Чи завершиться війна після 8 серпня: інтерв'ю з експослом США в Україні про "дедлайн" Трампа

Дональд Трамп висунув Володимиру Путіну дедлайн – до 8 серпня Росія повинна погодиться на припинення війни. В іншому разі Путіну доведеться отримати "подарунок" – 100% мито на імпорт з будь-яких країн, які продовжують купувати російську нафту.

До завершення ультиматуму залишились лічені години. Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу прогнозує, що Росія не зробить крок до завершення війни, а тому Трампу доведеться діяти рішуче.

Чи наважаться США на різкі кроки у бік Кремля та чому Путін зовсім не боїться погроз Трампа – читайте далі у матеріалі.

Чому Кремль не сприймає погрози Трампа серйозно?

Дональд Трамп позначив дату 8 серпня, як крайній день для завершення російської війни проти України. Коли ми бачимо, що Київ зазнав масованої атаки безпілотниками та ракетами, а нові повідомлення про те, скільки людей виявлено під завалами, продовжують надходити, чи можна вважати це відповіддю на ультиматум Трампа Путіну?

Я думаю, що російські атаки, які продовжуються на Київ та інші міста, а також відмова Росії досі зробити кроки для досягнення хоча б припинення вогню або серйозних переговорів, це і є відповідь Дональду Трампу. Цілком очевидно, що Кремль не сприймає Трампа серйозно. Ми розуміємо чому.

Навесні тричі Трамп давав Росії двотижневі терміни для будь-яких дій. Росія нічого не зробила, терміни минули, жодних наслідків не настало. Тому, я вважаю, у Росії не чекають, що Трамп зробить серйозні кроки, якщо і цей термін пройде без результату. Подивимося.

Інтерв'ю зі Стівеном Пайфером: дивіться відео

Дочка спеціального представника США з питань України Кіта Келлога, Меган Моббс, прокоментувала удари Росії по українських регіонах і заявила, що Путін перевіряє силу і рішучість Америки. Як ви вважаєте, справді мовиться про перевірку американського терпіння чи все зводиться до того, що Москва просто ігнорує думку демократичного світу і відкрито заявляє, що їй все одно?

Можливо й те, й інше. З одного боку, Путін хоче продовжувати цю війну. Він, як і раніше, вважає, що може здобути перемогу на полі бою. З іншого боку, він перевіряє Трампа. Сьогодні президент США демонструє, що не готовий прийняти цей виклик.

Я сподіваюся, що помиляюсь. Сподіваюся, що Трамп вживатиме серйозних заходів проти Росії, якщо вона не зробить кроків у напрямку завершення війни до 8 серпня. Але маю сказати, що, ґрунтуючись на діях Трампа за останні шість місяців, я налаштований дуже скептично.

Росія посилює обстріли України

На початку війни, коли Росія ще сумнівалася у можливості зламати українців, її удари були спрямовані переважно на енергетичну систему. Зараз, схоже, ставку зроблено на психологічне виснаження. Коли українці залишалися без електроенергії, це було одне. Але тепер кожна ракета, яку не вдається перехопити, має ризик потрапляння в житловий будинок.

Це навмисний план, щоб змусити українців звернути гнів усередину, на нашу систему ППО, на ЗСУ, на військове керівництво та забути, хто насправді є ворогом?

Так, звичайно. Насамперед я розумію, що це означає для українців. Я маю невелике уявлення про це. Я був в Україні минулого року кілька днів, у травні, і весь цей час лунали постійні сигнали повітряної тривоги через російські атаки на Київ.

Згідно з моїми спостереженнями, російській армії вдалося досягти лише обмежених успіхів на полі бою. Думаю, що розчарування в Москві зараз штовхає Росію на набагато безсистемні атаки по цивільних об'єктах у Києві та інших містах.

За останні кілька місяців ми бачимо набагато масштабніші удари. Це відображає зростання незадоволення у Кремлі тим, що військова кампанія розвивається не так, як очікувалося.

Значна частина війни наразі фактично ведеться проти мирного населення України.

Але чого вони очікують від українців? Щоб ті вийшли на протест до Володимира Зеленського та закликали припинити війну і здатися?

Я думаю, що мета Росії – виснажити волю українців. Одна з проблем полягає у тому, що я не вважаю, що Кремль справді розуміє народ України. Я згадую останній візит Володимира Путіна до Києва, це було у 2013 році. Тоді він виступив із промовою, в якій основна ідея крилась в тому, що росіяни та українці – це "один народ".

На мою думку, це був зовсім недоречний виступ для України, оскільки він заперечує культуру, мову та історію українців. За останні три з половиною роки ми спостерігаємо постійне недооцінювання Росією прагнення українців мати власну державу та самостійно визначати своє майбутнє. Москва неодноразово дивувалася, наскільки сильно Україна хоче йти власним шляхом.

