Як Індія фінансує вбивства українців, заробляє на війні з Росією та чому Трамп її покарав

Індійська стратегія залишатися головним союзником США та активно торгувати з Росією ризикує найближчим часом зламатися. Президент США Дональд Трамп пригрозив ультиматумом Нью-Делі та спонукає країну відмовитися від закупівлі російської нафти.

Важко оцінити дієвість погроз Трампа, адже навіть в такій критичній ситуації Індія намагається зберігати нейтральну позицію і не вступати у відкриту суперечку з американцями.

24 Канал проаналізував, що стоїть за індійським нейтралітетом, чому Моді не може відмовитися від російських ресурсів і чому американцям так і не вдалося зробити Індію остаточно прозахідною.

Ультиматум Трампа: чому Індія обирає співпрацю з Москвою?

Президент Дональд Трамп відомий своєю здатністю оголошувати гучні заяви. Чи то лунають вони на адресу союзників або ж противників – це не так важливо. У своїй спробі чинити тиск на Індію, щоб та відмовилася від закупівель російської нафти, президент США відкрито звинуватив індійський уряд у фінансуванні російської агресії проти України.

Індія не лише купує величезні обсяги російської нафти, вона потім значну частину цієї нафти перепродає на відкритому ринку з великим прибутком. Їх не хвилює, скільки людей в Україні гине від російської воєнної машини,
– написав Дональд Трамп.

Слова Трампа в цьому випадку виявилися абсолютно правдивими. Адже мова не лише про фінансування війни через закупівлю російських енергоресурсів. За офіційними повідомленнями України та на сторінках західних видань з'явилась інформація, що частина компонентів для виробництва дронів Shahed постачається росіянам з Індії.

Враховуючи технологічні спроможності Індії, цілком імовірно, що згодом подібні елементи можуть бути знайдені й в іншому озброєнні або техніці, яку росіяни використовують у війні проти України.

На цьому фоні президент Трамп пообіцяв "суттєво підвищити мито" на індійські товари, якщо Нью-Делі не припинить купувати російську нафту. Зрештою, не дочекавшись навіть дати, коли ультиматум американського президента мав би набрати сили, тобто 7-9 серпня, додаткові мита у 25% проти Індії були запровадженні.

Втім, 25% додатових мит наразі залишаються лише частиною раніше оголошеної погрози. Штати досі залишають країнам простий вибір: або припинити фінансувати Путіна, або отримати 100% мита на експорт до США.

Водночас американці залишили Індії простір для маневру, адже подумати "над своєю поведінкою" Індії пропонується протягом 21 дня, і саме тоді оновлені обмеження почнуть діяти на повну силу. Вочевидь, Штати вирішили поки зробити свого роду попередження індійському уряду, залишивши додатковий час на роздуми та потенційні перемовини з Білим Домом.

Обсяги індійського експорту в США більше ніж вдвічі перевищують імпорт \ Джерело: Statista

З точки зору Індії, одного з головних союзників США в регіоні, цей тиск виглядає безпрецедентним. Особливо якщо врахувати той факт, що російська нафта наразі забезпечує до 35% потреб країни, до того ж коштує вона значно дешевше за середньоринкову.

Західні аналітики оцінюють обсяг імпорту російської нафти до Індії у понад 50 мільярдів доларів, станом на 2024 – 2025 фінансовий рік.

Та поки індійський уряд грається в невизначеність, коли з одного боку ми бачимо в ЗМІ повідомлення про поступову відмову від російських енергоносіїв, а з іншого – урядові заяви Нью-Делі щодо протистояння американському тиску, дії Трампа вже впливають на індійську біржу. Акції провідних нафтопереробників Індії впали, а в самій галузі поступово назріває паніка. Проблема в складності ситуації, коли пара повідомлень з соцмережі Дональда Трампа здатна похитнути ціну акцій індійських компаній, а якихось реальних дій у відповідь фактично немає.

Офіційно індійський уряд поки не зробив жодних заяв про припинення співпраці з Росією, але за витоками у ЗМІ, влада вже надала розпорядження державним нафтопереробним компаніям підготувати такий собі "план Б" на випадок втрати доступу до російської нафти. Мовиться, звісно, про пошук альтернатив, де серед потенційних постачальників Африка, частково США та Близький Схід, де Саудівська Аравія все ж планує збільшити видобуток, попри всі попередні суперечки щодо цього питання зі Штатами.

