Праздник для Хорватии, преступление для Сербии: почему на Балканах ожидают новую войну

5 серпня Хорватія відзначає найважливіше державне свято – День перемоги та вдячності Батьківщині і День хорватських захисників.

Це свято встановлене на згадку про ключову переможну військову операцію Вітчизняної війни – війни Хорватії за незалежність, про операцію "Буря", яка завершилася 5 серпня 1995 року звільненням міста Книн, столиці самопроголошеної "Республіки Сербська Країна".

30-та річниця цих подій показала, що проблеми, які призвели до війни у 1990-х, нікуди не поділися.

Сербія досі вважає злочином відновлення Хорватією територіальної цілісності.

І посилюючи свою армію, не приховує: вона робить це для того, щоб не допустити повторення подій 30-річної давнини.

Як Хорватія повертала території.

Військово-поліцейська операція "Буря" розпочалася 4 серпня 1995 року о п'ятій годині ранку, а до 7 серпня, всього за 84 години, хорватська армія звільнила майже 11 тисяч квадратних кілометрів окупованої території – близько п'ятої частини сучасної Хорватії.

200 тисяч хорватських солдатів і поліцейських були задіяні на полі бою довжиною понад 600 кілометрів – від західної Славонії до південної Далмації.

242 захисники загинули, двоє вважаються зниклими безвісти, 1430 – отримали поранення.

В результаті "Бурі" площа "Республіки Сербська Країна" була скорочена до територій у Східній Славонії, на сході Хорватії вздовж кордону з Сербією.

Цей регіон – Хорватське Придунав’я (зокрема, місто Вуковар, яке стало першим великим хорватським містом, захопленим сербсько-югославськими військами у 1991 році) – був повернутий під контроль Загреба в результаті процесу мирної реінтеграції за участю ООН, який тривав з 1996 по 1998 роки.

Операція "Буря" проходила під загальним керівництвом президента Хорватії Франьо Туджмана.

Безпосередніми керівниками були начальник Генерального штабу генерал Звонимир Червенко та ще кілька воєначальників, серед них – генерал Анте Готовина.

Спеціальну поліцію очолював генерал Младен Маркач.

Гаазький трибунал у 2000-2001 роках висунув обвинувачення проти Готовини та Маркача.

Генералів затримали та відправили до Гааги.

Через десять років двох генералів визнали винними у.

переслідуванні, вбивстві, депортації та інших злочинах проти сербів під час операції "Буря" 1995 року.

Готовину та Маркача було засуджено до 24 та 18 років ув'язнення.

Хорватію охопила хвиля протестів.

Сотні тисяч людей виходили на мітинги, вимагаючи звільнення національних героїв, вся Хорватія була обклеєна плакатами на підтримку генералів.

У листопаді 2012 року Апеляційна колегія Гаазького трибуналу виправдала Анте Готовину та Младена Маркача, після чого їх звільнили.

Уряд Хорватії відправив за героями війни спеціальний літак, а на аеродромі в Загребі генералів зустрічав особисто тодішній прем’єр-міністр і нинішній президент країни Зоран Міланович.

Так Хорватія отримала остаточну перемогу у війні.

Натомість у Сербії рішення Гаазького трибуналу викликало очікуване обурення.

Тодішній прем'єр-міністр і нинішній міністр внутрішніх справ Сербії Івіца Дачич тоді заявив, що виправдувальний вирок "підтверджує думку тих, хто каже, що Гаазький трибунал не є судом, і його єдина мета – виконання заздалегідь визначеного політичного порядку денного".

В керівній (і тоді, і тепер) Сербській прогресивній партії заявили, що дуже розчаровані.

"Це рішення показало, що Гаазький трибунал, зрештою, частіше приймає політичні, а не юридичні рішення.

Ми розчаровані ставленням міжнародних інституцій до сербського народу, ігноруванням фактів та неповагою до жертв "Бурі", найбільшого злочину, скоєного в сучасній Європі з часів Другої світової війни", – йшлося у заяві.

Тодішній і нинішній президент Республіки Сербської (Боснія і Герцеговина) Мілорад Додік назвав вирок "ганебним і принизливим рішенням для всіх жертв, для всіх сербів".

У Сербії та Республіці Сербській 4 серпня, день, коли розпочалася операція "Буря", відзначається як День жалоби.

"Сербія стає все сильнішою і сильнішою".

Цього року відзначали 30-ту річницю "Бурі".

У Хорватії 31 липня відбувся наймасштабніший за всю історію країни військовий і військово-морський парад.

Понад три тисячі учасників та 500 одиниць техніки пройшли Вуковарською вулицею Загреба.

Окрім Збройних сил, у параді взяли участь представники Міністерства внутрішніх справ, Управління цивільного захисту, Хорватської гірсько-рятувальної служби, Хорватської асоціації пожежників, хорватські ветерани та історичні підрозділи.

Найбільш емоційною і символічною частиною був початок параду, коли хорватські ветерани передали величезний державний прапор, який майорить на Книнській фортеці з 5 серпня 1995 року, молодим курсантам Збройних сил та Міністерства внутрішніх справ.

