булюка. Водій загинув, а його поранило. Наразі держзрадник обіймає керівну посаду в окупаційній владі. Зокрема виступає на телеканалах як «перший заступник голови уряду Херсонської області» (права рука держзрадника Володимира Сальдо). 

Підозру в колабораційній діяльності 2024-го отримала і його дружина Олена Булюк. Підприємства жінки працюють на окупованих територіях. 

За повідомленнями ЗМІ, зареєстрував свої агропідприємства за російськими законами й Олександр Синенко. Журналісти знайшли в російському Єдиному держреєстрі юридичних осіб кілька фірм, що належать депутату. 

Світлану Межерицьку СБУ арештувала очно. В березні минулого року її затримали в Херсоні. Жінці загрожує до 10 років за ґратами. Слідчі стверджують, що під час окупації міста за особистої протекції гауляйтера Сальдо колаборантку призначили очільницею так званого «Управління охорони здоров’я» в складі місцевої окупаційної адміністрації РФ. Вона організувала переобладнання захоплених лікарень під військові шпиталі для окупантів. 

Але є серед депутатів Херсонщини від «Нашого краю» й зовсім інші люди. Наприклад, директорка онкодиспансеру Ірина Сокур. Жінка розповіла, що понад 70 днів окупації прожила в лікарні, а коли отримала від загарбників пропозицію співпраці, то вирішила залишити місто. Керувала медустановою дистанційно. А повернулася після деокупації.

Генеральне прибирання облрад

Очевидно, що почати чистку «Нашому краю» найліпше з обласних рад. Діяльність депутатів як на долоні, а їх самих не надто багато – 43. 

Так, виборчий список до Сумської очолював держзрадник Андрій Деркач. 

На той час чинний парламентар був «козирем», що допомагав партії зібрати голоси виборців. На тягар для партії він перетворився у 2021-му, коли США назвали його «російським агентом» та запровадили щодо нього персональні санкції. Персоною нон ґрата в Україні Деркач став після повномасштабного вторгнення. Відтоді нардеп не був на жодному із засідань Верховної Ради. У 2023 році НАБУ і САП скерували до суду справу проти нього щодо держзради й незаконного збагачення. Тоді ж його позбавили українського громадянства. Втім, вироку немає й досі. 

«Ми його виключили з політради на самому початку війни за те, що він втік з України. Тоді ще не було кримінального провадження щодо нього. Він у партії не був, заяву в партію не писав, членський квиток не отримував, членських внесків не сплачував», – каже Мазурчак.

Усього до Сумської облради за списками «Нашого краю» потрапило восьмеро обранців. Голова фракції – Євген Южаков. На контакт із журналістами чоловік вийти не забажав: повідомлення читав, проте залишав їх без відповіді. Його сторінка в Facebook активна, проте на ній переважно розклад футбольних матчів, шеринг дописів ОВА й облради, а ще пости про роботу «Путивльводоканалу», який він очолює. І, звісно, репости сторінки мера Путивля Костянтина Гаврильчука. А от чіткого засудження російської агресії знайти не вдалося. 

Досить цікавий допис облорганізації за тиждень до повномасштабного вторгнення. У пості йдеться про сесію, під час якої виділяли додаткові кошти на безпеку області. Фракція голосувала «за», проте доцільності як керівник фракції, так і його заступник Валентин Добров не вбачали. 

У Чернігівській облраді фракцію теж не розформували. До її складу входить дев’ятеро депутатів на чолі із Сергієм Баришовцем. Першим номером у партійному списку до облради на останніх місцевих виборах йшов чинний нардеп Борис Приходько. До речі, його помічниця Тетяна Олешко стала депутаткою цієї ради лише у 2024-му й одразу потрапила в низку скандалів із автомобілем, який хотіла конфіскувати САП. 

Найбільша фракція «Нашого краю» є в Миколаївській обласній раді. До кінця червня минулого року її очолював Юрій Кормишкін, відтак склав повноваження через особисті причини. А вже в жовтні 2024-го НАБУ й САП повідомили про підозру в недостовірному декларуванні на 20 млн грн його дружині – народній депутатці від «Слуги народу» Ірині Кормишкіній. У лютому цього року жінка склала мандат, а в березні подружжя визнало свою провину. 

Нині ж на чолі фракції перебуває Надія Іванова. Своїх колег вона називає «патріотами», а судову справу про заборону партії «політичними інсинуаціями»: «Для нас за цей рік нічого не змінилося – ми як працювали, так і працюємо. У фракції є депутати, які за цей рік склали мандати, але зовсім із інших особистих причин, що не пов’язані з судами. Вони залишаються на зв’язку, залишаються в команді, але зараз не є депутатами». 

За рік у судах депутатський склад «Нашого краю» і справді не зазнав значних змін. На відміну від фракцій ОПЗЖ в місцевих радах, які після заборони партії розформувалися миттєво, «нашокраївці» не поспішали. Виняток – у Житомирській облраді. Наступного ж дня після рішення суду тамтешня фракція оголосила про розпуск. Тоді заступник голови облради Олег Дзюбенко, який вийшов із цієї групи ще 2021-го, пояснював рішення небажанням місцевих депутатів відповідати за дії та слова партійців з інших регіонів чи керівництва політсили. Так восьмеро депутатів стали позафракційними. 

«Якщо вони понаписували заяви про вихід з партії, з фракції чи склали мандати, то згідно із законом, вони повернутися вже не можуть. Але ми розглядаємо варіант «підтягнення» нижчих у списках кандидатів на вакантні місця в радах», – пояснює подальші дії політсили Олександр Мазурчак.

Крім того, в арсеналі партії залишається потужна зброя – імперативний мандат. Згідно з законом, невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням передвиборної програми місцевої організації партії, від якої його обрано, є підставою для відкликання. І зробити це має сама партія. «Наш край» процедуру успішно випробовував у Чернігівській облраді, позбавивши повноважень Григорія Данька. 

Над реабілітацією свого імені партії доведеться активно попрацювати. Одне судове рішення не може стерти всі гріхи минулих років. Інструменти партійці мають, і незабаром можна буде оцінити, чи справді «Наш край» переймається своєю репутацією, а чи змарнує другий шанс, який подарував йому Верховний Суд. 

Наталка Бахамент, рух «Чесно»