Нейтральность не защищает: как в Австрии впервые подняли вопрос членства в НАТО

Вже сім десятиліть, від 1955 року, Австрія є нейтральною державою.

Цей статус став частиною австрійської ідентичності та навіть приводом для гордощів серед австрійців.

Та російська агресія проти України, зміни у європейській архітектурі безпеки і приєднання до НАТО Фінляндії та Швеції знову загострили увагу до позаблокового статусу країни.

На цьому тлі глава МЗС Австрії Беате Майнль-Райзінгер стала першою топпосадовицею за десятиліття, яка виступила за широкі публічні дебати на цю тему.

По суті, вона порушила багаторічне табу, за якого важливість цього статусу не ставилась під сумнів.

"Зрозуміло одне: нейтралітет сам по собі нас не захищає", –.

заявила вона в інтерв’ю німецькому виданню Die Welt.

"Що захищає Австрію на тлі дедалі більш непевної глобальної безпекової ситуації і дедалі агресивнішої Росії, то це інвестиції в нашу власну обороноздатність, а також у партнерства", – додала вона.

Дипломатка визнала: наразі ні в парламенті, ні в суспільстві немає більшості, яка б підтримала вступ Австрії до НАТО, однак обережна заява посадовиці змусила багато кого в країні замислитись: чи справді нейтралітет гарантує безпеку в сучасному світі, чи все ж настав час для зміни курсу за прикладом колись нейтральних північних держав Європи.

Проте, на відміну від географічно близьких до Росії Фінляндії та Швеції, які в турборежимі вступили в НАТО після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, вихідні умови в Австрії є геть іншими.

"Вічний нейтралітет".

Для початку коротко пригадаємо, куди сягає коріння австрійської нейтральності й чому воно так міцно сидить у суспільному договорі.

Нейтралітет Австрії був закріплений у конституції 26 жовтня 1955 року.

Статус був умовою припинення повоєнної окупації за наполяганням союзників – США, СРСР, Великої Британії та Франції – та фактично дозволив державі відновити суверенітет.

Згода на нейтралітет стала необхідним компромісом, що зрештою змусив радянські війська залишити країну.

Австрія зобов’язалася, головним чином перед Москвою, не вступати до жодного військового союзу і не дозволяти створення іноземних військових баз на своїй території.

Зрештою день, коли було проголошено так званий "вічний нейтралітет" у 1955 році, став Національним днем Австрійської Республіки, і з часом нейтральний статус набув майже священного значення.

Він сприймався як головна запорука стабільності в часи Холодної війни, а серйозні спроби переглянути його востаннє велися у 1990-х роках, коли Австрія приєднувалась до Європейського Союзу.

Навіть тоді вступ до ЄС – економічного, а не військового альянсу – багато хто розглядав як порушення нейтралітету.

Зрештою до Союзу разом з Австрією вступили Швеція та Фінляндія, які також були нейтральними державами.

Тільки невдовзі після вступу в ЄС Австрія долучилася до програми НАТО "Партнерство заради миру" – лише після того, як це зробила Росія, продемонструвавши, що не вважає злом "співпрацю" з НАТО.

Та нейтралітет Австрії ніколи не був абсолютним і не означав, що держава є пасивним спостерігачем.

Австрійські військові регулярно залучалися до миротворчих місій у Косові, Боснії і Герцеговині, Лівані та інших регіонах, а австрійські дипломати відігравали активну роль у врегулюванні міжнародних конфліктів.

Зрештою, Відень став місцем розташування численних міжнародних організацій, зокрема ОБСЄ та МАГАТЕ.

Саме завдяки нейтралітету Австрія здобула репутацію "мосту" між Сходом і Заходом, і це довгий час вважалося її перевагою.

Навіть сьогодні вона пропонує себе як "нейтральний майданчик" для ведення переговорів про завершення війни між Росією та Україною.

Хто наважився порушити табу?.

Повномасштабна війна Росії проти України стала каталізатором перегляду безпекової політики багатьох держав Європи.

Приєднання Фінляндії та Швеції до НАТО є найпоказовішим прикладом.

З огляду на безпосередню загрозу з боку Росії, ці країни вирішили, що нейтралітет більше не гарантує їхню безпеку, і натомість обрали колективну оборону в рамках Альянсу.

Утім, офіційний Відень дотримується усталеного курсу, спираючись на абсолютну підтримку нейтралітету населенням.

І досі понад 70% австрійців переконані, що позаблоковість захищає їх найкраще.

Позиція австрійської влади дотепер була єдиною та непорушною, доки торік до парламенту не потрапила невелика ліберальна партія NEOS, чия очільниця Беате Майнль-Райзінгер отримала портфель міністра закордонних справ.

