Встреча со многими неизвестными: зачем Трамп согласился на саммит с Путиным

Основною новиною цього тижня стало оголошення проведення зустрічі лідерів США та РФ.

І якщо вона відбудеться, то стане першою особистою зустріччю Дональда Трампа та Владіміра Путіна з 2021 року.

Наразі її проведення підтвердили як американська, так і російська сторони, хоча вже на етапі оголошення почалися перші розбіжності – хто ж таки виступив ініціатором.

Зазвичай у Кремлі окремо уточнюють, коли пропозиція про зустріч чи розмову надійшла від західних лідерів.

Цього разу такого уточнення не було, а згодом прессекретарка Білого дому Керолайн Левітт заявила, що ініціатива саміту надійшла від Москви.

Втім, несподівано радник Путіна Юрій Ушаков спростував її, заявивши, що "це була пропозиція американської сторони".

І що геть нехарактерно – до цієї суперечки зрештою долучився й Владімір Путін, заявивши, що "обидві сторони зацікавлені" у зустрічі і "хто перший сказав – вже не важливо".

Цей маленький епізод дуже яскраво характеризує, наскільки у Кремлі прагнуть зустрічі з Трампом, бояться її зриву, але водночас намагаються показати росіянам, що вона більш потрібна Трампу.

Зустріч на тлі погроз санкціями.

Варто відзначити фон, на якому ведуться перемовини.

З моменту повернення Дональда Трампа до влади ми спостерігаємо зміну його ставлення до Путіна.

Якщо на початку своєї другої каденції американський президент намагався вести конструктивний діалог, то минулого місяця він зізнався BBC, що після всіх чотирьох попередніх візитів свого спецпосланця Стіва Віткоффа і початкового оптимізму зрештою Путін його розчарував.

З кожним днем Трамп висловлює дедалі більше розчарування Путіним.

Насамперед – через відмову очільника Кремля погодитися на припинення вогню, і це попри шість телефонних дзвінків між ними з лютого.

Тож останніми тижнями Дональд Трамп вперше після повернення у Білий дім зайняв жорстку позицію щодо Москви, назвавши постійні російські атаки на цивільні об’єкти в Україні "огидними" та пообіцявши ввести вторинні санкції проти покупців російської нафти, якщо до п’ятниці 8 серпня не буде досягнуто прогресу в переговорах.

За інформацією джерел з Білого дому, санкції все ще плануються.

На додачу напередодні було оголошено про додаткові мита для Індії – причому було спеціально підкреслено, що саме через закупівлі російської нафти.

Іншою важливою подією середи стала чергова зустріч спецпосланця Трампа Стіва Віткоффа з Путіним, яка тривала три години.

Результати цих перемовин Віткофф вже встиг обговорити не лише з Трампом, а й з європейськими лідерами, а також із генсеком НАТО Марком Рютте.

"Європейські лідери були на дзвінку, і я вдячний кожному з них за підтримку.

Ми обговорили те, що було озвучено в Москві.

Україна безумовно захищатиме свою незалежність.

Нам усім потрібен тривалий і надійний мир.

Росія повинна припинити війну, яку сама ж і розпочала", – заявив після завершення цих консультацій Дональд Трамп.

За інформацією The New York Times, щонайменше декілька європейських лідерів, які брали участь у дзвінку в середу, були здивовані планами Трампа й після розмови висловили скепсис щодо їхньої ефективності.

Втім, інша особа, обізнана з деталями, зазначила, що європейці, схоже, сприйняли слова Трампа як належне.

На цьому тлі Дональд Трамп 7 серпня заявив про швидку зустріч із Путіним і "дуже хороші шанси" на врегулювання війни в Україні.

А Владімір Путін підтвердив ці плани і назвав Об'єднані Арабські Емірати прийнятним місцем для переговорів із Трампом.

Обговорення без України?.

Іншим важливим дипломатичним треком і ймовірним наступним кроком стало обговорення проведення зустрічі за участю трьох лідерів – із залученням українського президента Володимира Зеленського.

"Україна не боїться зустрічей і очікує такої ж сміливої позиції від російської сторони", – прокоментував цю можливість Зеленський.

За словами українського президента, така опція обговорювалася у його телефонній розмові із Трампом, що відбулася 6 серпня.

Зокрема, йшлося про "різні формати" мирних переговорів – зокрема, "дві двосторонні та одну тристоронню" зустрічі.

Ймовірність такого формату була спочатку підтверджена у Вашингтоні, але її заперечили у Москві.

"Щоб це сталося, мають скластися певні умови.

На жаль, наразі ми далекі від цього",– переконує Путін.

