"Проєктуй і будуй": що не так з новим підходом до будівництва за державні гроші

На першому засіданні Кабміну після вступу на посаду прем'єр-міністр Юлія Свириденко окреслила три пріоритети, на яких, за її словами, має зосередитися новий уряд. Серед них — довгоочікуваний мораторій на перевірки бізнесу, не менш очікуваний акцент на збільшенні виробництва зброї, та третій — несподівана зміна підходу до будівництва за державні гроші. Відтепер важливі державні проєкти з будівництва нової інфраструктури чи відбудови зруйнованої відбуватимуться за принципом "проєктуй і будуй".

Якщо перші два пункти вже тривалий час широко дискутувалися в суспільстві й щодо них існує певний консенсус, то питання доцільності впровадження принципу "проєктуй і будуй" в Україні практично не обговорювалося в публічній площині.

"Телеграф" вирішив дослідити, чим відрізняється задекларований Юлією Свириденко підхід до будівництва від традиційної схеми "окремо проєктування / окремо реалізація" та якими є можливі ризики схеми "проєктуй і будуй" в українських реаліях.

Чи є новаторство у схемі "проєктуй і будуй"

На сьогодні реалізація більшості будівельних проєктів в Україні для державного сектору — хай то будівництво дороги, школи чи відбудова зруйнованого житлового будинку — відбуваються за схемою, яка передбачає декілька етапів. Якщо дуже спрощено, то два основних такі: спершу етап виготовлення проєктної документації, а потім, власне, етап самих будівельних робіт, які проводяться на підставі вже готового проєкту. За кордоном такий підхід називають design-bid-build (проєктування — тендер — будівництво).

З практичного погляду, це означає наявність мінімум двох окремих суб’єктів (окрім замовника), залучених до процесу: окремо проєктувальної та окремо будівельної організації. Також це означає проведення двох окремих процедур із закупівель (різних тендерів на проєктування та будівельні роботи), а отже, і окремої відповідальності, яку несе кожен з цих суб’єктів.

У випадку ж схеми "проєктуй і будуй" (англійською — design-build) обидві задачі – і проєктування і будівництво — та вся відповідальність за можливі порушення при їх реалізації лягають на плечі однієї організації.

Насправді схема "проєктуй і будуй" в Україні працює з 2021 року, відколи після внесення євроінтеграційних змін у Закон "Про публічні закупівлі" в ньому з’явилася норма (п. 27 ч. 1 ст. 1), яка включила до робіт, дозволених для закупівлі, окрему позицію – "роботи з будівництва об’єктів з розробленням проєктної документації". Інша річ, що вона не здобула особливої популярності. Ймовірно, через те, що замовники (а це у нашому випадку підзвітні державні установи та організації) перед виділенням коштів на будівництво все-таки воліють побачити, як саме виглядатиме проєкт, аніж витрачати гроші на "кота у мішку". Тому замовляють проєктувальні роботи окремо.

Окрім того, схема "проєктуй і будуй" у переважній більшості випадків не передбачає наявності в тендерних пропозиціях від учасників детального кошторису витрат, зокрема, на матеріали та комплектуючі, які будуть використані в процесі будівництва (і це зрозуміло, адже такий кошторис готується вже на підставі готової проєктної документації). Відтак, це може стати певним "маяком" для органів контролю, аби більш прискіпливо цікавитися витратами на реалізацію такого проєкту. А пильну увагу тієї ж ДАСУ до своїх проєктів мало хто любить.

Нова ж прем’єрка, схоже, переконана, що схема "проєктуй і будуй" в Україні сьогодні є доцільнішою за "класичну", і пропонує протестувати її протягом двох років в рамках експериментального проєкту під наглядом віцепрем'єр-міністра з відновлення Олексія Кулеби та керівника Агентства відновлення Сергія Сухомлина.

"Змінюється сам підхід до будівництва: держава проводить тендери не на проєктування, а на повну реалізацію об’єкта — "під ключ". Це європейська практика, відома як Design-build, такий підхід давно застосовується у ЄС як ефективний механізм. Підрядник братиме на себе відповідальність і за розробку проєктної документації, і за виконання будівельних робіт", — пояснює принцип "нового підходу" Юлія Свириденко.

Виглядає так, що відтепер схема "проєктуй і будуй" буде імперативно впроваджуватися (чи, можливо, навіть насаджуватися?) у значній кількості вітчизняних будівельних проєктів.

