На війні загинула колишня співробітниця Чернігівського музею, бойова медикиня Третьої штурмової Марина Гриценко

Про це представники Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана повідомили у facebook.

"Марина уособлювала стійкість нашого музею під час облоги. Її характер та нестримний дух не дозволили їй скласти руки, її душа рвалася до боротьби. Ми пишаємося нею, десь розуміючи, що вона була сильніша за багатьох з нас. Музей втратив не лише працівника, музей втратив частину себе. Сумуємо неймовірно", - зазначили в дописі.

На facebook "Пласт Чернігів" уточнили, що з 2008 року Марина Гриценко працювала науковим, а потім — старшим науковим співробітником Чернігівського обласного художнього музею ім. Григорія Галагана, останнім часом обіймала відповідальну посаду головного зберігача фондів музею.

З початком повномасштабного вторгнення Росії та під час наступу на Чернігівщину спільно з донькою перебралась жити до музею, щоб в разі небезпеки мародерів зберегти експонати.

Марина Гриценко з позивним Мері народилася в сім’ї медиків. Закінчила Ріпкинську загальноосвітню школу № 2. Вищу освіту здобула на факультеті історії у Національному університеті "Чернігівський колегіум" ім. Т.Г. Шевченка.

У 2021 році разом з донькою Юлею приєдналась до Пласту, де стала писарем станиці Чернігів.

Брала участь у багатьох станичних заходах, була виховницею та писаркою табору "Експедиція 2022", що відбувався на Буковині в смт Макарівка за пластовою методикою для дітей, постраждалих від війни. 5 жовтня 2022 року доєдналась прихильницею до куреня УПС "Степові відьми".

Пластову присягу склала у жовтні 2023 року в фортеці Батурин під час вишколу "Попіл Батурина", де на той час вже була військовою.

Була підсестричкою у новацькому рої "Соколи" та згодом короткочасно стала головною впорядницею, але через оголошення до війська змушена була припинити виховну діяльність.

Захоплювалась музикою та українською історичною обрядовістю.

З лютого 2023 року стала стрільцем-санітаром в 3-й окремій штурмовій бригаді. Молодша сержантка. Як бойовий медик брала участь у боях за Харківщину.

У січні 2025 року за заслуги перед Україною отримала із рук президента України орден "За мужність", як медик 1-го штурмового батальйону бригади за те, що "довела свою відданість і хоробрість, рятуючи побратимів на передовій".

Загинула вранці 7 серпня 2025 року спільно з двома побратимами на фронті під час виконання бойового завдання внаслідок атаки ворожого дрону.

У неї залишилась 15-річна донька Юлія та батьки.