Ця партія стала єдиною, що закликала до дебатів щодо нейтралітету після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, активно агітуючи за поглиблену оборонну інтеграцію з ЄС.

І тепер, уже в кріслі міністра, Майнль-Райзінгер послідовно дотримується партійної лінії – звичайно, роблячи це вкрай обережно з огляду на історичний контекст та суспільні настрої.

"Я принципово дуже відкрита до публічних дебатів про майбутнє австрійської політики безпеки і оборони.

Хоча наразі в парламенті і серед населення немає більшості за членство в НАТО, такі дебати можуть бути дуже плідними", – заявила міністерка нещодавно в інтерв’ю німецькому виданню Die Welt.

Низка військових високопосадовців попереджають, що нейтралітет робить країну вразливою в нових геополітичних умовах, особливо з огляду на хронічно низьке фінансування армії.

З витратами на оборону у розмірі лише близько 1% ВВП торік, Австрія разом з Ірландією та Мальтою (іншими нейтральними державами ЄС) займає останні місця у рейтингу оборонних бюджетів Євросоюзу.

Уряд Австрії планує збільшити видатки на оборону до 2% ВВП до 2032 року – у той час, як держави НАТО поставили за мету 3,5% (а разом з пов’язаними витратами на інфраструктуру, кібербезпеку тощо – до 5%).

Проте географічне і особливо політичне становище Австрії робить її більш вразливою, ніж Мальту та Ірландію.

Австрія розташована значно ближче до агресивної Росії.

Хоча вона й оточена державами НАТО (за винятком Швейцарії), її сусіди, Угорщина та Словаччина, мають уряди з проросійською владою.

На додачу численні міжнародні інституції, розташовані в Австрії, просякли російським впливом та кишать шпигунами РФ.

Навіщо платити більше?.

Попри нові виклики безпеці, відмова від нейтралітету в Австрії у найближчій перспективі малоймовірна.

Передусім через суспільний і політичний консенсус.

Усі провідні політичні сили, за винятком NEOS, одностайно виступають за збереження нейтрального статусу.

NEOS є найменшою партією влади та "білою вороною" серед трьох партій коаліції, у якій більші Австрійська народна партія та Соціал-демократична партія не демонструють готовності до різких змін.

Канцлер Крістіан Штокер чітко заявив, що вступ до НАТО не стоїть на порядку денному, підтвердивши курс попередніх урядів.

"Ми не так вже й погано жили з цим нейтралітетом у минулому, і я скажу, що його скасування не дасть жодної вигоди для безпеки", –.

такою нині є позиція керівника австрійського уряду.

Хоча він наполягає, що його кабінет серйозно ставиться до загроз безпеці, та 2% на оборону до 2032 року – це максимум, на який він піде.

Штокер не може заплющити очі на те, що австрійський бюджет перебуває під великим тиском – боргове навантаження Австрії є одним з найвищих у ЄС.

За таких обставин складно уявити, що оборонні витрати стануть пріоритетними.

Водночас уряд сподівається, що зможе скористатися винятком із європейських бюджетних правил, щоб профінансувати оборону.

Так само коаліційна Соціал-демократична партія, яка завжди виступала за посилення соціального захисту населення, а не оборонних витрат, також публічно пообіцяла "захищати нейтралітет".

Лідер партії Андреас Баблер під час виборчої кампанії 2024 року обіцяв не допустити вступу до НАТО.

І звичайно, неможливо ігнорувати той факт, що вибори-2024 виграла проросійська та антинатовська Австрійська партія свободи, яка донині залишається найпопулярнішою політичною силою.

Будь-яка спроба змінити конституційний статус країни, який закріплює нейтралітет, призвела б до посилення позицій ультраправих.

І цей чинник може виявитися головним.

* * * * *.

Схоже, що у найближчому майбутньому Австрія залишатиметься "безквитковим пасажиром", користуючись посиленням інвестицій в оборону, які здійснюють її партнери по ЄС, що належать до НАТО.

Звичайно, що певні зміни все ж будуть – і вони вже відбуваються.

Зокрема, Австрія є активною учасницею європейських оборонних ініціатив.

Серед іншого, вона бере участь у європейському проєкті зі зміцнення протиповітряної оборони "Небесний щит" – хоча й у цьому випадку приєднання не минуло без гарячих дебатів про нейтралітет.

Однак у питанні членства в НАТО провідні політики країни наразі толерують збереження статус-кво.

Проте дискусія на цю тему, ініційована партією NEOS, здатна вплинути на настрої австрійців.

І тоді політичні еліти будуть змушені зважати на ці настрої.

Авторка: Христина Бондарєва,.

журналістка "Європейської правди".