"За" і "проти" design-build — закордонний вимір

Вищезгадана теза Свириденко щодо нової ініціативи уряду сформульована таким чином, що начебто принцип design-build за кордоном є усталеною практикою, яка однозначно довела свою ефективність. Але це не зовсім так.

З численних публікацій та обговорень у закордонній пресі та серед архітектурної спільноти можна зрозуміти, що, попри певне зростання популярності у світі підходу design-build, вибір цієї схеми для реалізації будівельних проєктів є досить дискусійним. Профільні видання та організації вказують як на переваги підходу "проєктуй і будуй", так і на його очевидні ризики.

Серед основних переваг:

• Єдина "точка контакту", що, наприклад, спрощує для замовника процедури укладання договорів;
• Менше договірних сторін, а отже, менше витрат для замовника;
• Пришвидшення строків реалізації проєкту, зокрема, через усунення етапності проведення процедур закупівель;
• Краща узгодженість етапів проєктування/будівництво через те, що можливі проблеми або питання коригування проєкту більш оперативно вирішуються всередині однієї організації, яка відповідає за його реалізацію в цілому.

Серед основних недоліків:

• Відсутність гарантій щодо якості виготовлення проєктної документації;
• Відсутність прозорості при визначенні якості та вартості матеріалів і комплектуючих, що використовуватимуться на будівництві, а отже, можливі питання до кінцевої якості самого проєкту;
• Можливі маніпуляції виконавця з вартістю робіт та матеріалів;
• Необхідність значно вищого рівня контролю замовника за реалізацією проєкту з метою недопущення зловживань на кожному з етапів.

Загалом, якщо послухати закордонних експертів, котрі опонують підходу design-build, то основні претензії зводяться до того, що у випадку "традиційного" підходу проєктувальник (архітектурне чи проєктне бюро) працює виключно на замовника будівництва, а у випадку "проєктуй і будуй" — передовсім в інтересах генпідрядника-будівельника, що тягне за собою очевидні ризики.

Ризики ці пов’язані з тим, що основний виконавець проєкту (а це в переважній більшості будівельна організація), як заведено, зацікавлений передовсім у власному прибутку. Відтак, цілком імовірним є його вплив на коригування проєкту, розробленого архітекторами (яких він зазвичай наймає як підрядників) в бік здешевлення і спрощення конструктиву майбутнього об'єкта, що означає зменшення загальної якості. Також можливий навмисний вибір підрядником менш якісних матеріалів та комплектуючих, або маніпуляції при визначенні ціни на них. При цьому замовник цих процесів, скоріше за все, не побачить, адже вони приховані всередині, так би мовити, "внутрішньої кухні" виконавця.

Не краща ситуація і тоді, коли будівельник-виконавець не наймає архітекторів як підрядників, а заявляє, що в його розпорядженні є власні проєктні потужності. Професійні архітектори стверджують, що у більшості випадків це чистої води маніпуляція, адже зазвичай ці "потужності" означають наявність у таких будівельних компаній однієї-двох осіб (нерідко – на аутсорсі) з номінальним статусом проєктувальників-архітекторів. Які насправді досить далекі від поняття "проєктування" і не здатні на адекватному рівні виконати відповідну роботу. Особливо критичним це є для кейсів, коли проєкт має складний конструктив, у нього має бути закладена суттєва естетична складова, або він має супутні ризики (наприклад – екологічні). Відтак досить частими є випадки, коли замовнику на якомусь з етапів доводиться окремо наймати професійних архітекторів, аби відкоригувати неякісну проєктну документацію, виготовлену такими горе-проєктувальниками.

Серед відомих скандалів, пов’язаних з проєктами, реалізованими за принципом "проєктуй і будуй", можна згадати випадок із будівництвом навчального центру у Белмонті (США). Кейс, який реалізовували у 1990-х–2000-х роках, включав навчальні корпуси, житлову забудову, гімназію, паркінг тощо. Неякісна реалізація на етапі проєктування (зокрема, неврахування певних екологічних аспектів) зрештою призвела до значних перевитрат, однією з причин яких, на думку прокурорів, що розслідували цей випадок, став якраз вибір схеми design–build. І хоча у результаті по кримінальній лінії ніхто так і не був притягнутий до відповідальності, це спонукало американські органи контролю ініціювати посилення інспекційного контролю за проєктами design–build, як такими, що несуть ризики непрозорості й корупції.