Втім, навряд чи це можна вважати свідченням якогось політичного розвороту, а швидше страховкою на випадок санкцій або дефіциту. Один із керівників великої індійської нафтокомпанії визнав, що за відсутності російської нафти, компанії зіткнуться з додатковими витратами, а прибутковіть упаде. Однак наразі прямих інструкцій "згори" зупиняти ці закупівлі не надходило.

Індійський нафтопереробний завод \ Фото Getty Images

Згідно з інсайдами в медіа, контракти на вересневі поставки російської нафти вже укладено, однак нові угоди тимчасово припинені. Компанії буквально завмерли в очкуванні рішення та вказівок уряду. Натомість важливо зауважити, що це не розрив, а лише пауза. І поки триває оцінка ризиків, нафта з Росії продовжує надходити до індійських портів.

Та тиск з боку Трампа не є чимось новим для індійського політичного класу. Ще під час його першого терміну він неодноразово погрожував митами, вводив штрафи, вимагав політичної лояльності. Однак ситуація із закупівлею нафти набагато чутливіша, адже виходить далеко за межі політичної доцільності і прямо вплине на інфляцію, вартість пального та загальну економічну стабільність Індії.

Тому навіть зараз, коли ситуація виглядає як передкризова, Нью-Делі не поспішає розривати стосунки з Москвою. Це створює виклик не лише для Білого дому, а й для всього санкційного режиму, який вибудовувався останні три роки.

З української перспективи ситуація виглядає доволі цинічно. В той час як країна щодня втрачає людей, Індія за зниженою ціною скуповує нафту в агресора, ще й продає частину на світовому ринку з націнкою. Виходить, що поки Захід розробляє санкції, Нью-Делі заробляє на них.

Бізнес на крові: яка доля російської нафти в економіці Індії?

Позиція України в цьому питанні очевидна – Київ радий зміні політики Білого дому та прагне чинити максимальний тиск на Росію. Натомість позиція Індії дещо складніша за просте підігравання Кремлю. Аргументація звучить доволі логічно, адже на перший погляд Нью-Делі діє відповідно до власних економічних інтересів.

У МЗС Індії наголошують, що двосторонні відносини з різними країнами мають розглядатися "власними очима", а не крізь призму "третіх сторін" – маючи на увазі, очевидно, США. За цим формулюванням стоїть ключовий меседж – не втручайтеся в нашу енергетичну політику.

Моді та Путін під час візиту індійського прем'єра до Москви, 8 липня 2024 року / Фото Getty Images

Свою політичну лінію прем'єр Нарендра Моді підкріплює внутрішньою риторикою, де все має бути "вироблено потом індійця". Кампанія "Atmanirbhar Bharat" (Самодостатня Індія), дозволяє йому подати відмову виконувати ультиматуми Трампа не як дипломатичну впертість, а як національну гордість і прагматизм. У цій логіці російська нафта – не "кривава", а вигідна, бо її купують зі знижкою, а частину ще й перепродують на зовнішніх ринках з прибутком.

Щодо нафти – для Індії є суттєвий момент також через втрату прибутків нафтопереробних компаній. Вони ж на додачу цю нафту ще просто перепродають, тобто легалізують її. Тому для них це реально дуже серйозна історія,
– каже в коментарі 24 Каналу політичний аналітик та керівник Центру громадської аналітики "Вежа" Валерій Клочок.

За оцінками аналітиків, лише в 2025 році Індія купувала в середньому від 2 до 3 мільйонів барелів на день, що становить близько 35% всього імпорту. Це зробило країну найбільшим покупцем російської нафти у світі, обігнавши навіть Китай.

Різні сорти постачаються майже безперебійно, а компанія "Роснєфть" володіє часткою в одному з ключових індійських нафтопереробних заводів. Тобто, йдеться не лише про імпорт, а також про глибоке виробниче партнерство.

Індія майже вдвічі збільшила імпорт російської нафти від початку повномасштабного вторгнення \ Джерело: Bloomberg

Після введення санкцій проти Росії, Індія з'явилася в схемах з їхнього обходу майже миттєво. Поки Захід намагався забороняти, Індія активно купувала, переробляла та експортувала нафтопродукти на ті ж європейські ринки, які щойно розвернулись від Москви.

Навіть коли Євросоюз почав обмежувати імпорт пального, виробленого з російської нафти, механізм уже був налагоджений та працював бездоганно.

