Чому коти не люблять воду: вчені знайшли відповідь

Відомо, що більшість домашніх кішок відчувають явну відразу до води — вони уникають навіть легкого намокання, демонструючи при цьому тривожні або роздратовані реакції.

Серед порід зустрічаються винятки, наприклад, мейн-куни або турецькі ванни, які можуть із задоволенням плавати, загалом нелюбов до води вважається характерною рисою котячих. Експерти вважають, що ця поведінка пояснюється сукупністю біологічних, еволюційних та поведінкових причин , хоча спеціалізованих досліджень на цю тему небагато.

Походження – ключ до розгадки?

Як пояснює зоопсихолог Крістін Віталі, засновниця проекту Maueyes Cat Science and Education, коріння такої ворожості до води слід шукати у походженні домашніх кішок. Їхній дикий предок — африканська степова кішка (Felis silvestris lybica) — спочатку жив у посушливих регіонах, де водоймища зустрічалися рідко, а необхідність взаємодії з водою була мінімальною.

"Ці тварини в основному полювали на суші і не розвинули звичок, пов'язаних з водою. Тому не дивно, що сучасні кішки не схильні контактувати з вологою", - каже Віталі.

Проте з цим твердженням не повністю погоджується біолог Джонатан Лосос, професор Вашингтонського університету та автор книги "The Cat's Meow". Він показує, що ареал дикого предка кішок не обмежується виключно пустелями і включає більш вологі зони, де тварини цілком могли стикатися з водою.

Мокра вовна - стрес і дискомфорт

Інший важливий фактор — фізіологічний. За словами спеціалістки з когнітивної науки Дженніфер Вонк з Оклендського університету, котяча шерсть після намокання стає важкою і заважає рухатися, а отже, робить тварину вразливою.

Крім того, волога здатна порушувати хімічну "візитку" кішки - її феромони. Ці молекули відіграють ключову роль у соціальній комунікації, мітках території та орієнтації. При контакті з водою феромони можуть змиватися, викликаючи у тварин стрес. Плюс вода з-під крана може містити запахи, неприємні для котячого нюху — від хлору до ароматизаторів шампунів.

Роль раннього досвіду

Важливу роль відіграє дитячий досвід. Якщо кошеня з юного віку стикається з водою в позитивному контексті, він може сформувати нейтральне чи навіть позитивне ставлення до неї. Однак, як підкреслює Віталі, кожна кішка індивідуальна: деякі, незважаючи на досвід, все одно уникають води, інші можуть проявляти до неї інтерес без будь-якої підготовки.

Хоча точного наукового пояснення страху кішок перед водою поки немає, більшість фахівців вважають, що це результат поєднання генетики, еволюційної схильності та особистого досвіду. І незважаючи на поширений стереотип, серед кішок все ж таки зустрічаються ті, хто не боїться намокнути і навіть отримує від цього задоволення.