А його радник Ушаков підкреслив, що Росія проігнорувала ідею Віткоффа про тристоронній саміт: "Ми пропонуємо зосередитися насамперед на підготовці двосторонньої зустрічі з Трампом… Щодо тристоронньої зустрічі, про яку з якоїсь причини говорили вчора у Вашингтоні, – це було лише згадано американською стороною під час зустрічі у Кремлі.

Але жодного обговорення не було.

Російська сторона залишила цю опцію без коментарів".

Протилежна позиція – у Володимира Зеленського.

У своєму вечірньому зверненні 7 серпня він наголошує на необхідності проведення тристоронньої зустрічі, що обговорювалося під час телефонної розмови з Трампом.

"Я вдячний президенту Трампу за відкритість до пошуку справедливих рішень.

Ми в Україні впевнені, що цю війну можна закінчити тривалим миром.

Але всі кроки мають бути дуже виваженими – саме такими, які спрацюють", – стверджує він.

Проте згодом і Дональд Трамп змінив свою позицію та погодився з тим, що для його зустрічі з Путіним не буде передумов.

Таким чином – погодившись на вимоги РФ, що саме по собі є вкрай неприємним сигналом.

На тлі підготовки до американсько-російського саміту двох президентів відбуваються перемовини Зеленського з лідерами європейських держав.

Зокрема, за останні дні телефонні розмови були проведені з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом, президентом Франції Емманюелем Макроном, президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, директоркою Міжнародного валютного фонду Крісталіною Георгієвою, і навіть із прем’єр-міністром Албанії Еді Рамою.

Не маючи можливостей напряму впливати на перебіг розмови Трампа з Путіним, європейські країни натомість здатні сформувати спільну позицію, проігнорувати яку буде непросто ані США, ані РФ.

Повернення на 80 років назад.

Російські офіційні коментатори переконують, що головною темою саміту буде не лише Україна, а й "вища відповідальність" двох ядерних держав, а також "світле майбутнє співпраці між Вашингтоном і Москвою".

По суті, в РФ транслюють давню мрію Кремля – повернути часи Ялтинської чи Тегеранської конференцій 1940-х років, коли лідери СРСР та США Йосип Сталін та Франклін Делано Рузвельт (нехай за участю прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля) змінювали державні кордони та вирішували долю європейських країн.

Саме такий формат, сподіваються у Москві, дозволить схилити Трампа до поступок щодо України – в обмін на врахування інтересів США в інших питаннях.

І як наслідок, у Кремлі демонструють, що не збираються коригувати свої вимоги до Києва.

Зокрема, під час нещодавнього візиту до монастиря на Валаамі Путін заявив, що його умови для завершення війни незмінні: захоплена територія – це "повернення свого", український уряд – "нелегітимний", а втрати Росії – "не марні".

А напередодні перемовин Путіна і Віткоффа низка інформаційних агентств повідомляли, що Путін навряд чи погодиться на суттєві поступки Трампу, адже все ще впевнений, що зможе захопити чотири області України.

Неконструктивність такого підходу чудово розуміють і в США.

Держсекретар Марко Рубіо сказав, що пропозиція Росії містить конкретні умови, але "вони можуть бути неприйнятними не лише для України, а й для інших сторін".

Він також стверджує, що станом на зараз не може назвати конкретний час припинення вогню.

Наразі виглядає так, що єдиною поступкою з боку РФ може стати "повітряне перемир'я" – тимчасове припинення взаємних атак дронами і ракетами.

Втім, і його досягнення – під великим питанням.

Зокрема, як нагадав Володимир Зеленський, Росії вже пропонували варіант з "тишею" в небі, однак Москва на це не пішла.

* * * * *.

Наступні дні матимуть вирішальне значення у формуванні позицій сторін на переговорах.

Ймовірність того, що Путін зможе переконати Трампа піти на надмірні поступки заради якоїсь глобальної угоди чи обіцянок комерційних контрактів, залишається досить високою, хоча і не настільки, як це було у перші місяці президентства Трампа.

В цьому контексті дещо заспокоює лише те, що у лідерів ЄС вже є досвід впливу на рішення Трампа та лобіювання рішень на користь Україні.

Проте є ще один момент.

У тих, хто уважно дивився за ходом перемовин США з Іраном, нинішні консультації з РФ викликають відчуття дежавю.

І зараз, і тоді напередодні завершення терміну ультиматуму Дональд Трамп надсилав сигнали про те, що він не готовий до жорстких дій.

Однак у випадку з Іраном це виявилося хитрістю і завершилося атакою на іранські ядерні об'єкти.

То чи не використовує Дональд Трамп цю стратегію і в діалозі з Путіним?.

Авторка: Світлана Ковальчук,.

кандидат політичних наук, виконавчий директор YES.