Звісно, в цій схемі не обійшлось і без вразливостей. Індійські нафтопереробники, залежні від морських шляхів, зіткнулися зі загрозами оновлених правил щодо страхування танкерів, обслуговування флоту та контролю за дотриманням цінової стелі. Але поки такі санкції залишаються вибірковими та слабко контрольованими, Індія може грати на два табори. З одного боку говорити про мир, а з іншого – купувати дешеве паливо та залишатись поза прямим конфліктом.

Для Києва така політика викликає глибоке розчарування. Поки українці платять реальну ціну за війну – життями, економікою, майбутнім – Індія користується плодами чужої агресії. І попри всю повагу до її прагнення до енергетичної незалежності, виглядає це як банальний бізнес на крові, на чому наголосив навіть Дональд Трамп.

Як Індія прагне посилити вплив у регіоні та світі?

Для Індії енергетична співпраця з Росією – це не лише про нафту, це частина значно ширшої стратегії, де кожне зовнішньополітичне рішення підпорядковується меті – стати новою світовою наддержавою. На тлі загального ослаблення Заходу та глобального переформатування центрів сили, Нью-Делі намагається вибудувати модель самостійного гравця, а не молодшого партнера Вашингтона.

Відповідь на тиск з боку США звучить не лише з урядових трибун, а й у економічних ініціативах. Саме Індія в останні роки стала ключовим лобістом розширення БРІКС, який тепер перетворився на своєрідну паралельну до західної систему, але для країн так званого Глобального Півдня. До блоку вже долучились Іран, Єгипет, Ефіопія, ОАЕ – і ця конструкція дедалі більше нагадує політичну відповідь на американську модель глобалізації.

Представники країн-членів БРІКС на саміті у Ріо-де-Жанейро, 2025 рік \ Фото EFE

На саміті БРІКС у Ріо-де-Жанейро в липні 2025 року Індія підтримала декларації, які відкрито засуджували "односторонні санкції" та "економічний шантаж". У цих документах США не згадуються прямо, але натяк прозорий. Ба більше згадується й потреба у зменшенні залежності від долара США, із просуванням альтернативних платіжних систем, як-от BRICS Pay, та інструментів кредитування у національних валютах через Новий банк розвитку.

Попри всі протиріччя з Китаєм, Індія зберігає активну участь у цьому форматі, вбачаючи в ньому можливість для посилення власного впливу – принаймні в регіоні. І хоча Нью-Делі навряд чи хоче бути у фарватері Пекіна, роль одного з центрів сили в багатополярному світі його цілком влаштовує.

Це прагнення автономії особливо помітне в зовнішньополітичному словнику індійських дипломатів. Наприклад, у відповідь на новий санкційний законопроєкт США, представник МЗС Рандгір Джайсвал підкреслив:

Наші двосторонні відносини з різними країнами мають власну логіку і не повинні розглядатися з позиції третіх держав,
– заявив індійський чиновник.

Цей наратив про незалежність, суб'єктність, суверенітет нині активно резонує й в інших державах Глобального Півдня. А для Індії це шанс не лише втримати своє, а й очолити нову "антигегемоністську" коаліцію, не вступаючи при цьому в прямий конфлікт зі США. Проблема лише в тому, що на цьому шляху Індія часом виглядає не як миротворець, а як той, хто майстерно заробляє на війні.

Окремий індійський шлях: чому Нью-Делі бере участь в антиамериканських союзах?

Попри те, що Індія досі не дала чіткої відповіді на ультиматуми Трампа, геополітичні сигнали вона вже надсилає. Після саміту БРІКС у Ріо-де-Жанейро в липні 2025 року Нью-Делі підтвердив участь в ініціативах на кшталт BRICS Pay, що мають на меті зменшити залежність від долара й платіжної системи SWIFT.

Учасники організації дедалі частіше говорять про так звану "фінансову багатополярність". Та попри гучні декларації, БРІКС досі лишається радше політичним клубом з невизначеними цілями, ніж ефективною економічною структурою. У самому Нью-Делі це також розуміють.

БРІКС так і не став якимось дуже серйозним економічним чи політичним союзом, тому що країни-члени мають доволі різні погляди на безліч речей. Індія і Китай – це абсолютно різні історії в рамках одного типу об'єднання,
– пояснює аналітик Валерій Клочок.

