Перший вокзал в Києві виглядав як готичний палац: чому ми його так і не побачили

Коли у 1867 році в Києві розпочалося будівництво першого залізничного вокзалу, мало хто міг передбачити, що ця споруда стане справжньою віхою в історії української столиці. Архітектор Іван Вишневський обрав для проєкту стиль староанглійської готики — рішення сміливе і водночас символічне для епохи великих змін.

Ця споруда стала не просто транспортним вузлом, а справжнім символом входження України в епоху модернізації та технічного прогресу. "Тпелеграф" розповість про неї детальніше.

Архітектурна унікальність

Будівництво почалося 8 серпня 1867 року з урочистої закладки фундаменту за участю київського митрополита Арсенія, генерал-губернатора та представників залізничної компанії. Роботи велися на нелегкому торф’яному ґрунті долини річки Либідь, що вимагало особливих технологій укріплення фундаменту — використовували цеглу різних розмірів замість браку каменю. Незважаючи на складнощі, споруду завдовжки у 133 метри та платформу завдовжки у 144 метри звели вчасно, і у 1870 році вокзал відкрився для пасажирів.

Архітектурний комплекс складався з трьох корпусів, з’єднаних галереями, що забезпечувало комфортне розділення пасажирських залів для різних класів. Для пасажирів першого класу були облаштовані розкішні зали з дерев’яним оздобленням і голландськими печами — рідкістю у регіоні. Гранітні сходи підкреслювали статусність і практичність інтер’єра. Пасажири нижчіх класів отримували більш скромні, але функціональні приміщення.

Транспортний вузол стратегічного значення

Новий вокзал обслуговував два ключові напрямки: Київ-Балта та Київ-Курськ, з'єднуючи місто з Одесою та іншими великими містами. Це перетворило Київ на один із найважливіших залізничних вузлів регіону. На початках через нього курсувало лише 7 поїздів із швидкістю близько 20 км/год, вони обслуговали приблизно 50 тисяч пасажирів на рік. Згодом цей показник зріс до мільйонів.

Символічно, що вокзал постав на місці колишніх військових поселень та гвардійських казарм — яскраве свідчення того, наскільки масштабною була трансформація міського простору. Навколо вокзалу поступово формувалася нова інфраструктура: привокзальна площа, ресторани, а згодом — і перші автомобільні стоянки.

Випробування часом

У 1877 році вокзал пережив серйозну пожежу, але був швидко відновлений — це показало, наскільки важливим він став для міста. Проте зростання пасажиропотоку та розвиток залізничної мережі вимагали більш просторих рішень.

До 1907 року стало зрозуміло, що старе приміщення не справляється з навантаженням. У 1908 році в районі сучасної кінцевої станції швидкісного трамвая на Старовокзальній вулиці було зведено тимчасовий одноповерховий дерев'яний пасажирський павільйон, який мав слугувати заміною старому вокзалу і в результаті функціонував майже 25 років.

Старий вокзал остаточно розібрали у 1913 році, а на його місці заклали фундамент для нової будівлі. Основний проєкт нового вокзалу створив архітектор Володимир Щуко. Його проєкт планував споруду у вигляді літери "Н", і відзначався вишуканістю, поєднуючи мотиви польського ренесансу з віденським бароко.

Однак розпочати будівництво нової капітальної будівлі завадили події Першої світової війни, і хоча фундамент всё було закладено, зведення споруди відклали. Лише в середині 1920-х років повернулися до ідеї будівництва сучасного вокзалу.

Перший залізничний вокзал Києва став більше ніж транспортним об'єктом — це був маніфест нової епохи, коли місто перетворювалося на динамічний економічний центр. Готичні форми серед української столиці символізували відкритість до європейських тенденцій та технологічного прогресу.