"Проєктуй і будуй": українські реалії та коментарі експертів

Попри гучну заяву прем’єрки Свириденко про початок впровадження принципу design–build, доцільність його реалізації в українських реаліях поки лишається незрозумілою, якщо не сказати сумнівною. Поки ніхто з високопосадовців або урядових аналітиків не пояснив, чим ця ініціатива (яка, на секундочку, заявлена одним із пріоритетів уряду) є кращою, зокрема з економічного погляду, за традиційний "двоетапний" підхід.

Також не зрозуміло, чи було проведено аналіз основних відомих недоліків design–build, а головне – ризиків їхньої можливої "мутації" в непростих українських реаліях. Не зрозуміло також, які запобіжники підготував уряд, аби убезпечитися від цих ризиків. Окрім того, абсолютно незрозумілими є критерії, за якими будівельні проєкти будуть спрямовуватися на реалізацію за схемою "проєктуй і будуй".

Внести певну ясність у ці питання повинна постанова, яка, за даними джерел "Телеграфу", наразі розробляється Кабміном. А до часу її ухвалення ці питання остерігається коментувати навіть основний ймовірний виконавець – Агентство відновлення, до якого редакція звернулася із проханням прояснити питання доцільності ініціативи "проєктуй і будуй" та її потенційних ризиків.

Своєю чергою віце-прем'єр, міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба 3 серпня повідомив, що уряд розробив механізм, який покликаний допомогти громадам оперативніше розпочинати відновлення багатоквартирних будинків та гуртожитків, пошкоджених унаслідок російських атак.

"Запускаємо механізм, який дозволяє громадам діяти швидше. Йдеться про можливість проходити всі етапи відновлення паралельно – від технічного обстеження до старту робіт. Без зайвих очікувань, але з повною фіксацією в електронній системі", – повідомив Кулеба.

Але не уточнив, чи йдеться у цьому випадку саме про схему "проєктуй і будуй", про яку говорила Свириденко.

Переважно досить обережно прокоментували цю тему й експерти у сфері публічних закупівель, до яких звертався "Телеграф". Втім, редакції у спілкуванні з експертами вдалося виявити низку досить цікавих моментів щодо схеми design–build.

Зокрема, фахівчиня з публічних закупівель Академії "Радник" Лілія Груздо вказала на цікавий нюанс українського законодавства щодо можливості реалізації проєктів за схемою "проєктуй і будуй". За її словами, підрядником у такій схемі, схоже, може бути тільки будівельна організація. Причому застосувати схему можна лише до будівельних робіт, а не до робіт, наприклад, з реконструкції чи ремонту.

"Законом передбачається можливість здійснення закупівлі саме робіт з будівництва об’єктів разом з розробленням ПКД (проєктно-кошторисної документації. — Ред.). Тобто сюди не можна віднести реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт. Виходячи з цього, відразу стає зрозуміло, що підрядники, які не мають потужностей, не здатні здійснювати роботи з будівництва. Уявляємо собі будівництво з нуля, де не було нічого, і тут відповідно збудували певний об’єкт. Логічно, що така реалізація під силу лише потужним підрядникам", — вважає експертка.

Цей нюанс цікавий з того погляду, що хоча у світовій практиці design–build, як вже згадувалось, у переважній більшості проєктів виконавцем виступає саме будівельна фірма, яка потім наймає субпідрядника-проєктувальника, зрідка можливі й протилежні випадки. Це випадки, коли виконавцем є, наприклад, архітектурне бюро, яке вже, своєю чергою, наймає субпідрядника – будівельну фірму. Закордонні експерти сходяться на думці, що за таких умов весь проєкт реалізується якісніше, адже "архітектори" зазвичай набагато прискіпливіші, ніж "будівельники", у плані якості роботи.

Так от, виходить, що, схоже, в українських умовах такий підхід неможливий, адже не передбачений законодавством. Принаймні поки що.

Також Лілія Груздо звернула увагу на проблеми, які, очевидно, можуть виникнути у замовників будівництва (нагадаємо, мова йде про державні установи й організації), якщо вони скористаються схемою "проєктуй і будуй". Ці проблеми стосуються визначення вартості проведення будівельних робіт, яку за такої схеми практично неможливо вирахувати. А для державної установи – це очевидний потенційний ризик, адже вона зобов’язана мати обґрунтування витрачених коштів.