Лідери країн-членів ШОС під час саміту в Самарканді, Узбексистан \ Фото AP

Ба більше, потенційно набагато дієвішим форматом для Індії є саме Шанхайська організація співробітництва (ШОС), де, попри наявність Китаю та Росії, значну роль мають регіональні ініціативи в галузі безпеки, інфраструктури та боротьби з тероризмом. Індія активно користується цим майданчиком, щоб просувати власні інтереси в Центральній Азії та Афганістані, і навіть нещодавно проводила спільні військові навчання щодо боротьби з тероризмом в рамках ШОС, демонструючи стратегічну автономність.

Саме ШОС насправді структура, яка в перспективі може скласти конкуренцію Великій Сімці. А історія з альтернативною валютою хоч і має місце, але процес дуже тривалий. Китай потроху вимиває долар з обігу, але й Індія, й Китай залишаються експортно орієнтованими, і вони не будуть продавати у Європу свої товари за єни чи рупії. Це нереально,
– зазначає Клочок.

Іншими словами, попри участь Індії в структурах, які відкрито критикують західну політику санкцій, вона не прагне створити нову "вісь" проти США. Її головна мета – зберегти свободу маневру. І хоч інколи це виглядає як відкритий виклик американцям, самі по собі ці дії значно ближчі до прагматизму, ніж до ідеології.

Чому індійський "нейтралітет" грає на руку Кремлю?

Хоча Індія дедалі глибше інтегрується в глобальну економіку та активно розвиває відносини зі США, вона не має наміру обирати бік у конфлікті між Заходом і Росією. У Нью-Делі це називають навіть не "нейтралітетом", а "стратегічною автономією" – концепцією, яка дозволяє індійським дипломатам одночасно торгувати з Москвою, розміщувати виробництва американських корпорацій на своїй території та будувати нові логістичні маршрути з Європою.

Саме через цю автономію Індія не приєдналася до жодної з ключових резолюцій ООН із засудженням вторгнення Росії в Україну, водночас нарощуючи торговельні й енергетичні зв'язки з Москвою. Цей курс не схожий на ситуативну реакцію Індії на війну в Україні, більше на частину давньої стратегії багатовекторності.

Варто зауважити, що буквально кожна американська адміністрація останніх 25 років – від Джорджа Буша до Дональда Трампа часів першого терміну і Джо Байдена – вкладала величезні зусилля в побудову стратегічного партнерства з Індією. Мова й про доступ до американських технологій, і поглиблення військової співпраці, і участь Індії в ініціативі Quad.

Вся стартегія США на цьому напрямку мала на меті перетворити Індію на противагу Китаю, демократичного партнера в регіоні, що зможе підтримати США у боротьбі за новий порядок. Проблема лише, що в Нью-Делі досі дотримуються іншого бачення.

Нарендра Моді та Дональд Трамп під час саміту G7 у Франції, 2019 рік \ Фото з Х прем'єра Моді

На відміну від Китаю, Індія не намагається зламати чинну систему – вона хоче її переосмислити на свою користь. І поки Вашингтон розраховує на спільність цінностей, Нью-Делі виходить з логіки чистої вигоди. Стратегія Індії виключає приєднання до альянсів, адже країна планує стати самостійним центром регіональної сили.

Ця позиція особливо яскраво проявилася після початку повномасштабної війни в Україні. Поки країни ЄС будували механізми виходу із залежності від російських енергоносіїв, Індія навпаки її активно нарощувала.

І справа тут не в якихось особистих симпатіях індійського уряду до Путіна, а в тому що країна вважає економічну вигоду вищою за моральні аспекти. На думку частини індійських аналітиків, Захід і сам трактує глобальну етику дуже вибірково, а Індія ж в цьому сенсі просто "грає за тими ж правилами".

На практиці це означає, що Індія не прагне остаточно приєднатися до жодного з глобальних таборів – ані до Заходу, який тисне на Росію санкціями, ані до Китаю, який протистоїть США і виступає за перебудову сталого глобального порядку. Замість цього Нью-Делі намагається отримати вигоду від кожної зі сторін. З одного боку купувати дешеву нафту в Москви, з іншого налагоджувати технологічну співпрацю з Вашингтоном, паралельно просуваючи власні регіональні проєкти в Азії.

Такий підхід дає Індії простір для маневру, але водночас викликає зростаюче занепокоєння серед західних партнерів. Адже що більше Індія уникає чітких рішень щодо війни, то складніше сприймати її як союзника, а не як країну, яка прагне залишатися осторонь, навіть попри те, що її дії прямо впливають на хід конфлікту.