Стратегія Путіна щодо США виявилась успішною

Є ще один цікавий момент, якщо говорити про Путіна. Щоразу, коли американський президент встановлює новий термін закінчення війни в Україні, російський диктатор ніколи не відповідає прямо. Він нічого не каже Трампу. Він спілкується через прессекретаря Дмитра Пєскова чи експрезидента Росії Дмитра Медведєва. Чому Путін уникає прямого спілкування? Чому він нічого не публікує на адресу Дональда Трампа?

Якщо подивитися на останні шість місяців, видно, що Путін намагався розіграти Трампа, затягнути його, переконати в тому, що він зацікавлений у мирі в той час, як війна продовжується. Мушу сказати, що за останні пів року Путін виявився успішним у цьому.

Ми спостерігали цілу серію поступок з боку Америки, зокрема принципову згоду порушити західний бойкот і провести зустріч із Путіним. Я запропонував Сполученим Штатам спробувати нормалізувати відносини із Росією. Ми бачили, що в ООН американська делегація проголосувала проти резолюції щодо війни між Росією та Україною, тому що у цих російських резолюціях правильно стверджувалося, що агресором виступає Росія.

Також Сполучені Штати зробили кроки до нормалізації відносин із Росією. За всі ці поступки та подарунки з боку Америки ми не побачили жодних реальних кроків від Росії: ні щодо задоволення американських вимог, ні щодо закінчення війни.

Путін свідомо затягнув Дональда Трампа, це йому вдалося. Сподіваюся, Трамп зрозуміє, що його обдурили й зробить кроки, щоб змусити Кремль змінити курс і розпочати рух до припинення вогню чи угоди, яка завершить цю війну.

Багато психологів говорили, що в американського президента надзвичайно розвинене почуття гордості, він вкрай егоїстичний, любить виставляти себе на показ перед усім світом. І після шести місяців, протягом яких російський президент намагався його обдурити, дивно, що ми не бачимо жодної жорсткої реакції з його боку. Якщо він справді настільки гордий, то виглядає дуже приниженим перед світом.

Я згоден. Думаю, що Путін справді принизив Трампа. Він виглядав слабким. Я сподіваюся, що він змінить курс. Подивимося наступного тижня, коли мине встановлений дедлайн. Я сподіваюся на жорстку реакцію Трампа. Судячи з останніх шести місяців, я не впевнений, що на це варто очікувати.

Як у Вашингтоні реагують на заяви російських офіційних осіб, як-от Дмитро Медведєв? Адже Трамп писав, що Медведєву слід ретельніше підбирати вирази. Чи не здається Вашингтону, що поведінка представників вищого керівництва Кремля стає справді небезпечною?

Щодо Медведєва, він, по суті, дискредитував себе вже кілька років тому. Не впевнений, що його сприймають серйозно, хоча він обіймає високу посаду в російському уряді. Проте деякі з його висловлювань настільки дивні, що виникає питання, чи він їх усвідомлює.

Я згадую одну розмову, яка відбулася кілька років тому з колишнім російським чиновником, який працював в оборонній сфері. Він сказав тоді таке: "Не звертайте уваги на Медведєва, слухайте лише Путіна".

Так, але Путін говорить дуже мало.

Річ у тім, що Путін намагається уникнути прямої суперечності Трампу, тому що, як і раніше, сподівається вибудувати з ним відносини, які зможуть принести користь Росії. Це цілком зрозуміла стратегія Путіна. І, як показали останні шість місяців, вона працює.

Тобто йому вдалося уникнути серйозних кроків з боку Америки, спрямованих на покарання Росії за відмову погодитися на припинення вогню, яке Україна прийняла у березні поточного року. Стратегія виявилася результативною.

Отже, наразі мені не дуже зрозуміло, який мотив у Путіна, щоб змінити курс. Сподіваюся, якщо до 8 чи 9 серпня Росія не зробить жодних істотних кроків до завершення війни, Трамп все-таки вживатиме реальних заходів, які дадуть зрозуміти російському керівництву, що продовження цієї війни означатиме зростаючі політичні, військові та економічні витрати для Росії.

Які кроки може зробити Трамп, аби натиснути на Путіна?

Нещодавно ви сказали, що якби Трамп використав доступні йому інструменти, хід війни в Україні міг би піти інакше. Сьогодні Путін продовжує війну, бо впевнений у своїх перевагах та у можливості виснажити Україну. Які реальні важелі впливу залишилися у Трампа зараз?