"Під час проведення торгів замовник повинен визначитися з очікуваною вартістю предмета закупівлі", — пояснює суть проблеми експертка.

За її словами, при визначенні проєктної частини проблем, швидше за все, не буде, адже ця частина регулюється "Настановою з визначення вартості проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт та експертизи проєктної документації на будівництво", затвердженою відповідним наказом Міністерства розвитку громад та територій. Але з очікуваною вартістю саме будівельних робіт ситуація зовсім інша.

"Конкретних вимог та обмежень щодо визначення очікуваної вартості законом не встановлено. Головне, щоб замовник міг пояснити, чому він встановив саме таку очікувану вартість. Тому для замовника відразу з’являється проблема, як вирахувати очікувану вартість, адже вихідних даних у нього зовсім мало. Якщо у разі закупівлі ПКД замовник орієнтувався на певне завдання на проєктування, то для розрахунку вартості робіт з будівництва взагалі нічого немає. Тому тут дійсно складно зорієнтуватися щодо вартості", — говорить фахівчиня з публічних закупівель.

Окрім того, за її словами, сьогодні важко говорити про якісь вбудовані запобіжники, які могли б убезпечити від ризиків маніпулювання ціною при реалізації схеми "проєктуй і будуй".

"Запобіжників поки назвати вам не можу. Єдине, що приходить на думку, це моніторинги та перевірки проведення закупівель органами контролю. Законом передбачено 5 органів контролю у сфері публічних закупівель. Два з них, ДАСУ та Рахункова палата, ретельно перевіряють всі етапи проведення закупівлі та звертають велику увагу саме на суму коштів, яку було сплачено за результатами закупівлі. Якщо органам контролю вдасться довести, що замовник заплатив більше, ніж міг, в результаті порушень умов проведення закупівель, на уповноважену особу (це особа, яка відповідальна за проведення даної закупівлі) буде накладено адміністративну відповідальність (штраф від 21,5 тис. грн до 51 тис. грн). Також залежно від умов порушень можливе розірвання договору, визнання договору нікчемним і, як наслідок, зобов’язання повернути на рахунок організації-замовника сплачені кошти за договором", — пояснює експертка.

Своєю чергою керівниця проєкту "Контроль витрат на відновлення України" від Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій зауважує, що хоча світова практика і показує певне позитивне застосування підходу "проєктуй і будуй", до появи притомної інформації від українського уряду, які саме будівельні проєкти будуть підпадати під design–build, детально говорити про переваги та ризики цієї схеми в Україні досить непросто.

"Справді, і в Європі, і в Канаді, і в Штатах використовується механізм "проєктуй і будуй", або design–build. Його плюси в тому, що він дозволяє економити час, адже не потрібно робити кілька тендерів. А ми знаємо, що у нас нерідко буває, що спочатку блокується тендер на проєктування, потім виникають питання до тендеру на будівництво, потім будівельна компанія не може будувати, тому що виникли питання до проєкту і необхідний його перегляд. Окрім того, оскільки компанія і проєктує, і будує – це може певним чином оптимізувати витрати. Також при виникненні якихось додаткових вимог до проєкту, наприклад щось не те з землею, компанія може досить швидко адаптувати й сам проєкт. Це справді практикується у світі й може бути плюсом підходу "проєктуй і будуй". Але ключове питання – чи буде у нас це стосуватися взагалі всіх проєктів відбудови й відновлення чи лише типових проєктів. Я б дуже радила починати саме з типових проєктів, як це обговорюється вже декілька останніх років, а не з "загальних" проєктів, щодо яких взагалі не відомо, скільки вони можуть коштувати", — говорить експертка.

За її словами, коли є типовий проєкт, він зазвичай є фінансово прорахованим, і уряд має орієнтир, скільки це може коштувати у випадку масштабування такого проєкту.

