Угруповання "науковців" публікують тисячі фальшивих статей, — дослідження

Дослідження американського науковця Луїса Амарала з Північно-Західного університету свідчить про наявність широкої міжнародної мережі шахраїв від науки. 

Амарал зазначає, що наукове шахрайство це вже не справа кількох недоброчесних осіб, а організована система, яка розвивається стрімкіше за реальну науку. Вона включає широкі мережі редакторів та авторів, які співпрацюють із метою публікації псевдодосліджень у великих обсягах. 

Вони використовують вразливості системи для відмивання репутації, отримання фінансування та підвищення власних академічних рейтингів. Мова йде про велику і стійку систему, яка в деяких випадках імітує організовану злочинність. 

Дослідження Луїса Амарала базується на аналізі понад 5 млн наукових статей з понад 70 тис. наукових журналів. Дослідники також вивчили десятки тисяч спростувань, редакційних записів журналів і навіть копій зображень.

Це дозволило дослідникам виявити шахрайську схему — “паперові фабрики”, що штампують низькоякісні дослідження. Посередники, які продають авторство та змогу розміщення у наукових журналах. Недобросовісні редактори, готові автоматично схвалювати фальшиві дослідження.

Однією з таких “паперових фабрик” вказується Асоціація академічних досліджень та розробок (ARDA). У період з 2018 по 2024 рік ARDA розширила список своїх афілійованих журналів з 14 до 86, багато з яких було проіндексовано у великих академічних базах даних.

У підсумку деякі з цих журналів виявились шахрайськими. Їхня діяльність була незаконно відновлена після того, як початкові видавці припинили публікації. Луїс Амарал переконує, що пропоновані ARDA і подібними організаціями матеріали — це не наука. Клієнти платять за те, щоб їхні імена були вказані в заздалегідь підготовлених роботах, часто без будь-якого реального дослідження для покращення свого резюме, що згодом призводить до матеріальних переваг.

За оцінками авторів дослідження, “паперові фабрики” тепер подвоюють обсяги виробництва кожні 1,5 року. У той же час, кількість спростування — головний коригуючий захід наукової спільноти — подвоюється кожні 3,5 роки. 

Результати дослідження демонструють, що навіть деякі поважні наукові видання піддались впливу шахраїв від науки. Дослідники визначили, що дуже невелика група редакторів – менше 0,3% в одному журналі — відповідальна за близько 30% усіх відкликаних статей. Ці редактори не займались виявленням шахрайства, а навпаки потурали йому.

Аналіз показав, що вони часто приймали статті один одного, оминаючи належне рецензування та створюючи замкнутий цикл взаємного схвалення. Одна особливо активна група в PLOS ONE діяла з 2020 по 2023 рік, і багато з прийнятих статей згодом були відкликані з подібних причин. Аналогічні випадки було виявлено у журналах на мові хіндаві і навіть у матеріалах конференцій IEEE.

Для виявлення випадків шахрайства команда дослідників під керівництвом Ріса Річардсона звертала увагу на такі речі, як повторне використання зображень, що свідчило про копіювання та перепакування дослідницьких даних. В одній мережі з 2 тис. 213 статей з дубльованими зображеннями було відкликано лише третину.

Іншими ознаками шахрайства є прискорений процес рецензування, який займає менше 30 днів, незвичайні сплески публікацій у певних журналах і неприродні схеми авторства — наприклад, співавтори, що не мають родинних зв’язків з усього світу, у вузькоспеціалізованих технічних статтях.

Багато з цих псевдодосліджень мають відношення до конкретних підобластей, зокрема, мікроРНК та довгі некодуючі РНК у біології раку. Чим вузькоспеціалізованішим і маловідомим є дослідження, тим краще, оскільки воно додає ще один шар непрозорості. У цих підобластях рівень відкликання досягав 4% порівняно з 0,1% у більш усталених областях, таких як CRISPR.

Шахрайські дослідження вводять в оману реальних науковців, спотворюють результати метааналізів, марнують державні кошти і підривають реальні розробки. Автори розглянули випадок із дослідженнями хвороби Альцгеймера.

Буквально одна псевдонаукова стаття залучила мільярди інвестиційних коштів і змусила науковців витратити роки на безперспективні дослідження, перш ніж виявилось, що початкове дослідження було шахрайським. Під час пандемії COVID-19 шахрайські дослідження сприяли використанню гідроксихлорохіну, що опосередковано призвело до 17 тис. смертей.

Кар’єра науковців будується на кількості випущених публікацій. Чим більше статей випускає той чи інший дослідник, і чим більше їх цитують, тим більші фінансування і науковий штат він отримає, а разом з тим і престиж. У гіперконкурентній системі з обмеженими ресурсами стимули схиляються до кількості, а чи не до якості.

Як стверджують автори дослідження, існуючі інструменти для протидії шахраям від науки, такі як відкликання псевдонаукових статей та позбавлення журналів ліцензії, недостатні. Деякі фейкові статті залишаються у базах даних навіть після деіндексації відповідних журналів. Інші продовжують цитуватись, створюючи потік дезінформації.

Річардсон і Амарал виступають за більш глибокі системні зміни: відокремлення  завдань, що провокують конфлікт інтересів, таких як рецензування, від ділових інтересів журналів, переосмислення академічних стимулів та відхід від спрощених показників, таких як кількість цитувань чи імпакт-фактор журналу.

 Ситуацію ще більше ускладнює стрімкий розвиток генеративного штучного інтелекту. Якщо моделі ШІ навчатимуться на сумнівних даних, їхня ефективність у нових дослідженнях може бути поставлена під сумнів від самого початку. 

Крім того, існує проблема наукових статей, створених за допомогою ШІ. У 2024 році науковий журнал, що рецензується, опублікував дослідження з явно створеною за допомогою ШІ діаграмою, що зображує мультяшного щура з гігантським пенісом. Статтю було відкликано лише після того, як зображення розійшлося соціальними мережами.

Деякі академічні видавництва, такі як Springer Nature та Frontiers Media, починають масово відкликати статті. Нещодавно Frontiers відкликав 122 дослідження, виявивши докази маніпулювання цитуванням та прихованої змови рецензентів. Але ці зусилля лише поверхневі. Річардсон підрахував, що лише 15–25% фальшивих статей буде відкликано.

На думку авторів дослідження, для зміни ситуації необхідно змінювати культуру. Фінансові організації повинні переглянути свої методи оцінки успішних наукових матеріалів. Журнали мають інвестувати у незалежні перевірки сумлінності. А дослідникам необхідно надавати підтримку у виборі якості замість кількості. Без реформ майбутні відкриття — і суспільне благо, якому вони покликані служити, — можуть бути побудовані на піску.

Результати дослідження опубліковані у журналі PNAS

Джерело: ZME Science