Він говорив, наприклад, що міг би запровадити 100% мито на імпорт російських товарів до США. Не думаю, що це змусить когось у Кремлі втратити сон. У 2024 році Сполучені Штати Америки імпортували з Росії товарів на суму орієнтовно три мільярди доларів. Це не так багато, але Трамп все ще має реальні важелі, якщо він наважиться їх застосувати.

По-перше, є конкретні кроки щодо посилення санкцій. Хоча, наприклад, США та західні країни заборонили експорт високотехнологічних товарів до Росії, деякі з них досі якимось чином проникають туди. Напівпровідники та чіпи продовжують потрапляти до Росії і використовуються потім у російських ракетах та дронах. Можна було б вжити додаткових заходів, щоб перекрити цей шлях і серйозно посилити санкційний режим.

По-друге, можна знизити стелю цін на російську нафту. Європа вже заявила про готовність знизити цей поріг із 60 до 47 доларів за барель. США могли б і мали б наслідувати цей приклад.

Трамп міг би також звернутися до Конгресу з проханням схвалити виділення додаткових коштів для допомоги Україні не лише через продаж озброєнь. Він міг би спільно з G-7 ЄС досягти конфіскації 300 мільярдів доларів заморожених активів Центрального банку Росії та направити їх у фонд для відновлення України та закупівлі зброї.

Такі заходи поставили б Путіна та Кремль перед реальністю, коли Україна отримала б все необхідне: і ресурси, і озброєння, щоб продовжувати боротьбу, а Росія несла б серйозніші військові та економічні витрати.

На жаль, попри наявність таких важелів, за останні шість місяців Трамп не використав їх.

Про заморожені активи Росії

На жаль, з 2022 року заморожені російські активи перебувають у підвішеному стані. Це наче щось, що просто не рухається. Нічого не відбувається.

Думаю, що до кінця свого терміну адміністрація Байдена, зокрема Міністерство фінансів, прийшло до думки, що можна зробити кроки щодо конфіскації цих активів. Частина проблеми полягає у необхідності переконати європейців. Європейці були б відкритіші до ініціативи, якби Трамп рішуче її просував.

Адже США погодилися продавати зброю Україні, але він не просив Конгрес виділити додаткове фінансування. Це могло б посилити інтерес Європи до використання заморожених активів Центрального банку Росії замість того, щоб збільшувати власні бюджети для підтримки України. Це був би крок, який міг би спрацювати, якби Трамп вирішив діяти.

Чи має інший світовий лідер, не тільки Трамп, реальні важелі впливу на Путіна?

Вважаю, що Захід має можливість вплинути, якщо він діятиме колективно. Наприклад, конфіскація заморожених активів Центрального банку Росії, а також чіткий сигнал про те, що підтримка України збережеться у довгостроковій перспективі. Все це стало б важливим кроком, щоб дати зрозуміти російському керівництву, що продовження війни означатиме нові втрати серед російських військовослужбовців, посилення економічного тиску на російську економіку.

Зараз, згідно з більшістю прогнозів, після 2025 року російська економіка зіштовхнеться зі стагнацією. Колективні дії можуть вплинути на розрахунки Кремля.

Хочу відзначити одне, чого я не передбачив би у 2022 році. Мене вразила готовність Європи продовжувати підтримку України. У 2022 році я не припустив би, що проблеми виникнуть у Вашингтоні, а не в Європі.

Європейці налаштовані серйозно. Вони розуміють, на відміну від Трампа, що якщо Росія здобуде перемогу у війні з Україною, вона стане значно серйознішою загрозою як для Європи, так і для американських інтересів.

Мені б хотілося, щоб Білий дім розумів це так само як у Берліні, Парижі, Варшаві, Лондоні та країнах Балтії, де вже існує чітке усвідомлення того, що перемога Росії в Україні означає для Європи.

Що насправді може бути болючим для Росії?

Якщо звернутися до історії, чим закінчуються війни під впливом економічного тиску?

Економічного тиску може виявитися недостатньо. Проте, я вважаю, що це може зробити свій внесок. За останні три роки Путін збільшував витрати на оборону, використовуючи, зокрема, кошти із Фонду національного добробуту Росії. Це дозволило йому уникнути ситуації, коли зростання витрат на військові потреби змушували б скорочувати фінансування цивільного сектора.

Однак, як зараз прогнозує багато економістів, така схема може працювати ще деякий час, але після поточного року її стійкість серйозно знизиться.

Путіну доведеться зіткнутися з класичним вибором між гарматами та маслом. Йому вдавалося уникати цього три роки.

Отже, економічний тиск, безумовно, відіграє роль. Однак справжня точка тиску буде не в санкціях, а в тому випадку, якщо Кремль усвідомить, що Європа та США готові продовжувати надавати Україні озброєння та фінансування, зокрема для виробництва власної зброї, наприклад, дронів великої дальності.