"Інакше це буде складно. Оскільки конкуренції немає, приходить одна компанія, виставляє якусь ціну, а в уряду немає інструментів перевірити, чи є ця ціна нормальною, чи ненормальною. Тому починати варто з типових проєктів. Є, наприклад, типові проєкти шкіл для громад, у яких, умовно, 10 тис. людей, або тисячі учнів. Або типові проєкти лікарень, амбулаторій тощо. Знаючи, скільки такий проєкт коштує, можна буде давати певний зазор. Стартувати саме з такого, на мою думку, було б дуже правильно і дуже корисно. Це могло б пришвидшити будівництво подібних об’єктів", — вважає Олександра Бетлій.

Водночас вона також зауважила, що поки не бачить явних запобіжників, які могли б убезпечити від маніпулювання ціною при реалізації проєктів "проєктуй і будуй".

"Тут буде складно, оскільки механізмів не дуже є… Треба буде дуже детально прописувати очікування від завдання: будівельні матеріали — такі-то, кількість учнів (пацієнтів) така-то, вимоги енергоефективності та безбар’єрності - такі-то", — говорить експертка.

На ситуацію, на її думку, також може позитивно вплинути запуск бази цін на будівельні матеріали, яка б могла стати певним орієнтиром для формування кошторису. Але, вважає експертка, поки немає достатньої конкуренції в будівельній сфері всі подібні запобіжники буде складно використовувати.

Найкатегоричнішим у своєму коментарі "Телеграфу" щодо ініціативи "проєктуй і будуй" був народний депутат, голова ТСК з питань розслідування порушень у сфері енергетики Олексій Кучеренко.

"В Україні застосування цього принципу ("проєктуй і будуй". — Ред.) в умовах абсолютно нікчемного контролю фінансового, архітектурного, будівельного, безумовно, призведе до шалених зловживань. І я готовий до будь-якої дискусії з ким завгодно, хто відстоює цей принцип сьогодні. Ключова небезпека тут у тому, що при застосуванні такого принципу гарантовано будуть маніпуляції з проєктуванням, з кошторисами, що в результаті призведе до неконтрольованого завищення цих кошторисів і, відповідно, витрат бюджетних коштів. Можливо, цей принцип працює в Європі, де підряднику та проєктанту і в голову не прийде робити такі речі, які робляться у нас. Бо він назавжди втратить ліцензію на проєктування, на підряди та сяде в тюрму. Але такий принцип точно не працюватиме у нас", — розповів Олексій Кучеренко "Телеграфу".

Як приклад він навів ситуацію з перевитратою коштів на будівництво укриттів для об’єктів енергетики, яке його ТСК розслідувала минулого року. Будівництво, розповів Кучеренко, здійснювалося Агентством з відновлення під керівництвом Мустафи Найєма, якраз за принципом design–build. За словами Кучеренка, розслідування парламентської ТСК та Державної аудиторської служби показали, що витрати на захисні об’єкти в процесі будівництва за цим принципом зросли у кілька разів від початкової вартості. При цьому частина об’єктів не була добудована, і за це ніхто не поніс відповідальності.

"Цей так званий "європейський принцип" дозволив, по-перше, абсолютно безконтрольно віддати всі підряди "своїм" підрядникам, абсолютно без перевірок, за якимось тимчасовими проєктами, або й взагалі без проєктів, і десятки мільярдів гривень викинути в повітря. А по дорозі завищити кошториси разів у три на одні й ті ж самі об’єкти. А по-друге, не завершити будівництво цих об’єктів, кинути їх, на десятки мільярдів гривень, саме по укриттях третього рівня", — розповів Кучеренко.

За словами народного депутата, всі дані щодо згаданих зловживань є у звіті його ТСК, який сьогодні закритий за розпорядженням СБУ з огляду на питання безпеки. Але частину даних, які можна було показати, він ще минулого року виклав у своїй публікації на Facebook. З цих даних, зокрема, можна побачити, як зростала вартість об’єктів, і пересвідчитися, що значна їх частина перебувала на дуже низькій стадії готовності.

Щодо запобіжників, які могли б надалі убезпечити від подібних зловживань під час реалізації принципу "проєктуй і будуй", Олексій Кучеренко вважає, що найбільш дієвим було б показове покарання за вже виявлені порушення.