Проте ювілейна дата показала, що конфлікт досі не завершений.

Наступного дня після хорватського параду балканська редакція одного з європейських медіа опублікувала статтю під заголовком "Чи Сербія все ще загрожує Хорватії?".

Хоча сербські аналітики розказували журналістам, що Хорватії, країні НАТО, нема чого боятися, вони все ж згадали, що в Сербії вже запланований свій військовий парад, який виглядає саме як відповідь на святкування 30-ї річниці "Бурі" в Хорватії.

"Найпотужніший парад у Сербії та колишній Югославії" намічений на 20 вересня.

За словами аналітиків, ця дата не є знаковою для сербської історії, і тому, очевидно, демонстрація військової сили організовується виключно для реклами досягнень нинішньої влади у розбудові армії.

З одного боку, це меседж для внутрішньої аудиторії – мовляв, бачите, як ми турбуємося про велич Сербії!.

З іншого – це послання у зовнішній світ про те, що сучасна Сербія краще підготувалася до будь-якої гіпотетичної "Бурі" або операції "Союзна сила" (Operation Allied Force – повітряна операція НАТО проти Союзної Республіки Югославія в період з 24 березня по 10 червня 1999 року, яка поклала край війні в Косові)".

Останню тезу не приховують у Белграді.

"Сербія стає все сильнішою і сильнішою, і 20 вересня ви зможете побачити в Белграді, яку армію ми створили для народу.

Ми нікому не погрожуємо, наша сербська армія служить для захисту нашого народу та нашої країни і не нападатиме на когось іншого", – заявив президент Сербії Александар Вучич 3 серпня під час масштабного заходу, організованого в пам'ять про "кримінальну акцію "Буря".

День "пам'яті всіх жертв та вигнанців" унаслідок "злочинної операції "Буря" відзначався у Сремських Карловцях під назвою "Oluja je pogrom – Pamtimo zauvek" ("Буря – це погром, ми пам’ятаємо вічно") за участю президента Сербії Александра Вучича та президента Республіки Сербської Мілорада Додіка.

Високопосадовці під проливним дощем зверталися з трибуни до десятків тисяч сербів, які прибули в маленьке містечко на правому березі Дунаю спеціально для участі в цьому заході.

У своєму виступі Вучич згадав не тільки про "трагедію країшників" – мешканців "Республіки Сербська Країна", але і про Косово, про Чорногорію, про недавній вирок проти президента Республіки Сербської Мілорада Додіка, причому в контексті вироків Гаазького трибуналу щодо Радована Караджича та Біляни Плавшич (які у воєнний час обіймали посаду президента РС, але були визнані воєнними злочинцями).

Головний меседж Вучича: Сербія сьогодні сильніша, ніж 30 років тому, і здатна краще захищатися.

"Вони зробили це (операцію "Буря"), коли Сербія була слабкою.

І сьогодні я кажу, що ми намагатимемося розвивати дружні стосунки, але ми довіряємо собі та своїй родині.

Ми збережемо мир і стабільність, але ми будемо сильними та зможемо захистити нашу країну набагато краще, ніж нам це вдавалося 26 і 30 років тому.

Сербія стає все сильнішою і сильнішою, і вже 20 вересня ви зможете побачити в Белграді, яку народну армію ви створили", – сказав Вучич.

* * * * *.

Принциповий момент: цей наратив не є ідеологічною "накачкою" авторитарного лідера Сербії, а відображає суспільні настрої.

Студенти, які вже більш ніж пів року протестують проти влади Вучича, у ці дні заявили, що їхній обов'язок – бути поколінням, яке відкине "дешевий пафос" і пам'ятатиме "Бурю" не лише як військову операцію, а й як трагедію вигнаних і забутих.

Пам'ять про операцію "Буря" "має бути не інструментом політичних маніпуляцій, а моральним обов'язком перед жертвами, вигнанцями та поколіннями, які виросли в мовчанні, бідності та забутті", наголосили протестувальники в соціальних мережах.

На їхню думку, операція 1995 року "не була виключно внутрішнім конфліктом – США та НАТО надавали політичну, розвідувальну та логістичну підтримку хорватській стороні, і їхня присутність ще раз підтверджує, що міжнародні актори не були нейтральними, а були частиною ширшої військової та політичної стратегії".

По суті, головною претензією сербської молоді до старшого покоління є те, що Сербія програла війну, допустила "Бурю", не захистила Сербську Країну і "країшників", втратила Косово, не змогла протистояти "Заходу"….

Тож якщо раніше були очікування, що Сербія у своїй колективної свідомості засуджуватиме політику Слободана Мілошевича і покається у злочинах, то вони катастрофічно помилилися.

А тому Хорватія, святкуючи свою перемогу, вимушена не лише символічно передавати прапор від ветеранів кадетам, а й поновлювати обов’язковий призов на строкову службу.

Автор: Наталя Іщенко,.

журналіст, редактор порталу "Балканський оглядач".