Це означає, що війна продовжуватиметься. А це для росіян біль, що зростає. Кількість загиблих з російської сторони, згідно з деякими оцінками, вже перевищує мільйон людей, і вона зростатиме. Думаю, саме це стає ключовим фактором тиску.

На цей час у Кремлі зберігається надія Путіна на те, що якщо Трамп відмовиться від підтримки України і відступить, то інші європейські країни почнуть скорочувати допомогу слідом за ним. Цю стратегію потрібно змінити.

Якщо Путін буде переконаний, що Захід справді твердо налаштований підтримувати Україну, саме це може мати найбільший вплив на його рішення продовжувати війну або шукати шлях до припинення вогню та досягнення справедливого миру.

Чи думають у Вашингтоні про проведення виборів в Україні?

Чи зберігається у США думка про те, що Україна має провести вибори, навіть попри те, що частина її території перебуває під російською окупацією?

Мені здається, що у США ця думка зараз не має серйозної підтримки. Загальне розуміння таке: по-перше, Україна перебуває у стані війни; по-друге, очевидно, що українська громадськість вважає, що зараз недоречний час для проведення виборів.

Думаю, більшість політичних партій в Україні погоджуються з тим, що вибори проводити не слід. Є критики з України, які за будь-яких обставин стверджуватимуть, що відтермінування виборів нібито свідчить про недемократичність влади. Така аргументація не отримала серйозного відгуку ні в Конгресі США, ні в суспільстві.

Не варто недооцінювати амбіції Путіна

Ви не раз говорили про можливу атаку Росії на країни Балтії. Це буде пряме вторгнення чи гібридна операція?

Мій неспокій полягає в наступному: якщо Путін здобуде перемогу в Україні, чи обмежуються його амбіції лише цією країною? Не думаю. Боюся, що, наприклад, одна з країн Балтії може опинитися під загрозою. Якщо запитати у більшості російських експертів про те, чи може Путін почати військову атаку на ту ж Астану (столиця Казахстану – 24 Канал), вони дадуть відповідь, що це було б божевілля. Мабуть, вони мають рацію.

Додам важливе: якби цих експертів запитали у 2018 чи 2019 роках, чи розпочне Путін повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році, вони б сказали, що це божевілля і він не зробить цього. Тому існує ризик недооцінки амбіцій Володимира Путіна. Я вважаю, що він прагне відновити російський вплив і, можливо, фізичний контроль як у пострадянському просторі, так і у Східній Європі.

Путін може спробувати кинути виклик одній із країн-членів НАТО. Якщо не буде належної реакції Альянсу, це завдасть серйозного удару по єдності цієї організації.

Тому європейські держави роблять мудро, збільшуючи свої оборонні бюджети. Це дозволить продемонструвати Росії, що будь-який удар по країні-учасниці НАТО буде рішуче відображений.

Саме так працює система стримування. І все ж, нехай ймовірність цього може бути не такою високою, але я вважаю нерозумним виключати можливість того, що в амбіції Путіна входить, наприклад, відновлення контролю над східною частиною Естонії. НАТО розумно робить, готуючись до такого розвитку подій.

У 2022 році, всього за кілька тижнів до російського вторгнення в Україну, я провела інтерв'ю з Ентоні Блінкіним, у якому він переконував мене та українську аудиторію, що Росія нападе протягом кількох тижнів. Американська розвідка, за його словами, не помиляється. А я тоді була в повному запереченні того, що це взагалі можливо.

Я був у Києві наприкінці січня – на початку лютого 2022 року. Більшість українців, з якими я розмовляв, теж перебували у стані заперечення. Зрозуміло, що я не бачив даних американської розвідки, я більше не працюю в уряді. Але один мій знайомий, колишній колега, вже у грудні чи на початку січня сказав мені: "Я не можу поділитися розвідданими, але я їх бачив. Це робить кров крижаною. Росія має намір вторгнутися".

Українці підтвердили, що Росія справді накопичує сили в Білорусії та Криму для можливого вторгнення. Але при цьому вони вважали, що Москва не має наміру це здійснити. Це була найцікавіша мить в аналізі американської розвідки.

Рішення про оприлюднення цієї інформації було ухвалено вже у грудні. Розвідка США дійшла висновку, що Росія має не тільки можливості, а й наміри. На жаль, це підтвердилося 24 лютого, коли Росія розпочала повномасштабну атаку на Україну.

Подивимося, що станеться 8 серпня.

Я налаштований скептично. Не думаю, що США зробить якісь рішучі кроки. Я дуже сподіваюся, що Трамп спростує мої очікування і відреагує жорстко, що змусить Кремль переглянути свої плани щодо продовження цієї страшної війни.