"Це відбувалося на фортифікаціях, це відбувалося на об'єктах укриттів, це відбувалося на інших проєктах, які тягнула Агенція. Навіть на банальних будівництвах шкіл. Це практика, яка на сьогодні потребує принципової оцінки з боку правоохоронців, в першу чергу НАБУ і САП. Тому, якщо говорити про запобіжники… Я вам скажу відверто, запобіжником може бути лише одне: покарати тих, хто цим займається, зразково покарати. Хай на закритому судовому засіданні. Якби, умовно, дали 15 років керівнику Агенції, 15 — підрядникам, які розікрали ці кошти, то тоді б, я думаю, цей механізм і міг би запрацювати", — резюмував Кучеренко.

Не чекаючи Свириденко

Хоча заява прем’єрки Юлії Свириденко щодо впровадження "проєктуй і будуй" прозвучала лише кілька днів тому, на порталах публічних закупівель вже тривалий час можна знайти декілька досить резонансних тендерів за цим напрямком.

Так, однією з найбільших липневих закупівель, за даними ресурсу "Наші гроші", став розіграш 2,035 млрд грн на виконання робіт з будівництва об’єкта з розробленням проєктної документації (тобто design-build. — Ред.): "Будівництво міжнародного пункту пропуску на українсько-румунському державному кордоні".

За перемогу показово сперечалися два конкуренти/спільники, відомі ще по "Великому будівництву": ТОВ "Автомагістраль-Південь" і ТОВ "Онур конструкціон інтернешнл".

Свого часу "Телеграф" вже згадував, що ці дві компанії фактично належать до так званого "картелю", учасників якого неодноразово помічали у навмисній неконкуренції. Це коли, наприклад, заявлена державою ціна, яка на звичайних конкурентних торгах могла б упасти на 10, 20 і навіть 50 відсотків, у випадку, коли участь у тендерах беруть "всі свої", практично не падає. Ось і цього разу "Онур" переміг, заявивши пропозицію, лише на 2% нижчу від початкової ціни.

Але головне тут навіть не це, а те, що у тендері, як пишуть НГ, відсутні ціни на матеріали та інші елементи кошторису.

"Тобто "Онур" спочатку розробить проєкт, у якому з’являться розцінки та обсяги робіт. І лише потім він буде затверджений. Тобто ціни та обсяги фактично підганятимуться під стелю контракту, встановлену на цих торгах", — зазначає видання.

На цьому прикладі досить чітко видно один зі згаданих ризиків, які несе у собі підхід "проєктуй і будуй": можливість підрядника маніпулювати ціною.

А ось старіший приклад – закупівля "Енергоатомом" захисту для трансформаторів у жовтні 2024 року. Загалом оголошено було низку тендерів загальною вартістю 2,8 млрд грн. У кожному з випадків компанія замовляла послуги будівництва разом з проєктуванням. За даними НГ, найдешевший захист в "Енергоатомі" був оцінений у 500 млн грн, хоча попередні типові проєкти "Укренерго" коштували до 120 млн грн, а Агентство відновлення замовляло аналогічні роботи за 200—500 млн.

У випадку закупівель за принципом "проєктуй і будуй" від "Енергоатому" також відсутні ціни на комплектуючі та матеріали. Окрім того, серед переможців цієї закупівлі засвітилася така компанія, як ПрАТ "Юженергобуд", яку раніше штрафували за змову у тендерах "Енергоатому" та яка фігурує у справі про банкрутство.

А ось ще один недолік принципу "проєктуй і будуй" — на прикладі тендеру з ремонту зруйнованого російськими атаками "Охматдиту" у червні 2024 року. Тут також замовлялося виконання робіт разом з проєктуванням, але без визначення чіткого ТЗ. У результаті вартість пропозицій коливалася від 41 млн грн аж до 645 млн грн.

Зрозуміло, що, якби для відбудови лікарні було підготовано проєкт, такого розкиду цін не було б. Як, ймовірно, і скандалу з визначенням переможця –компанії "Буд-технолоджі", до якої пізніше виникли неабиякі претензії.

Підсумовуючи, зауважимо, що, можливо, схема "проєктуй і будуй" справді варта уваги і може за деяких умов (наприклад – у випадку типових проєктів) пришвидшити процеси будівництва чи відбудови. Та щоб однозначно це стверджувати, потрібно, як мінімум, провести ретельний аналіз її негативних сторін, врахувавши і так непросту специфіку поточного стану українських публічних закупівель, обмежені можливості контролю та інші фактори ризику.

"Телеграф" має намір і надалі відстежувати це питання та інформувати про розвиток подій читачів. Не перемикайтесь.