У Бабиному Яру є меморіал жертвам ще однієї катастрофи, про яку майже забули: чому його варто побачити

У столиці є особливий меморіальний простір, який нагадує про одну з найтрагічніших і водночас замовчуваних сторінок історії Києва. Це Куренівська катастрофа 1961 року.

Інсталяція, створена з понад сотні різновидів цеглин, стала не лише пам'ятником жертвам, а й символом зв'язку поколінь. "Телеграф" розповість про неї докладніше.

Трагедія, яку намагалися забути

13 березня 1961 року Київ пережив техногенну катастрофу, масштаби якої радянська влада довго приховувала від громадськості. Того дня прорвалася дамба, збудована для утримання відходів Петровських цегельних заводів у районі Бабиного Яру. Потужний селевий потік пульпи — суміші землі, глини та води — сунув на житлові квартали Куренівки зі швидкістю експреса.

Офіційна статистика називає цифру 145 загиблих, проте дослідники припускають, що реальна кількість жертв була значно більшою. Катастрофа знищила десятки будинків, залишивши без даху над головою сотні родин. Найстрашніше, що влада намагалася замовчати трагедію — інформація про неї з'явилася у пресі лише через кілька десятиліть.

Монумент із живої історії міста

Сьогодні на місці прориву дамби встановлено унікальну інсталяцію, яка вражає своєю символікою та художнім виконанням. Автор проекта, київський художник Олег Шовенко, створив монумент з понад 100 різновидів цеглин, кожна з яких розповідає власну історію.

Найстаріша цеглина в композиції датується 1843 роком — вона пам'ятає Київ ще царських часів. Кожен елемент має клеймо конкретної фабрики, що працювала в різні періоди розвитку столиці. Таким чином, монумент став своєрідною енциклопедією київського цеглярства та промислової історії міста за два століття.

Документи оживають через оптику

Особливою родзинкою інсталяції стали спеціальні монокуляри, через які відвідувачі можуть переглянути унікальні архівні кадри. Серед документального матеріалу — процес будівництва злощасної дамби, повсякденне життя Куренівки до трагедії та її наслідки. Ця технологічна компонента дозволяє не просто спостерігати за пам'ятником, а буквально занурюватися в історію. Такий підхід робить меморіал інтерактивним простором пам'яті, де минуле та сучасне перетинаються через призму мистецтва і технологій.

Подвійна пам'ять Бабиного Яру

Інсталяція на честь жертв Куренівської катастрофи стала черговим важливим меморіальним знаком у Бабиному Яру — місці, яке і без того несе важкий історичний тягар. Поряд із пам'ятниками жертвам Голокосту тепер з'явився простір для вшанування пам'яті загиблих внаслідок техногенної трагедії.

Це нагадує про те, що Бабин Яр — не лише символ воєнних злочинів, а й місце, де переплітаються різні трагічні сторінки київської історії. Кожна з них потребує осмислення та вшанування.

Урок для майбутнього

Відкриття меморіальної інсталяції має глибше значення, ніж просте вшанування пам'яті жертв. У часи, коли питання екологічної та техногенної безпеки стають дедалі актуальнішими, Куренівська трагедія нагадує про відповідальність за прийняття рішень, які можуть вплинути на життя тисяч людей.

Замовчування катастрофи 1961 року призвело до того, що уроки з неї не були винесені вчасно. Сьогодні меморіал стає не лише простором для скорботи, а й місцем для роздумів про те, як важливо бути відкритими до болючих сторінок минулого.

Інсталяція художника Олега Шовенка стала важливим культурним надбанням не лише для Києва, а й для всієї України. Вона демонструє, як сучасне мистецтво може працювати з історичною пам'яттю, створюючи простори для діалогу між минулим і сучасним.